Народна музика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Українська народна музика. Сучасні українські троїсті музики

Наро́дна му́зика, музичний фольклор (англ. traditional folk music) — вокальна, інструментальна, вокально-інструментальна і музично-танцювальна творчість народу, основний вид і підсумок художньої творчості багатьох поколінь, який ґрунтується на історичних традиціях розвитку творчості різних груп та шарів населення. Народна музика створюється і передається в усній формі від виконавця до виконавця, від покоління до покоління, утворюючи т.з. традиційний фольклор[1]. Головною ознакою народної музики є її традиційність[2].

В англомовній термінології терміну «народна музика» відповідає термін Traditional folk music , тоді як англомовний термін folk music є об'єднувальним для народної музики (traditional folk music) і сучасних музичних напрямків, що спираються на традиції фольклору (folk revival)[3].

Періодизація народної музики[ред. | ред. код]

Спів купальських пісень. Україна, 1879
Співак-сказитель Остап Вересай. 1873

Для європейської музики виділяють три основні етапи в еволюції музичного фольклору[2]:

  • найдавніша епоха, витоки якої йдуть у глиб століть, а верхня історична межа зв'язується з часом офіційного прийняття тієї чи іншої державної релігії на зміну язичницьких;
  • середньовіччя — час формування народностей та розквіту традиційної народної музики;
  • новітня епоха, що для багатьох народів пов'язана з переходом до капіталізму, зі зростанням міської культури, яка зародилася ще в середньовіччі.

Ця періодизація відповідає і жанровій палітрі народної музики. Так, у найдавнішу епоху виникають жанри обрядової музики, у середньовіччя з'являються ліричні жанри, в новітню епоху виникає зв'язок з письмовою культурою.

Розмаїття народної музики[ред. | ред. код]

В типології музичних культур розрізняють явища, загальні майже для всіх музичних культур, властиві певній групі культур та властиві лише певному регіону. Жанрова класифікація ґрунтується на комплексному підході, що враховує подібність тексту, мелодії, композиційної структури, соціальної функції, часу, місця та характеру виконання. В окремих культурах можлива також диференціація за віковою та статевою ознакою.

Основними видами народної музики вважаються: пісня, пісенна імпровізація (тип саамської йойки), пісня без слів (напр., єврейська), епічне сказання, танцювальні мелодії, плясові, інструментальні п'єси та награвання. У різних жанрах народної музики склалися різні типи мелодики (від речетативного до багато орнаментованого), багатоголосся (від гетерофонії до підголоскової поліфонії), ладозвукових систем та ритміки. Специфічними для різних регіонів і жанрів є манера звуковидобування, тембр і характер артикуляції. Різноманітними є і властиві тому чи іншому типу музичні форми (напр. строфічні, з рефреном, варіаційні структури і т.і.)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Юцевич, 2003
  2. а б Земцовський, 1990
  3. докладну інформацію див. у статті Folk music[en]

Джерела[ред. | ред. код]