Населення Албанії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Албанії
Шаблон:Alt
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 3,029 млн осіб
Густота 105,7 особи/км²
Природний приріст 0,3 ‰
Народжуваність 12,92 ‰
Смертність 6,58 ‰
Середня тривалість життя 78,13 року
 • чоловіків 75,49 року
 • жінок 81,04 року
Смертність немовлят 12,75 ‰
Коефіцієнт міграції 3,3 ‰
Вікова структура
до 14 років 18,78 %
15–64 років 69,92 %
старіші за 65 років 11,3 %
Статева структура
загалом 0,98 чол./жін.
при народженні 1,1 чол./жін.
до 15 років 1,12 чол./жін.
у віці 15–64 років 0,98 чол./жін.
після 65 років 0,89 чол./жін.
Етнічні групи
Нація албанці
Найбільший етнос албанці
Національні меншини греки
Мови
Офіційна албанська
Також у побуті грецька

Населення Албанії. Чисельність населення країни 2015 року становила 3,029 млн осіб (137-ме місце у світі)[1]. Чисельність албанців зменшується, народжуваність 2015 року становила 12,92 ‰ (154-те місце у світі), смертність — 6,58 ‰ (145-те місце у світі), природний приріст — 0,3 % (175-те місце у світі) .

Природний рух[ред.ред. код]

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність у Албанії, станом на 2015 рік, дорівнює 12,92 ‰ (154-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,5 дитини на одну жінку (196-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 69,3 % (станом на 2009 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 23,4 року (оцінка на 2010 рік)[1].

Смертність у Албанії 2015 року становила 6,58 ‰ (145-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,3 % (175-те місце у світі)[1].

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Албанії, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Албанії становить 32,5 року (95-те місце у світі): для чоловіків — 31,2, для жінок — 33,8 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 78,13 року (60-те місце у світі), для чоловіків — 75,49 року, для жінок — 81,04 року[1].

Вікова структура населення Албанії, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

  • діти віком до 14 років — 18,78 % (300 661 чоловік, 268 369 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 18,67 % (291 479 чоловіків, 274 019 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 40,39 % (582 207 чоловіків, 641 361 жінка);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 10,85 % (163 003 чоловіка, 165 805 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 11,3 % (160 913 чоловіків, 181 461 жінка)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 8,9; коефіцієнт розлучуваності — 1,7; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 19 (дані за 2011 рік)[2][3]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 30,5 року, жінки — 24,9 року, загалом — 27,5 року (дані за 2014 рік)[4].

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 105,7 особи/км² (110-те місце у світі)[1]. Населення країни розподілене досить рівномірно, з дещо більш високою концентрацією людей в західних і центральних районах.

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Албанії

Албанія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 57,4 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,21 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Тирана (столиця) — 454,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].

Шаблон:Найбільші міста Албанії

Міграції[ред.ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 3,3 ‰ (184-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред.ред. код]

У державі, станом на 2015 рік, налічується 7,4 тис. осіб без громадянства.

Албанія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[5].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2011 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
албанці
  
82.6%
греки
  
0.9%
румуни
  
0.5%
цигани
  
0.5%
македонці
  
0.5%
чорногорці
  
0.5%
єгиптяни
  
0.5%
інші
  
14%
Докладніше: Народи Албанії

Головні етноси країни: албанці — 82,6 %, греки — 0,9 %, румуни, цигани, македонці, чорногорці і єгиптяни разом — 1 %, інші — 15,5 % населення (оціночні дані за 2011 рік)[1].

Українська діаспора[ред.ред. код]

Докладніше: Українці Албанії

Мови[ред.ред. код]

Мови Албанії (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
албанська
  
98.8%
інші
  
1.2%
Докладніше: Мови Албанії

Офіційна мова[6]: албанська — розмовляє 98,8 % населення держави. Інші поширені мови: грецька — 0,5 %, македонська, румунська, циганська, турецька, італійська, сербо-хорватська разом — 0,6 % (дані на 2011 рік).

Релігії[ред.ред. код]

Релігії в Албанії (2011 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
мусульмани
  
56.7%
католики
  
10%
православні
  
6.8%
атеїсти
  
2.5%
бекташі
  
2.1%
інші
  
21.9%
Докладніше: Релігія в Албанії

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 56,7 %, римо-католицтво — 10 %, православ'я — 6,8 %, атеїсти — 2,5 %, суфійський орден бекташів — 2,1 %, інші — 5,7 %, не визначились — 16,2 % (станом на 2011 рік)[1]. У період 1967—1990 років усі мечеті й церкви по країні були закриті соціалістичною владою, а відкрите сповідування релігії заборонялось. Внаслідок секуляризації та атеїстичної пропаганди часів соціалістичної влади значна кількість вірян мають номінальне відношення до відповідних конфесій.

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта в Албанії

Рівень письменності 2015 року становив 97,6 % дорослого населення (віком від 15 років): 98,4 % — серед чоловіків, 96,9 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту складають 3,54 % від ВВП країни, станом на 2013 рік (130-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 16 років, для хлопців — до 16 років, для дівчат — до 16 років (станом на 2014 рік).

Середня і професійна[ред.ред. код]

Вища[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 1,15 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2,6 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року склали 5,9 % від ВВП країни (111-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 12,75 ‰ (118-те місце у світі); хлопчиків — 14,19 ‰, дівчаток — 11,15 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 29 випадків на 100 тис. народжень (128-ме місце у світі)[1].

Албанія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

Кількість хворих на СНІД невідома, це 0,04 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (126-те місце у світі)[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 18,1 % (88-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 6,3 % (оцінка на 2009 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 84,3 % населення в містах і 81,8 % в сільській місцевості; загалом 83,6 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 95,5 %, в сільській місцевості — 90,2 %, загалом по країні — 93,2 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне положення[ред.ред. код]

Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 44,8 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 26,9 %; частка осіб похилого віку — 18 %, або 5,6 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 14,3 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає наступним чином: нижній дециль — 4,1 %, верхній дециль — 20,5 % (станом на 2012 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 1,916 млн унікальних інтернет-користувачів (104-те місце у світі), що становило 63,2 % від загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 1,085 млн осіб (142-ге місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 41,8 %; промисловість і будівництво — 11,4 %; сфера послуг — 46,8 % (станом на 2014 рік)[1]. 72,81 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (12 % від загальної кількості) 2005 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 17,3 % працездатного населення, 2014 року — 17,5 % (161-ше місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 30,2 %, серед юнаків — 32,5 %, серед дівчат — 26,1 % (46-те місце у світі)[1]. Офіційна статистика не включає до числа безробітних, тих осіб, що займаються присадибним господарюванням. До 1 млн албанців працюють за кордоном і переказані ними грошові кошти є важливим джерелом доходів населення.

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Перевалочний пункт для південно-західноазіатських опіатів, гашишу, марихуани на Балкани; незначних потоків південноамериканського кокаїну до Західної Європи, контроль над наркотрафіком албанці постійно розширюють; незначні площі вирощування опійного маку й марихуани; країна уразлива для відмивання грошей отриманих від торгівлі наркотиками, зброєю, нелегалів та контрабанди[1].

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Албанії докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не в повній мірі, країна знаходиться у списку спостереження другого рівня[7][8].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,12 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 0,91 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,89 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Населення Албанії
Рік Населення Зміна
1950 1 215 000
1955 1 379 000 +13.5%
1960 1 607 000 +16.5%
1965 1 864 000 +16.0%
1970 2 136 000 +14.6%
1975 2 401 000 +12.4%
1980 2 671 000 +11.2%
1985 2 957 000 +10.7%
1990 3 245 000 +9.7%
1995 3 030 000 −6.6%
2000 3 061 000 +1.0%
2005 3 011 000 −1.6%
2010 2 913 000 −3.3%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[9].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф (англ.) Albania // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. (англ.) Marriages and crude marriage rates. — United Nations Statistical Division, 2011.
  3. (англ.) Divorces and crude divorce rates. — United Nations Statistical Division, 2011.
  4. (англ.) Mean age at first marriage by sex — United Nations Economic Commission for Europe.
  5. (англ.) International Organization for Migration.
  6. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  7. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  8. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.
  9. (англ.) Population Division of the Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat, World Population Prospects: The 2012 Revision.

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]