Населення Екваторіальної Гвінеї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Населення Екваторіальної Гвінеї M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 740,7 тис. осіб
Густота 30,1 особи/км²
Коефіцієнт міграції 0 ‰
Природний рух
Природний приріст 2,51 %
Народжуваність 33,31 ‰
Смертність 8,19 ‰
Смертність немовлят 69,17 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 40,47 %
 • 15–64 років 55,52 %
 • старіші за 65 років 4,01 %
Середня тривалість життя 63,85 року
 • чоловіків 62,76 року
 • жінок 64,97 року
Статева структура
загалом 0,99 чол./жін.
при народженні 1,03 чол./жін.
до 15 років 1,03 чол./жін.
15–64 років 0,99 чол./жін.
після 65 років 0,72 чол./жін.
Етнічні групи
Нація екваторіальні гвінейці
Мови
Офіційна іспанська

Населення Екваторіальної Гвінеї. Чисельність населення країни 2015 року становила 740,7 тис. осіб (166-те місце у світі)[1]. Чисельність гвінейців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 33,31 ‰ (32-ге місце у світі), смертність — 8,19 ‰ (89-те місце у світі), природний приріст — 2,51 % (23-тє місце у світі) .

Природний рух[ред. | ред. код]

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність в Екваторіальній Гвінеї, станом на 2015 рік, дорівнює 33,31 ‰ (32-ге місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 4,57 дитини на одну жінку (24-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 12,6 % (станом на 2011 рік)[1].

Смертність в Екваторіальній Гвінеї 2015 року становила 8,19 ‰ (89-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,51 % (23-тє місце у світі)[1].

Вікова структура[ред. | ред. код]

Файл:Population pyramid of Equatorial Guinea 2016.png
Віково-статева піраміда населення Екваторіальної Гвінеї, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Екваторіальної Гвінеї становить 19,6 року (194-те місце у світі): для чоловіків — 19,1, для жінок — 20,1 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 63,85 року (183-тє місце у світі), для чоловіків — 62,76 року, для жінок — 64,97 року[1].

Вікова структура населення Екваторіальної Гвінеї, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 40,47 % (152 305 чоловіків, 147 454 жінки);
  • молодь віком 15—24 роки — 19,55 % (73 728 чоловіків, 71 086 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 31,74 % (116 937 чоловіків, 118 148 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 4,24 % (13 519 чоловіків, 17 884 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 4,01 % (12 462 чоловіка, 17 220 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 30,1 особи/км² (153-тє місце у світі)[1].

Урбанізація[ред. | ред. код]

Екваторіальна Гвінея середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 39,9 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,12 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Малабо (столиця) — 145,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].


Міграції[ред. | ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0 ‰ (99-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
фанг
  
85.7%
бубі
  
6.5%
мдове
  
3.6%
аннобонці
  
1.6%
квасьо
  
1.1%
інші
  
1.4%

Головні етноси країни: фанг — 85,7 %, бубі — 6,5 %, мдове — 3,6 %, аннобонці — 1,6 %, квасьо (бужеба) — 1,1 %, інші — 1,4 % населення (дані перепису 1994 року)[1].

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Мови[ред. | ред. код]

Мови Екваторіальної Гвінеї (1994 рік)[1]
Мова: Відсоток:
іспанська
  
67.6%
французька
  
%
фанг
  
%
бубі
  
%

Офіційна мова[2]: іспанська — розмовляє 67,6 % населення країни. Інші поширені мови: французька, фанг, бубі (згідно з даними перепису 1994 року).

Релігії[ред. | ред. код]

Релігії в Екваторіальній Гвінеї (2011 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
християни
  
99%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: номінальне християнство (переважно римо-католицтво) з дотриманням місцевих культів і обрядів[1].

Освіта[ред. | ред. код]

Рівень письменності 2015 року становив 95,3 % дорослого населення (віком від 15 років): 97,4 % — серед чоловіків, 93 % — серед жінок[1]. (173-тє місце у світі)[1].

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2,1 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 3,8 % ВВП країни (149-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 69,17 ‰ (14-те місце у світі); хлопчиків — 70,21 ‰, дівчаток — 68,09 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 342 випадків на 100 тис. народжень (47-ме місце у світі)[1].

Екваторіальна Гвінея входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред. | ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, сказ (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 31,6 тис. хворих на СНІД (70-те місце в світі), це 6,16 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (11-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 800 осіб (71-ше місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 16,2 % (129-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 5,6 % (оцінка на 2010 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 72,5 % населення в містах і 31,5 % в сільській місцевості; загалом 47,9 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 79,9 %, в сільській місцевості — 71 %, загалом по країні — 74,5 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,02 км³ на рік, або 31,41 тонни на одного мешканця на рік: з яких 80 % припадає на побутові, 15 % — на промислові, 5 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 72,9 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 67,9 %; частка осіб похилого віку — 5 %, або 20 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Дані про розподіл доходів домогосподарств в країні відсутні[1].

Станом на 2013 рік, у країні 300 тис. осіб не має доступу до електромереж; 66 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 93 %, у сільській місцевості — 48 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 158 тис. унікальних інтернет-користувачів (167-ме місце у світі), що становило 21,3 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2007 року становили 195,2 тис. осіб (173-тє місце у світі)[1]. Безробіття 2009 року дорівнювало 22,3 % працездатного населення (173-тє місце у світі);

Кримінал[ред. | ред. код]

Торгівля людьми[ред. | ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Екваторіальної Гвінеї не докладає зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство не відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), країна знаходиться у списку третього рівня[3][4].

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,76 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,72 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Населення Екваторіальної Гвінеї
Рік Населення Зміна
1950 226 000
1960 252 000 +11.5%
1970 291 000 +15.5%
1980 221 000 −24.1%
1990 374 000 +69.2%
2000 520 000 +39.0%
2005 608 000 +16.9%
2010 700 000 +15.1%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап Equatorial Guinea : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  3. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  4. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]