Народна національна партія
Народна національна партія Народная национальная партия | |
|---|---|
 | |
| Країна |
 Росія |
| Голова партії | Іванов-Сухаревський Олександр Кузьмич |
| Дата заснування | 12 грудня 1994 |
| Дата розпуску | 19 жовтня 2006 |
| Штаб-квартира | Москва |
| Ідеологія | російський націоналізм, неофашизм |
Народна Національна Партія (ННП) - ультраправа політична партія Росії, що існувала у 1994-2009 роках під головуванням Олександра Сухаревського, основним інформаційним рупором була газета "Я-Руський". 19 жовтня 2006 року юридична особа за рішенням суду ліквідована[1], по 2009 рік діяла без офіційної реєстрації[2].
Коротко про «Народну національну партію»[ред. | ред. код]
«Народна національна партія» Росії (ННП), заснована 1994 року Олександром Івановим-Сухаревським (режисером за освітою) і Олексієм Широпаєвим, натхненна фашизмом італійського типу, удавала з себе захисницю російського православ'я та козацьких рухів і поширювала ідеологію, яку називала «росіянізм». Ця ідеологія була комбінацією популізму, расового й антисемітського містицизму, національного екологізму, православ'я та ностальгії за царем. Партія налічувала лише кілька тисяч членів, однак історично впливала на позапарламентську сцену в Росії через відомі газети «Я русский», «Наследие предков» та «Эра России». Партія незабаром зазнала проблем із законом за розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Газета «Я русский» була зрештою заборонена 1999 року, а Іванов-Сухаревський засуджений до кількох місяців тюремного ув'язнення, однак після звільнення він тривалий час залишався важливою фігурою в колах, близьких до Спілки письменників Росії, і проводив далі свою діяльність[3].
Історія[ред. | ред. код]
Народна Національна партія (ННП) створена 12 грудня 1994 року та офіційно зареєстрована 24 травня 1995 року. Була утворена на основі Руху народних націоналістів (ДНН), зі злиття двох радикальних націонал-патріотичних груп: Ініціативної групи Православної партії та редакції газети "Ера Росії", що називалася також Національно-соціалістичним рухом (НСД)[4].
15 жовтня 1994 року на Всеросійській конференції Руху народних націоналістів (ДНН) було обрано Центральну Раду ДНН та голову ДНН – Іванов-Сухаревський. У лютому 1995 року рух було реорганізовано в Народну Національну Партію (ННП) до центральної ради якої увійшли лідери Союзу "Християнське Відродження" (СХВ) В'ячеслав Дьомін та Володимир Осипов, головний редактор газети "Ера Росії" Володимир Попов та інші[4].
У 1995 році ННП на своєму з'їзді в Москві оголосила про збір підписів для участі у виборах до Державної думи, проте виборчком забракував зібрані підписи, відмовивши партії та її кандидатам у реєстрації[5].
У грудні 1999 року в редакції газети «Завтра» пройшов круглий стіл по об'єднанню лідерів російських національних рухів організованим Олександром Прохановим за участю лідера ННП Олександра Сухаревського, генерала Альберта Макашова, Олександр Стерлігов – РНС, Олександр Корчагін – Російська партія партія, Борис Миронов - Російська Патріотична партія, Ігор Кузнєцов - Союз Російського народу, Олександр Штильмарк - "Чорна Сотня", Дмитро Васильєв - НВФ "Пам'ять", Юрій Макунін - Всеслов'янський Собор, Андрій Гусєв - Великий Російський Земський Собор, Володимир Гусєв - РК, Олександр Севастьянов - "Національна Газета"[4].
Наприкінці 1997 року виходить партійна газета ННП. У 2002 році Міндруку на адресу газети оголосив офіційне попередження за публікацію матеріалів, що розпалюють національний розбрат. З 1995 року друкованим органом ННП була газета «Ера Росії» Володимира Попова та газета «Земщина» В'ячеслава Дьоміна[6].
У 2002 році Міндруку на адресу партійної газети «Я-Русский» винесло офіційне попередження за публікацію матеріалів, що розпалюють національний розбрат[6].
4 жовтня 2003 року в штаб-квартирі партії ННП, в якій знаходилася редакція газети «Я-русский», спрацював вибуховий пристрій, люди, які знаходили в приміщенні, були поранені[7].
У 2006 році юридична особа ННП за рішенням суду була ліквідована[1] але продовжуючи діяти без офіційної реєстрації по 2009 рік[2].
Ідеологія[ред. | ред. код]
ННП виробила власну політичну доктрину, викладену в брошурі «Основи русизму», — русизм, заснований на чотирьох основних принципах:
Народное Национальное Государство будет построено по принципу Аристократического сословного социализма[8]
"Одна кров - одна держава". Принцип етатизму.
"Віра розділяє - кров об'єднає". Релігійна політика русизму який завжди послідовна. З одного боку, він дистанціюється як від язичництва, так і від християнства, вважаючи, що релігія не повинна розділяти єдності нації[9]. Таким чином, утверджується секуляризм. Проте іслам[10] та юдаїзм як породження расово чужого духу відкидаються.
"Світ єдиний, питання лише в тому яка раса буде їм правити". На відміну від класичного ізоляціоністського націоналізму, доктрина русизму відкидає етноцентризм в ім'я расової консолідації білих народів у рамках «білого інтернаціоналу» з метою побудови «єдиного державного простору Білої Людства»[11]. Таким чином, расизм переважає над націоналізмом.
Відомі члени ННП[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б ЕГРЮЛ: Народная национальная партия. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 18 грудня 2020.
- ↑ а б Архивная версия сайта Народной национальной партии
- ↑ Marlène Laruelle «In the Name of the Nation» [Архівовано 10 березня 2022 у Wayback Machine.], Palgrave Macmillan, 2009, ISBN 978-0-230-10123-4, 272 стор.(англ.), с. 53
- ↑ а б в Народная национальная партия. Лидер - Александр Иванов-Сухаревский [Архівовано 26 листопада 2010 у Wayback Machine.]//panorama.ru
- ↑ Народная партия России тоже хочет участвовать в парламентских выборах. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 18 грудня 2020.
- ↑ а б Газета "Я - Русский" получила предупреждение от Минпечати. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 18 грудня 2020.
- ↑ В московской квартире лидера Народной национальной партии прогремел взрыв. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 18 грудня 2020.
- ↑ ОСНОВЫ РУСИЗМА. Архів оригіналу за 12 вересня 2009. Процитовано 22 березня 2010.
- ↑ А. К. Иванов (Сухаревский). Три источника русизма. Архів оригіналу за 21 серпня 2012. Процитовано 22 березня 2010.
- ↑ Александр Язидов. Ислам! Как много в этом звуке. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 березня 2010.
- ↑ А. К. Иванов (Сухаревский). Новая геополитика. 1999. Архів оригіналу за 21 серпня 2012. Процитовано 22 березня 2010.
- ↑ В Подмосковье найден мертвым бывший соратник Тесака. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 18 грудня 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- Народна національна партія – офіційний сайт (архів).