Наріски

Територія поселення Варісків була на півдні Німеччини, на схід від Регніца, між горами Фіхтель і Баварським лісом

Надгробок з Брігетіо, бл. 173 рік нашої ери: Ae(lio) Septimo opt(ioni) leg(ionis) I / [Ad]i(utricis) desideratus est / [bello 3]aris qui vix(it); можливий переклад: «Елію Септиму, унтер-офіцеру Legio I Adiutrix, зниклому безвісти у війні проти (н?)аристів, який жив…». Corpus Inscriptionum Latinarum [http://db.edcs.eu/epigr/epi_einzel_en.php?p_belegstelle=CIL+03%2C+04310&r_sortierung=Belegstelle 3, 4310

]

Наріски (також відомі як нарісти, нарістери, наріски, варіски або вараски) — германське плем'я, про яке свідчать численні грецькі та римські автори.

Короткий опис

Тацит у своїй Germania називає їх Naristi (c. 42), а в пізньоантичній Historia Augusta вони згадуються як Varistae (або Varisti). У дослідженнях обидві згадки зазвичай розглядаються як автентичні й стосуються нарісків, але тлумачення їхнього етноніму є суперечливим; для Тацита вони були германцями.

Невідомо, де саме була територія їхнього розселення. ИІдомо, що вони оселилися в районі навколо маркоманів, квадві та армалаузів, на північний захід від Габрета Сілва, сьогоднішнього Чеського лісу, і вважалися одним із старих, добре відомих племен у баварському Нордгау. У 1863 році в Швандорфі були знайдені урни з людськими останками та коштовностями, які приписують наріскам. Повоєнні дослідження, як напр. Bengtson 1959, локалізують нарісків у південній Богемії.

Наріски воювали разом з маркоманами у другому столітті проти римлян у Маркоманських війнах і напали на римський табір Кастра Регіна.

Діон Кассій повідомляє, що 3000 нарісків перейшли на бік римлян і отримали від них землю (Dio 71.21). Потім згадка про нарисків зникає із джерел. Теза, висунута в більш ранніх дослідженнях, що деякі з них в 4 ст. оселилися в Бургундії, залишається недоведеною.

На честь варісків назване Варисканське горотворення. Місто Гоф було засноване у 4 столітті як Curia Variscorum («Двір варісків») і вперше згадується в Tabula Peutingeriana на території сучасної Верхньої Франконії.

Література

• Hermann Bengtson: Neues zur Geschichte der Naristen. In: Historia. Zeitschrift für Alte Geschichte. Band 8, Nr. 2, 1959, S. 213—221. Online.
• Ernst Schwarz: Die Naristenfrage in namenskundlicher Sicht. In: Zeitschrift für Bayerische Landesgeschichte. Band 32, 1969, S. 397—476.
• Alois John: Im Gau der Narisker. Schilderungen aus dem Egerland. 1888.
• Beatrix Günnewig, Günter Neumann: Naristen. In: Reallexikon der Germanischen Altertumskunde (RGA). 2. Auflage. Band 20, Walter de Gruyter, Berlin/New York 2001, ISBN 3-11-017164-3, S. 550—554.