Населення Зімбабве

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Населення Зімбабве M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 14,5 млн (2016) осіб
Густота 40,3 особи/км²
Коефіцієнт міграції 0 ‰
Природний рух
Природний приріст 2,21 %
Народжуваність 32,26 ‰
Смертність 10,13 ‰
Смертність немовлят 26,11 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 37,88 %
 • 15–64 років 58,63 %
 • старіші за 65 років 3,49 %
Середня тривалість життя 57,05 року
 • чоловіків 56,54 року
 • жінок 57,57 року
Статева структура
загалом 1,01 чол./жін.
при народженні 1,03 чол./жін.
до 15 років 1,02 чол./жін.
15–64 років 1,1 чол./жін.
після 65 років 0,64 чол./жін.
Етнічні групи
Нація зімбабвійці
Мови
Офіційна шона, ндебеле, англійська

Населення Зімбабве. Чисельність населення країни на липень 2016 року становила 14,5 млн осіб (72-ге місце у світі)[1]. Оцінка кількості населення цієї держави враховує ефекти зайвої смертності через захворювання на СНІД. Чисельність зімбабвійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 32,26 ‰ (34-те місце у світі), смертність — 10,13 ‰ (41-ше місце у світі), природний приріст — 2,21 % (39-те місце у світі) .

Природний рух[ред. | ред. код]

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність у Зімбабве, станом на 2015 рік, дорівнює 32,26 ‰ (34-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 3,53 дитини на одну жінку (45-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 58,5 % (станом на 2010 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 20,5 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2011 рік)[1].

Смертність в Зімбабве 2015 року становила 10,13 ‰ (41-ше місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,21 % (39-те місце у світі)[1].

Вікова структура[ред. | ред. код]

Віково-статева піраміда населення Зімбабве, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Зімбабве становить 20,6 року (188-ме місце у світі): для чоловіків — 20,5, для жінок — 20,8 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 57,05 року (205-те місце у світі), для чоловіків — 56,54 року, для жінок — 57,57 року[1].

Вікова структура населення Зімбабве, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 37,88 % (2 723 586 чоловіків, 2 666 624 жінки);
  • молодь віком 15-24 роки — 21,65 % (1 550 518 чоловіків, 1 530 737 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 33,4 % (2 485 086 чоловіків, 2 267 125 жінок);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 3,57 % (184 517 чоловіків, 324 079 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,49 % (193 928 чоловіків, 303 341 жінка)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 24,6 року, жінки — 19,9 року, загалом — 22,3 року (дані за 2012 рік)[2].

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 40,3 особи/км² (180-те місце у світі)[1].

Урбанізація[ред. | ред. код]

Докладніше: Міста Зімбабве

Зімбабве середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 32,4 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,3 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Хараре (столиця) — 1,501 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграції[ред. | ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0 ‰ (77-ме місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред. | ред. код]

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 5,4 тис. біженців з Демократичної Республіки Конго[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, присутнє невизначене число внутрішньо переміщених осіб через сутички під час виборів 2008 року, порушення прав людини, земельну реформу, економічну катастрофу[1].

У країні мешкає 300,0 тис. осіб без громадянства[1].

Зімбабве є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад (2012 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
народи банту
  
99.4%
інші
  
0.6%
Докладніше: Народи Зімбабве

Головні етноси країни: народи банту (шона, ндебеле та ін.) — 99,4 %, інші — 0,6 % населення (оціночні дані за 2012 рік)[1].

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Докладніше: Українці Зімбабве

Мови[ред. | ред. код]

Мови Зімбабве (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
шона
  
%
ндебеле
  
%
англійська
  
%
інші
  
%
Докладніше: Мови Зімбабве

Офіційні мови[4]: шона (найбільш поширена), ндебеле, англійська. Інші поширені мови: 12 мов нацменшин — чева, чибарве, каланга, койсанська, намбія, ндау, шангані, сесото, сетсвана, тсонга, венда, коса і мова жестів.

Релігії[ред. | ред. код]

Релігії в Зімбабве (2012 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
протестанти
  
75.9%
католики
  
8.4%
християни
  
8.4%
мусульмани
  
1.2%
атеїсти
  
6.1%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: протестантизм — 75,9 % (апостольські церкви — 38 %, п'ятидесятництво — 21,1 %, інші — 16,8 %), римо-католицтво — 8,4 %, інші течії християнства — 8,4 %, традиційні вірування і іслам — 1,2 %, не сповідують жодної — 6,1 % (станом на 2011 рік)[1].

Освіта[ред. | ред. код]

Докладніше: Освіта в Зімбабве

Рівень письменності 2015 року становив 86,5 % дорослого населення (віком від 15 років): 88,5 % — серед чоловіків, 84,6 % — серед жінок[1].

Державні витрати на освіту становлять 2 % ВВП країни, станом на 2010 рік (155-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 10 років, для хлопців — до 10 років, для дівчат — до 10 років (станом на 2013 рік).

Середня і професійна[ред. | ред. код]

Вища[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,08 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,7 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 6,4 % ВВП країни

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 26,11 ‰ (69-те місце у світі); хлопчиків — 28,4 ‰, дівчаток — 23,76 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 443 випадків на 100 тис. народжень (15-те місце у світі)[1].

Зімбабве входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред. | ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, шистосомози, сказ (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 1,55 млн хворих на СНІД (4-те місце в світі), це 16,74 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (5-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 38,6 тис. осіб (6-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 8,4 % (143-тє місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 11,2 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 97 % населення в містах і 67,3 % в сільській місцевості; загалом 76,9 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 49,3 %, в сільській місцевості — 30,8 %, загалом по країні — 36,8 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2002 рік, дорівнює 4,21 км³ на рік, або 333,5 тонни на одного мешканця на рік: з яких 14 % припадає на побутові, 7 % — на промислові, 79 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 80,4 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 75 %; частка осіб похилого віку — 5,3 %, або 18,7 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 72,3 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні виглядає таким чином: нижній дециль — 2 %, верхній дециль — 40,4 % (станом на 1995 рік)[1].

Станом на 2013 рік, у країні 8,5 млн осіб не має доступу до електромереж; 40 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 80 %, у сільській місцевості — 21 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 2,328 млн унікальних інтернет-користувачів (88-ме місце у світі), що становило 16,4 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 5,777 млн осіб (71-ше місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 66 %; промисловість і будівництво — 10 %; сфера послуг — 24 % (1996)[1]. Безробіття 2009 року дорівнювало 95 % працездатного населення, 2005 року — 80 % (208-ме місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 8,7 %, серед юнаків — 7,7 %, серед дівчат — 9,8 % (116-те місце у світі)[1]. Реальний стан на ринку праці країни невідомий.

Кримінал[ред. | ред. код]

Наркотики[ред. | ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Транзитна країна для наркотрафіку марихуани, південно-східноазійського героїну, мандраксу і метамфетамінів до Південної Африки[1].

Торгівля людьми[ред. | ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Зімбабве не докладає зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство не відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), країна знаходиться у списку третього рівня[5][6].

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,57 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,64 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Населення Зімбабве[7]
Рік Населення Зміна
1950 2 747 000
1960 3 752 000 +36.6%
1970 5 206 000 +38.8%
1980 7 289 000 +40.0%
1990 10 469 000 +43.6%
2000 12 509 000 +19.5%
2010 13 080 000 +4.6%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш Zimbabwe : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [арх. 30 січня 2018 року] : [англ.] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 18 April. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  4. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  5. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  6. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  7. (англ.) World Population Prospects, the 2012 Revision. United Nations. 

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]