Народна партія (Іспанія)
| Народна партія | |
| ісп. Partido Popular | |
_Logo_(2008-2015).svg){kind=logo} |
|
| Голова партії: | Маріано Рахой |
|---|---|
| Штаб-квартира: | Мадрид |
| Дата заснування: | 20 січня 1989 |
| Членство у міжнародних організаціях | Міжнародний демократичний союз Центристський демократичний інтернаціонал Європейська народна партія |
| Ідеологія: | консерватизм ліберальний консерватизм християнська демократія |
| Кількість членів: | 833 000 (2012) |
| Інтернет-сторінка: | http://www.pp.es/ |
Народна партія (ісп. Partido Popular) — консервативна політична партія Іспанії. З'явилася 1989 після об'єднання Народного альянсу з Народно-демократичною партією і Ліберальною партією.
Одна з двох найбільших партій Іспанії поряд з Іспанською соціалістичною партією. Є правлячою в Іспанії з 2011 р. — прем'єр-міністр Маріано Рахой. Також є правлячою в 6 регіонах. Має 121 з 264 місць в сенаті і 186 місць з 350 місць в палаті представників.[1]
Позиціонує себе як фалангістська (була заснована колишніми членами Іспанської фаланги — єдиної партії при диктатурі Франциско Франко).
Частина Європейської народної партії, Міжнародного демократичного союзу.
Зміст
1976-1989[ред. • ред. код]
Народний альянс[ред. • ред. код]
Альянс з'явився після об'єднання декількох дрібних консервативних партій деякі з яких мали на чолі колишніх міністрів уряду Франко:
- Партія демократичних реформ на чолі з Мануєлем фрагою міністром інформації в 1962-1969, заступника прем'єр міністра і міністра внутряшніх справ 1975-1976.
- Іспанський народний союз Мартінеса Круса — міністр планування розвитку в 1973-1974, і міністр освіти і науки між 1974 і 1976 .
- Іспанська демократична партія на чолі з Федеріко Сілва Муньосом — міністр громадських робіт в 1965-1970.
- Соціал-демократична партія, на чолі з Лусіно де ла Фуенте — міністр праці в 1969-1975, а також заступник прем'єр-міністра в 1974-1975 роках.
- Народний соціальний союз (Генрі Томас де Карранса)
- Іспанська Національна спілка на чолі з Гонсало Фернандесом де ла Мора — міністр громадських робіт в 1970-1974.
- Ще деякі невеликі партії.
На виборах 1977 альянс отримав 8,2% голосів і 16 місць.
Демократична коаліція (1979)[ред. • ред. код]
На виборах 1979 року Народний альянс формує демократичну коаліцію, а кандидатом в президенти стає Мануель Фрага. Але результати були гірші ніж в 1977 — 6% і 10 місць.
1979 року Мануель Фрага стає лідером партії.
Народна коаліція (1982)[ред. • ред. код]
1982 аль'янс об'єднується з Народно-демократичною партією і Ліберальною партією. І стає опозиційною партією з 26% голосів і 107 місцями.
Народна партія (з 1989)[ред. • ред. код]
Після відставки Мануель Фрага і послідовних перемог Іспанської соціалістичної партії на виборах 1982 і 1986 Народний альянс перебуває в кризі. Фрага знову очолює його і створює Народну партію. У квітні 1990 Хосе Марія Аснар став головою партії.
1996-2000[ред. • ред. код]
На виборах 1996 партія перемагає і Аснар стає прем'єр-міністром Іспанії.
Уряд починає лібералізацію економіки. Намагається змінити закон про обмеження торгівлі прийнятий соціалістичним урядом. Зростає ВВП.
2000-2004[ред. • ред. код]
Партія знову перемагає на виборах в 2000 році.
Збільшується кількість виплат жертвам тероризму. Збільшуються державні витрати на освіту. Приймаються нові заходи проти нелегальної еміграції, укладаються домовленості про репатріацію з африканськими країнами, збільшується кількість місць в притулках.
З 2004[ред. • ред. код]
Після поразки на виборах і до 2011 перебувала в опозиції.
З 2011[ред. • ред. код]
На парламентських виборах 2011 р. набрала 44,62% голосів виборців, завоювавши 186 місці в парламенті. Голова Народної партії Маріано Рахой очолив новий уряд.
Примітки[ред. • ред. код]
Посилання[ред. • ред. код]
|
|||||||||||||
.svg){kind=small}
