Народний меморіально-літературний музей Бориса Грінченка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Музей Бориса Грінченка
9 квітня 111.jpg
48°29′12″ пн. ш. 38°54′26″ сх. д. / 48.486647° пн. ш. 38.907351° сх. д. / 48.486647; 38.907351Координати: 48°29′12″ пн. ш. 38°54′26″ сх. д. / 48.486647° пн. ш. 38.907351° сх. д. / 48.486647; 38.907351
Тип музей
Розташування Україна Україна
смт Михайлівка
Адреса вул. Грінченка, 8

Народний меморіально-літературний музей Бориса Грінченка (або коротко «Меморіальний музей Б. Д. Грінченка») — музей на Луганщині, присвячений творчості Бориса Грінченка.

Музей розташовано в селі Михайлівка Перевальського району Луганщини. Частина села, в якій розташований музей, раніше і тепер називається «Олексіївка». У його відновленні значну роль відіграв відомий на Луганщині письменник та культурний діяч Юрій Єненко.

Шлях до музею[ред.ред. код]

Борис Грінченко — народний учитель. 1883 р.
Знак при дорозі, що вказує дорогу до музею Грінченка
Музей Грінченка. Двір меморіального комплексу: видно пам'ятник Грінченку та Олексіївську гімназію

Музей розташований прямо в селі[1].

До музею веде короткий степовий шлях. На подвір'ї Олексіївської школи — стара будівля, перед якою височить пам'ятник талановитому педагогу, видатному письменнику і публіцисту, критику і мовознавцю, видавцю та громадському діячу — Борису Дмитровичу Грінченку.

Христина Олексіївна Алчевська. Літературна спадщина Бориса Грінченка.[2]

1879 року в Олексіївці (тоді в межах Катеринославщини) було відкрито Народну школу, збудовану на кошти мецената Олексія Алчевського, за сприяння його дружини Христини Данилівни.

Історична довідка[ред.ред. код]

Історія зв'язку життя Бориса Грінченка з селом Олексіївка пов'язана початком трудового шляху педагога. Яна Ярошук, детально описуючи цей зв'язок, зокрема зазначає[1]:

Доля випадково завела Бориса Грінченка, 24-річного вчителя, разом з дружиною Марією та донькою Настею, у мальовниче село на Луганщині. Йому запропонували посаду вчителя у Олексіївській народній школі, й Грінченко, палкий прихильник демократизації освіти, погодився. Олексіївка на той час була україномовним селом, і це сподобалося Борису Дмитровичу — адже до того він чотири роки провчителював у сумських та харківських російськомовних селах.

Турботи про музей[ред.ред. код]

У Постанові Верховної Ради України 2013 року про відзначення 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка[3] відзначено, що до дня народження (9 грудня) силами Луганської облради та Луганської ОДА буде забезпечено ремонтні та реставраційні роби у меморіальному музеї Б. Д. Грінченка в смт Михайлівці[4] Перевальського району Луганської області[5].

У серпні 2013 року село Олексіївку[6] і музей Грінченка відвідав письменник Дмитро Капранов, який привіз для місцевої бібліотеки книжки.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Ярошук Яна. Вартовий України запрошує до Олексіївки
  2. Христина Алчевська. Літературна спадщина Бориса Грінченка
  3. Постанова Верховної Ради України «Про відзначення 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 26, ст. 267)
  4. Село Михайлівка в сучасних його межах поглинуло село Олексіївку.
  5. докладніше тут [1]: 27.08.2011 року в с. Михайлівка відбулися заходи з нагоди 360 річниці від дня заснування селища. Селище засновано в 1647—1651 рр. переселенцями (п'ять сімей) з нинішньої Одеської області. З 1879 р. у селищі Олексіївка проживала Х. Д. Алчевська — просвітителька, яка збудувала школу на власні кошти та навчала дітей. Учителем у цій школі з 1887—1894 рр. працював Б. Д. Гринченко зі своєю дружиною М. Загірною.»
  6. Село Михайлівку в новинах не згадували. Тільки Олексіївку.

Література[ред.ред. код]

  • Пастух Богдан. Борис Грінченко — безкомпромісний лицар національної ідеї. — Луганськ: Книжковий світ, 2006. — 200 с.

Посилання[ред.ред. код]