Населення Домініканської Республіки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Домініканської Республіки M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 10,478 млн осіб
Густота 217,9 особи/км²
Коефіцієнт міграції 1,91 ‰
Природний рух
Природний приріст 1,23 ‰
Народжуваність 18,73 ‰
Смертність 4,55 ‰
Смертність немовлят 18,84 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 27,53 %
 • 15–64 років 65,24 %
 • старіші за 65 років 7,23 %
Середня тривалість життя 77,97 року
 • чоловіків 75,76 року
 • жінок 80,28 року
Статева структура
загалом 1,03 чол./жін.
при народженні 1,04 чол./жін.
до 15 років 1,04 чол./жін.
15–64 років 1,05 чол./жін.
після 65 років 0,86 чол./жін.
Етнічні групи
Нація домініканці
Найбільший етнос домініканці
Нацменшини гаїтянці
Мови
Офіційна іспанська
Також у побуті  —

Населення Домініканської Республіки. Чисельність населення країни 2015 року становила 10,478 млн осіб (87-ме місце у світі)[1]. Чисельність домініканців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 18,73 ‰ (93-тє місце у світі), смертність — 4,55 ‰ (201-ше місце у світі), природний приріст — 1,23 % (96-те місце у світі) .

Природний рух[ред.ред. код]

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність у Домініканській Республіці, станом на 2015 рік, дорівнює 18,73 ‰ (93-тє місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,33 дитини на одну жінку (89-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 73 % (станом на 2010 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 21,3 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2013 рік)[1].

Смертність у Домініканській Республіці 2015 року становила 4,55 ‰ (201-ше місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,23 % (96-те місце у світі)[1].

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Домініканської Республіки, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Домініканської Республіки становить 27,8 року (136-те місце у світі): для чоловіків — 27,6, для жінок — 28 років[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 77,97 року (63-тє місце у світі), для чоловіків — 75,76 року, для жінок — 80,28 року[1].

Вікова структура населення Домініканської Республіки, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 27,53 % (1 467 374 чоловіка, 1 416 998 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 18,39 % (982 191 чоловік, 945 087 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 39,41 % (2 113 028 чоловіків, 2 016 733 жінки);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 7,44 % (392 230 чоловіків, 387 051 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 7,23 % (349 983 чоловіка, 408 080 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 4,4; коефіцієнт розлучуваності — 1,8; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 41 (дані за 2010 рік)[2][3].

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 217,9 особи/км² (60-те місце у світі)[1]. Найбільш населені прибережні райони, особливо на південних прибережних рівнинах і в долині Чибао, де густота населення найвища; існують невеликі скупчення у Центральній Кордильєрі.

Урбанізація[ред.ред. код]

Домініканська Республіка високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 79 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,6 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Санто-Домінго (столиця) — 2,945 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].

Шаблон:Найбільші міста Домініканської Республіки

Міграції[ред.ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 1,91 ‰ (164-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред.ред. код]

У країні перебуває 133,77 тис. осіб без громадянства[1]. У вересні 2013 року Конституційний суд власним рішенням скасував громадянство для тих осіб, хто народився після 1929 року, іммігрував до країни з Гаїті у 1940-х роках і не мав належних документів. Це рішення суперечило Конституції 2010 року, що не передбачає застосування законів заднім числом.

Домініканська Республіка є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[4].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
мішаного походження
  
73%
білі
  
16%
темношкірі
  
11%

Головні етноси країни: мішаного походження — 73 %, білі — 16 %, темношкірі — 11 %[1].

Українська діаспора[ред.ред. код]

Мови[ред.ред. код]

Мови Домініканської Республіки (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
іспанська
  
100%

Офіційна мова[5]: іспанська.

Релігії[ред.ред. код]

Релігії в Домініканській Республіці (2015 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
95%
інші
  
5%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 95 %, інші — 5 % (станом на 2015 рік)[1].

Освіта[ред.ред. код]

Рівень письменності 2015 року становив 91,8 % дорослого населення (віком від 15 років): 91,2 % — серед чоловіків, 92,3 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 2,1 % ВВП країни, станом на 2007 рік (163-тє місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 14 років (станом на 2014 рік).

Середня і професійна[ред.ред. код]

Вища[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 1,49 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,7 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 4,4 % ВВП країни (130-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 18,84 ‰ (94-те місце у світі); хлопчиків — 20,75 ‰, дівчаток — 16,86 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 92 випадків на 100 тис. народжень (62-ге місце у світі)[1].

Домініканська Республіка входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, гарячка денге. Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1].

2014 року було зареєстровано 69,3 тис. хворих на СНІД (52-ге місце у світі), це 1,04 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (45-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 3,1 тис. осіб (44-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 23 % (90-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 4 % (оцінка на 2013 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 85,4 % населення в містах і 81,9 % в сільській місцевості; загалом 84,7 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 86,2 %, в сільській місцевості — 75,7 %, загалом по країні — 84 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне становище[ред.ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 57,8 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 47,3 %; частка осіб похилого віку — 10,5 %, або 9,5 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2013 року перебувало 41,1 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні виглядає таким чином: нижній дециль — 1,9 %, верхній дециль — 37,4 % (станом на 2013 рік)[1].

Станом на 2013 рік, в країні 300 тис. осіб не має доступу до електромереж; 98 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 99 %, у сільській місцевості — 97 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 5,442 млн унікальних інтернет-користувачів (69-те місце у світі), що становило 51,9 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 4,93 млн осіб (85-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 14,4 %; промисловість і будівництво — 20,8 %; сфера послуг — 64,7 % (станом на 2014 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 14 % працездатного населення, 2014 року — 14,5 % (148-ме місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 31,4 %, серед юнаків — 22,2 %, серед дівчат — 46,7 % (26-те місце у світі)[1].

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Перевалочний пункт для південнамериканських наркотиків, що прямують до США і Європи; перевалочний пункт для екстазі з Нідерландів і Бельгії до Канади й США; суттєве відмивання грошей колумбійськими картелями; значне споживання амфетамінів (оцінка ситуації 2008 року)[1].

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Домініканської Республіки докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[6][7].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,86 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Населення Домініканської Республіки
Рік Населення Зміна
1950 2 380 000
1955 2 796 000 +17.5%
1960 3 312 000 +18.5%
1965 3 900 000 +17.8%
1970 4 524 000 +16.0%
1975 5 169 000 +14.3%
1980 5 826 000 +12.7%
1985 6 524 000 +12.0%
1990 7 245 000 +11.1%
1995 7 978 000 +10.1%
2000 8 663 000 +8.6%
2005 9 343 000 +7.8%
2010 10 017 000 +7.2%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[8].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах (англ.) Dominican Republic // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. (англ.) Marriages and crude marriage rates. — United Nations Statistical Division, 2011.
  3. (англ.) Divorces and crude divorce rates. — United Nations Statistical Division, 2011.
  4. (англ.) International Organization for Migration.
  5. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  6. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  7. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.
  8. (англ.) Population Division of the Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat, World Population Prospects: The 2012 Revision.

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]

Шаблон:Домініканська Республіка в темах