Населення Гондурасу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Населення Гондурасу M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 8,746 млн осіб
Густота 72,2 особи/км²
Коефіцієнт міграції 1,16 ‰
Природний рух
Природний приріст 1,68 %
Народжуваність 23,14 ‰
Смертність 5,17 ‰
Смертність немовлят 18,18 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 34,18 %
 • 15–64 років 61,73 %
 • старіші за 65 років 4,09 %
Середня тривалість життя 71 року
 • чоловіків 69,34 року
 • жінок 72,74 року
Статева структура
загалом 1,01 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,04 чол./жін.
15–64 років 1,02 чол./жін.
після 65 років 0,77 чол./жін.
Етнічні групи
Нація гондурасці
Найбільший етнос гондурасці
Нацменшини індіанці
Мови
Офіційна іспанська
Також у побуті індіанські мови

Населення Гондурасу. Чисельність населення країни 2015 року становила 8,746 млн осіб (94-те місце у світі)[1]. Оцінка кількості населення цієї держави враховує ефекти зайвої смертності через захворювання на СНІД. Чисельність гондурасців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 23,14 ‰ (65-те місце у світі), смертність — 5,17 ‰ (182-ге місце у світі), природний приріст — 1,68 % (70-те місце у світі) [⇨].

Природний рух[ред. | ред. код]

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність у Гондурасі, станом на 2015 рік, дорівнює 23,14 ‰ (65-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,78 дитини на одну жінку (64-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 73,2 % (станом на 2011/12 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 20,4 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2012 рік)[1].

Смертність у Гондурасі 2015 року становила 5,17 ‰ (182-ге місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,68 % (70-те місце у світі)[1].

Вікова структура[ред. | ред. код]

Віково-статева піраміда населення Гондурасу, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Гондурасу становить 22,6 року (175-те місце у світі): для чоловіків — 22,3, для жінок — 23 роки[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 71 рік (150-те місце у світі), для чоловіків — 69,34 року, для жінок — 72,74 року[1].

Вікова структура населення Гондурсу, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 34,18 % (1 527 234 чоловіка, 1 462 763 жінки);
  • молодь віком 15—24 роки — 21,14 % (943 039 чоловіків, 906 273 жінки);
  • дорослі віком 25—54 роки — 35,73 % (1 578 654 чоловіка, 1 546 901 жінки);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 4,85 % (197 602 чоловіка, 226 294 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 4,09 % (156 023 чоловіка, 201 889 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 72,2 особи/км² (130-те місце у світі)[1]. Більшість населення країни мешкає в гірських районах заходу. На відміну від інших центральноамериканських країн, міське населення Гондурасу розподіляється між двома великими агломераціями — Тегусигальпа в центрі держави і Сан-Педро-Сул на півночі.

Урбанізація[ред. | ред. код]

Докладніше: Міста Гондурасу

Гондурас високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 54,7 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,14 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Тегусігальпа (столиця) — 1,123 млн осіб, Сан-Педро-Сул — 852,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграції[ред. | ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 1,16 ‰ (153-тє місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред. | ред. код]

У країні налічується 174 тис. внутрішньо переміщених осіб, переважно жертв криміналітету[1].

Гондурас є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[2].

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
метиси
  
90%
індіанці
  
7%
темношкірі
  
2%
білі
  
1%
Докладніше: Народи Гондурасу

Головні етноси країни: метиси індіанців і європейців — 90 %, індіанці — 7 %, темношкірі — 2 %, білі — 1 %[1].

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Мови[ред. | ред. код]

Мови Гондурасу (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
іспанська
  
%
індіанські мови
  
%
Докладніше: Мови Гондурасу

Офіційна мова[3]: іспанська. Поширені різні індіанські мови.

Релігії[ред. | ред. код]

Релігії в Гондурасі (2014 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
97%
протестанти
  
3%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 97 %, протестантизм — 3 % (станом на 2015 рік)[1].

Освіта[ред. | ред. код]

Рівень письменності 2015 року становив 88,5 % дорослого населення (віком від 15 років): 88,4 % — серед чоловіків, 88,6 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 5,9 % ВВП країни, станом на 2013 рік Середня тривалість освіти становить 11 років, для хлопців — до 11 років, для дівчат — до 12 років (станом на 2014 рік).

Середня і професійна[ред. | ред. код]

Вища[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,37 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2005 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,7 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 8,7 % ВВП країни (48-ме місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 18,18 ‰ (97-ме місце у світі); хлопчиків — 20,59 ‰, дівчаток — 15,66 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 129 випадків на 100 тис. народжень (69-те місце у світі)[1].

Гондурас входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред. | ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, гарячка денге, малярія. Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1].

2014 року було зареєстровано 23,0 тис. хворих на СНІД (75-те місце у світі), це 0,42 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (74-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 1,2 тис. осіб (64-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 16,3 % (106-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 7,1 % (оцінка на 2012 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 97,4 % населення в містах і 83,8 % в сільській місцевості; загалом 91,2 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 86,7 %, в сільській місцевості — 77,7 %, загалом по країні — 82,6 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2006 рік, дорівнює 2,12 км³ на рік, або 295,6 тонни на одного мешканця на рік: з яких 16 % припадає на побутові, 23 % — на промислові, 61 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище[ред. | ред. код]

Сільський гужовий транспорт

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 57,8 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 50,1 %; частка осіб похилого віку — 7,7 %, або 13,1 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2010 року перебувало 60 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні виглядає таким чином: нижній дециль — 0,4 %, верхній дециль — 42,4 % (станом на 2009 рік)[1].

Станом на 2013 рік, у країні 900 тис. осіб не має доступу до електромереж; 82 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 97 %, у сільській місцевості — 66 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 1,781 млн унікальних інтернет-користувачів (103-тє місце у світі), що становило 20,4 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 3,647 млн осіб (97-ме місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 39,2 %; промисловість і будівництво — 20,9 %; сфера послуг — 39,8 % (станом на 2005 рік)[1]. 280,80 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (16 % загальної кількості) 2002 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 4,1 % працездатного населення, 2013 року — 4,3 % (37-ме місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 8 %, серед юнаків — 5,5 %, серед дівчат — 13,8 % (113-те місце у світі)[1]. Фактично більше третини населення країни безробітні.

Кримінал[ред. | ред. код]

Наркотики[ред. | ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Перевалочний пункт для наркотиків; нелегальний виробник марихуани для внутрішнього вжитку; значною проблемою залишається корупція, випадки відмивання грошей[1].

Торгівля людьми[ред. | ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Гондурасу докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не в повній мірі, країна знаходиться у списку спостереження другого рівня[4][5].

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,87 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,77 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Переписи населення Гондурасу
Рік Населення Зміна
1791 96 421
1801 128 453 +33.2%
1881 307 289 +139.2%
1887 331 917 +8.0%
1895 398 877 +20.2%
1901 543 741 +36.3%
1905 500 136 −8.0%
1910 553 446 +10.7%
1916 605 997 +9.5%
1926 700 811 +15.6%
1930 854 184 +21.9%
1935 962 000 +12.6%
1940 1 107 859 +15.2%
1945 1 200 542 +8.4%
1950 1 368 605 +14.0%
1961 1 884 765 +37.7%
1988 4 614 377 +144.8%
2001 6 535 344 +41.6%
Джерело: Дані Національного інституту статистики[6].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац Honduras : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  3. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  4. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  5. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  6. (ісп.) Censo de Población — El Instituto Nacional de Estadística.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]