Насвітевич Олександр Олександрович
| Насвітевич Олександр Олександрович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 1837 |
| Смерть | 1911 |
| Звання | генерал-майор |
| Нагороди | Золота зброя «За хоробрість» |
Насвітевич Олександр Олександрович. (рос. Александр Насвитевич)(1837-1911) Генерал-майор російської армії, флігель - ад'ютант імператора Олександра II, герой російсько-турецької війни і Балканського походу.
Біографія[ред. | ред. код]
Військова кар'єра Насвітевича тривала понад 20 років. Він перебував на службі в лейб-гвардії Єгерськом полку. Пізніше став флігель-ад'ютантом Олександра II, навчав фехтування його сина Олександра III. На фотографія 1885 року добре видно отриману за Шипку золоту зброю «За хоробрість» з ефесом, прикрашеним знаком першого імператорського призу за фехтування [1]. Насветевіч був обдарований також талантом фотохудожника [2] , мав дозвіл фотографувати при дворі. Ці знімки дивом збереглися і прикрасили міжнародні фотовиставки в Москві та Мюнхені в 1990р. Вони мають не тільки художню, а й історичну цінність - на них зображені талановитим фотографом епізоди життя держави Российскої[3] (рос.) Насвітевич - колишній власник садиби в селі Рубіжне (зараз Пролетарськ, входить до міста Лисичанськ), що дісталася йому як придане дружини Марії Петрівни, уродженої Богданович, дочки поміщика. Частину земель, як бойовий офіцер, отримав в нагороду за свої подвиги в російсько-турецькій війні, в Балканській кампанії. На місці родового маєтку Насвітевичей зараз знаходиться школа №5. Незважаючи на високе положення в суспільстві і близькість до імператорського двору, генерал залишався патріотом своєї малої батьківщини. Не маючи великих статків, він безкоштовно віддав частку своїх земель і вклав значні кошти на будівництво залізниці Лисичанськ - Харків, щоб зв'язати промисловий Донбас з культурними центрами країни. У 1895 р. по лінії Лисичанськ-Куп'янськ-Харків пішли поїзди, а у 1905 р. була відкрита станція з назвою Насвітевич. У родовому архіві Насвітевічей була фотографія, на звороті якої рукою генерала була зроблена позначка «Проводи його Високості за міст». Вона є непрямим підтвердженням перебування в маєтку Рубіжне в середині XIX ст. царського подружжя. У 1868 р народилася дочка Олександра, яка стала хрещеницею Олександра III і його дружини Марії Федорівни (до прийняття православ'я - Дагмар), дочки данського короля. Саме в її честь була названа найбільша казенна шахта Донбасу, що діяла в Лисичій балці.
Сучасність[ред. | ред. код]
23.10.2012 в Лисичанській загальноосвітній школі № 5 відбулося відкриття музею історії рідного краю і меморіальної дошки Олександру Насвітевичу і його правнучці Анастасії Манштейн-Ширинській, маєток яких з 1755 по 1920 р.р. знаходився на місці школи [4].
Нащадки[ред. | ред. код]
У 1898 році дружина генерала - М. П. Насвітевич - надала дворянину Олександру Дмитровичу Іванову виключне право протягом 30 років вести розробки кам'яного вугілля на площі 153 десятини в її маєтку біля села Рубіжної. Іванов створив акціонерне товариство «Александро-Дмитрівські копальні».
Правнучка Анастасія Олександрівна Манштейн-Ширинська[5](рос.) (1912-2009). У віці 8 років потрапила в Бізерту разом з матір'ю на міноносці «Жаркий». Старійшина російської громади в Тунісі, свідок евакуації кораблів Чорноморської ескадри з Криму в роки Громадянської війни в Росії. У 1990 році відвідала свій колишній родовий маєток в Лисичанську.
Згадки у ЗМІ[ред. | ред. код]
- Насветевич Александр Александрович [Архівовано 27 березня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- В Лисичанске открыли мемориальную доску семье Насветевич (фото) //23.10.2012 [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.](рос.)
- Архив аукциона. Фотография генерал-майора А.А. Насветевича [Архівовано 2 вересня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
Світлини, зроблені О.Насвітевичем[ред. | ред. код]
Світлини[ред. | ред. код]
-
Меморіальна дошка Насвітевичу і А.Манштейн-Ширинській -
станція Насвітевич -
Підвал маєтку Насвітевича, 2019р -
Підвал маєтку Насвітевича, 2019р -
Маєток Насвітевича, 1894 р.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Русский Сирано, з родинного архіву А. А. Манштейн-Ширинській (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 березня 2020. Процитовано 27 березня 2020.
- ↑ фото1896
- ↑ Вид одного из залов в здании Совета Общества. 1902. Фотограф А.А. Насветевич
- ↑ Відкрито меморіальну дошку. Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 27 березня 2020.
- ↑ Анастасия Александровна Ширинская-Манштейн - «великая русская». Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 26 лютого 2021.