Населення Житомирської області

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Zhytomyr regions.svg

Станом на 1 січня 2018 року населення Житомирської області становило 1 231,2 тис. осіб,[1] що становить 2,90% населення України[2]. За 2017 рік, шляхом природного приросту, чисельність населення скоротилась на 8355 осіб (-6,8 на 1000).

Протягом 2017 року на території області народилося 11 645 немовлят, померло 20 000 осіб. Природне скорочення населення становило 8 355 особи, що на 17% більше, ніж за аналогічний період попереднього року (- 7 126 осіб). Міграційне скорочення становило 888 осіб (-0,7 на 1000), на противагу міграційному приросту, що спостерігався у 2016 році (+ 59).[1] Зростання населення у 2016 році спостерігалось у місті Новоград-Волинський (+ 0,29%), Народицькому (+ 0,52%) та Житомирському (+ 1,33%) районах, найбільше скорочення — у Андрушівському (- 1,45%), Коростенському (- 1,56%), Попільнянському (- 1,58%), Радомишльському (- 1,49%) та Чуднівському (- 1,66%) районах.[3]

Станом на 1 січня 2017 року міське населення становило 730 тис. 628 осіб, рівень урбанізації — 58,90%.[3]

Чисельність населення[ред. | ред. код]

Історична динаміка чисельності населення області (у сучасних кордонах)[4][5][6]

рік населення місце серед
регіонів
1926 1 760 000
1939 1 692 000 12
1941[7] 1 736 200
1944[8] 1 105 100
1959 1 603 604 11
1970 1 626 608 12
1979 1 596 926 13
1989 1 545 433 13
2001 1 389 466 16
2014 1 262 512 15

Міське населення[ред. | ред. код]

Станом на 1 січня 2017 міське населення становило 730 тис. 628 осіб, що становить 58,90 % від населення області.[3] Його кількість, у порівнянні з даними 2001 року скоротилась на 5,77 %. Найбільшими містами Житомирщини є Житомир, Бердичів та Коростень.[3]

Міські населені пункти з кількістю жителів понад 5,5 тисяч
за даними Держкомстату[3][9]
Житомир 267,4 Черняхів 9,6
Бердичів 76,7 Андрушівка 8,7
Коростень 64,3 Хорошів 7,7
Новоград-Волинський 56,3 Романів 7,6
Малин 26,5 Іршанськ 6,8
Коростишів 25,7 Ємільчине 6,7
Овруч 16,1 Озерне 5,9
Радомишль 14,7 Попільня 5,8
Баранівка 11,8 Чуднів 5,7
Олевськ 10,5 Нова Борова 5,6

Сільське населення[ред. | ред. код]

Станом на 1 січня 2017 сільське населення становило 509 тис. 854 особи, що становить 41,10 %.[3] Його кількість, у порівнянні з даними 2001 року скоротилась на 16,98 %.

Природний рух[ред. | ред. код]

Показники народжуваності, смертності та природного приросту населення у 1950–2014 рр.

коефіцієнт (на 1000 осіб) 1950[10] 1960[10] 1970[4] 1990[11] 2000[11] 2010[11] 2014[11]
народжуваності 26,1 22,3 15,9 12,9 8,9 11,4 12,0
смертності 8,8 6,7 9,1 13,2 16,4 16,6 16,8
природного приросту 17,3 15,6 6,8 -0,3 -7,5 -5,2 -4,8

Національний склад[ред. | ред. код]

Динаміка національного складу населення області, 1959 - 2001 рр.[12][13][14][15][16]

Національність 1959 1970 1979 1989 2001
1 Українці 84,5 85,1 84,9 85,0 90,3
2 Росіяни 5,4 6,2 7,0 7,9 5,0
3 Поляки 6,4 5,6 5,2 4,5 3,5
4 Білоруси 0,4 0,4 0,5 0,4
5 Євреї 2,6 2,2 1,8 1,4 0,2

Національний склад населення Житомирської області станом на 2001 рік.[15][17]

Національність Кількість осіб Відсоток до
загальної кількості
1 Українці 1 254 855 90,32 %
2 Росіяни 68 851 4,96 %
3 Поляки 49 046 3,53 %
4 Білоруси 4 924 0,35 %
5 Євреї 2 670 0,19 %
6 Молдовани 1 425 0,10 %
7 Німці 994 0,07 %
8 Чехи 839 0,06 %
9 Вірмени 820 0,06 %
10 Роми 785 0,06 %
11 Інші 4 084 0,29 %
Разом 1 389 293 100 %

Національний склад районів та міст Житомирської області за переписом 2001 року[18]

українці росіяни поляки білоруси
Житомир 82,9 10,3 4,9 0,5
Бердичів 84,8 8,7 4,7 0,4
Коростень 89,0 7,5 1,5 0,6
Новоград-Волинський 85,3 8,5 4,3 0,6
Андрушівський район 96,2 2,2 0,9 0,2
Баранівський район 86,9 1,8 10,7 0,2
Бердичівський район 93,9 2,1 3,5
Брусилівський район 95,8 2,3 1,0 0,3
Володарсько-Волинський район 89,6 3,6 5,9 0,4
Дзержинський район 86,1 2,4 10,6 0,3
Ємільчинський район 91,0 1,8 6,8
Житомирський район 88,7 5,3 4,9 0,4
Коростенський район 95,2 1,7 2,0 0,3
Коростишівський район 93,3 4,6 1,3 0,2
Лугинський район 96,9 1,4 1,2 0,2
Любарський район 97,8 1,1 0,9
Малинський район 94,2 3,3 1,0 0,3
Народицький район 96,3 1,8 0,3 0,3
Новоград-Волинський район 94,3 1,6 3,7
Овруцький район 95,6 2,9 0,1 0,8
Олевський район 97,1 1,4 0,6 0,4
Попільнянський район 96,5 2,2 0,3 0,2
Радомишльський район 95,2 2,7 1,4 0,2
Ружинський район 97,6 1,2 0,8 0,2
Червоноармійський район 88,6 2,0 8,9
Черняхівський район 97,3 1,4 0,6 0,2
Чуднівський район 94,9 2,3 2,2

Національний склад міст Житомирської області за переписом населення 2001 р., у %:[джерело?]

місто населення українці росіяни поляки білоруси євреї інші
Житомир 282 823 82,9 10,3 4,9 0,5 0,5 0,9
Бердичів 87 193 84,8 8,7 4,7 0,4 0,5 0,9
Коростень 66 850 89,0 7,5 1,5 0,6 0,5 0,9
Новоград-Волинський 56 555 85,3 8,5 4,3 0,6 0,3 1,0
Малин 28 150 93,2 4,1 1,1 0,3 0,1 1,2
Коростишів 25 735 92,8 5,0 1,4 0,3 0,1 0,4
Овруч 16 896 89,9 7,3 0,3 1,5 0,5 0,5
Радомишль 15 252 94,2 4,5 0,7 0,2 0,1 0,3
Баранівка 12 523 94,5 2,1 2,6 0,1 0,1 0,6
Андрушівка 9 832 95,4 2,8 0,9 0,3 0,2 0,8
Міста Житомирської області 601 809 85,9 8,6 3,8 0,5 0,4 0,8

Мовний склад[ред. | ред. код]

Рідна мова населення області за результатами переписів, %[19][14][16][20]

1959 1970 1989 2001
українська 83,2 89,6 87,2 93,0
російська 8,9 9,4 12,0 6,6
інша 7,9 1,0 0,8 0,4

Рідна мова населення Житомирської області за переписом 2001 р., %[20]

українська російська білоруська молдовська польська
ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСТЬ 93,0 6,6 0,1 0,1 0,1
м. ЖИТОМИР 83,2 16,3 0,1 0,1
м. БЕРДИЧІВ 89,0 10,6 0,1 0,1
м. КОРОСТЕНЬ 86,7 12,7 0,2 0,1
м. НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ 89,4 10,0 0,1 0,1
АНДРУШІВСЬКИЙ РАЙОН 97,7 2,0 0,1 0,1
БАРАНІВСЬКИЙ РАЙОН 98,5 1,3 0,1
БЕРДИЧІВСЬКИЙ РАЙОН 98,0 1,8
БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОН 97,0 2,7 0,1 0,2
ВОЛОДАРСЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ РАЙОН 96,2 3,5 0,1 0,1
ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОН 98,1 1,6 0,1
ЄМІЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОН 98,4 1,5
ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОН 93,6 6,1 0,1
КОРОСТЕНСЬКИЙ РАЙОН 97,8 1,7 0,1 0,2
КОРОСТИШІВСКИЙ РАЙОН 94,8 4,9 0,1 0,1 0,1
ЛУГИНСЬКИЙ РАЙОН 98,3 1,4 0,1 0,1
ЛЮБАРСЬКИЙ РАЙОН 98,8 1,1 0,1 0,1
МАЛИНСЬКИЙ РАЙОН 96,3 3,2 0,1 0,1
НАРОДИЦЬКИЙ РАЙОН 97,1 1,8 0,2 0,7
НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ РАЙОН 98,5 1,4
ОВРУЦЬКИЙ РАЙОН 95,9 3,5 0,4 0,1
ОЛЕВСЬКИЙ РАЙОН 98,2 1,3 0,2
ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОН 97,3 2,1 0,1 0,2
РАДОМИШЛЬСЬКИЙ РАЙОН 97,2 2,5 0,1 0,1
РУЖИНСЬКИЙ РАЙОН 98,7 1,1 0,1
ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИЙ РАЙОН 98,3 1,5 0,1 0,1 0,1
ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОН 98,6 1,3 0,1
ЧУДНІВСЬКИЙ РАЙОН 97,8 2,0

Вільне володіння мовами[ред. | ред. код]

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, 98,62% мешканців Житомирської області вказали вільне володіння українською мовою, а 55,49% - російською мовою. 95,79% мешканців Житомирської області вказали вільне володіння мовою своєї національності.

Вільне володіння мовами найбільш чисельних національностей Житомирської області за даними перепису населення 2001 р.[21][22]

своєї

національності

українська російська
Українці 99,72% 53,12%
Росіяни 95,87% 80,54%
Поляки 9,36% 99,41% 55,33%
Білоруси 40,82% 80,87% 74,63%
Євреї 13,45% 90,67% 90,15%
Молдовани 63,30% 85,05% 58,88%
Німці 22,54% 89,84% 68,81%
Чехи 52,68% 98,81% 42,19%
Вірмени 64,88% 72,93% 73,78%
Цигани 69,43% 81,53% 47,39%

Місце народження[ред. | ред. код]

За переписом 2001 року 94,7% населення Житомирської області народилися на території України (УРСР), 5,3% населення — на території інших держав (зокрема 3,5% - на території Росії). 86,3% населення народилися на території Житомирської області, 8,4% — у інших регіонах України.[23]

Питома вага уродженців різних регіонів України у населенні Житомирської області за переписом 2001 року:

уродженців області кількість частка у населенні
Житомирської 1199042 86,3
Вінницької 20763 1,5
Хмельницької 12096 0,9
Київської 11672 0,8
Рівненської 7497 0,5
м. Києва 5839 0,4
Донецької 5008 0,4
Чернігівської 4595 0,3
Львівської 4412 0,3
Черкаської 3988 0,3
Луганської 3659 0,3
Полтавської 3536 0,3
Волинської 3122 0,2
Сумської 3054 0,2
Харківської 3017 0,2
Дніпропетровської 3012 0,2
АР Крим 2957 0,2
Одеської 2747 0,2
Тернопільської 2411 0,2
Івано-Франківської 2282 0,2
Закарпатської 2089 0,2
Кіровоградської 2086 0,2
Миколаївської 1961 0,1
Херсонської 1837 0,1
Запорізької 1672 0,1
Чернівецької 1387 0,1
Севастополя 172 0,0

Зайнятість населення[ред. | ред. код]

Сфери зайнятості населення області за переписом 2001 року[24]

сфера діяльності кількість зайнятих частка
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство 132 413 28,2%
Обробна промисловість 79 880 17,0%
Освіта 41 635 8,9%
Оптова та роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту 40 446 8,6%
Охорона здоров'я та соціальна допомога 40 414 8,6%
Державне управління 36 925 7,9%
Транспорт і зв'язок 27 244 5,8%
Будівництво 16 195 3,4%
Виробництво електроенергії, газу та води 11 443 2,4%
Колективні, громадські та особисті послуги 11 157 2,4%
Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам 9 976 2,1%
Готелі та ресторани 7 983 1,7%
Добувна промисловість 7 618 1,6%
Фінансова діяльність 3 137 0,7%
Неточно вказали або не вказали вид діяльності 2 365 0,5%
Послуги домашньої прислуги 391 0,1%
Рибне господарство 259 0,1%
Екстериторіальна діяльність 4 0,0%
Всього зайнятих економічною діяльністю 469 485 100,0%

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Державна служба статистики України
  2. Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м.Севастополя.
  3. а б в г д е Державна служба статистики України. Інформаційно-аналітичні матеріали (2011-2017)
  4. а б Статистический сборник. Население СССР (Численность, состав и движение населения) — М., 1975
  5. Динаміка чисельності населення адміністративних одиниць України у 1970—2014 рр.
  6. Всесоюзная перепись населения 1959 г. Численность наличного населения городов и других поселений, районов, районных центров и крупных сельских населенных мест на 15 января 1959 года по регионам союзных республик
  7. на 1 липня 1941, згідно з Атлас «Історія України. 11 клас» (ДНВП «Картографія», 2015)
  8. на 1 травня 1944, згідно з Атлас «Історія України. 11 клас» (ДНВП «Картографія», 2015)
  9. При зазначенні динаміки народонаселення бралась до уваги зміна за період з січня 2016 по січень 2017 року
  10. а б «Численность, состав и движение населения СССР» Статистические материалы. — М., 1965
  11. а б в г Демографічний паспорт регіонів — Кількість живонароджених, померлих і природний приріст (+/-) населення
  12. Численность и состав населения СССР: по данным Всесоюзной переписи населения 1979 года. Центральное статистическое управление СССР, 1984
  13. Чорний С. Національний склад населенняв України в ХХ сторіччі (2001)
  14. а б Итоги Всесоюзной переписи населения 1970 года. Том IV — М., Статистика, 1973
  15. а б Всеукраїнський перепис населення 2001. Розподіл населення за національністю та рідною мовою
  16. а б Перепис 1989. Розподіл населення за національністю та рідною мовою (0,1)
  17. Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Архів оригіналу за 2013-05-12. Процитовано 2011-09-21. (рос.)
  18. Дністрянський М. C. — Етногеографія України: навч. посібник
  19. Кабузан В. М. — «Украинцы в мире: динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год: формирование этнических и политических границ украинского этноса»
  20. а б Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць
  21. Всеукраїнський перепис населення 2001 | Результати | Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство | Розподіл населення за національністю та рідною мовою | Результат вибору:. 2001.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 2016-08-11. 
  22. Всеукраїнський перепис населення 2001 | Результати | Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство | Розподіл населення окремих національностей за іншими мовами, крім рідної, якими володіють | Результат вибору:. 2001.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 2016-08-11. 
  23. Статистичний збірник «Населення України за місцем народження та громадянством за результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року»
  24. Статистичний збірник «Зайняте населення України. Кількість зайнятого населення та його розподіл за видами економічної діяльності»