Населення Кіпру

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Кіпру
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 1,189 млн осіб
Густота 126,1 особи/км²
Природний приріст 1,43 ‰
Народжуваність 11,41 ‰
Смертність 6,62 ‰
Середня тривалість життя 78,51 року
 • чоловіків 75,7 року
 • жінок 81,46 року
Смертність немовлят 8,36 ‰
Коефіцієнт міграції 9,48 ‰
Вікова структура
до 14 років 15,61 %
15–64 років 72,88 %
старіші за 65 років 11,51 %
Статева структура
загалом 1,04 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,06 чол./жін.
у віці 15–64 років 0,92 чол./жін.
після 65 років 0,77 чол./жін.
Етнічні групи
Нація кіпріоти
Найбільший етнос греки
Національні меншини турки
Мови
Офіційна грецька, турецька
Також у побуті англійська

Населення Кіпру. Чисельність населення країни 2015 року становила 1,189 млн осіб (161-ше місце у світі)[1]. Чисельність кіпріотів стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 11,41 ‰ (172-ге місце у світі), смертність — 6,62 ‰ (143-тє місце у світі), природний приріст — 1,43 % (84-те місце у світі) .

Природний рух[ред.ред. код]

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність на Кіпрі, станом на 2015 рік, дорівнює 11,41 ‰ (172-ге місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,46 дитини на одну жінку (202-ге місце у світі)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 28,5 року (оцінка на 2010 рік без території Північного Кіпру)[1].

Смертність на Кіпрі 2015 року становила 6,62 ‰ (143-тє місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,43 % (84-те місце у світі)[1].

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Кіпру, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Кіпру становить 36,4 року (68-ме місце у світі): для чоловіків — 35,1, для жінок — 38 років[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 78,51 року (54-те місце у світі), для чоловіків — 75,7 року, для жінок — 81,46 року[1].

Вікова структура населення Кіпру, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 15,61 % (95 431 чоловік, 90 159 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 14,87 % (96 152 чоловіка, 80 633 жінки);
  • дорослі віком 25-54 роки — 46,97 % (293 582 чоловіка, 264 935 жінок);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 11,05 % (62 826 чоловіків, 68 551 жінка);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 11,51 % (59 363 чоловіка, 77 565 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 7,9; коефіцієнт розлучуваності — 2,2; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 28 (дані за 2009 рік)[2][3]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 30,9 року, жінки — 29 років, загалом — 30 років (дані за 2012 рік)[4].

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 126,1 особи/км² (80-те місце у світі)[1]. Більшість населення концентрується на півдні (Пафос, Лімасол, Ларнака) і в центрі острова (Нікосія).

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Кіпру

Кіпр високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 66,9 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,89 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Нікосія (столиця) — 251,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].


Міграції[ред.ред. код]

Річний рівень імміграції 2015 року становив 9,48 ‰ (11-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред.ред. код]

У країні налічується 272 тис. внутрішньо переміщених осіб через конфлікт 1974 року на півночі острова, турків і кіпріотів з обох боків[1].

Кіпр є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[5].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2011 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
греки
  
98.8%
інші
  
1.2%
Докладніше: Народи Кіпру

Головні етноси країни: греки — 98,8 %, інші — 1,2 % (оціночні дані підконтрольної уряду території за 2011 рік)[1].

Українська діаспора[ред.ред. код]

Докладніше: Українці Кіпру

Мови[ред.ред. код]

Мови Кіпру (2011 рік)[1]
Мова: Відсоток:
грецька
  
80.9%
турецька
  
0.2%
англійська
  
4.1%
румунська
  
2.9%
російська
  
2.5%
болгарська
  
2.2%
арабська
  
1.2%
філіппінська
  
1.1%
інші
  
4.3%
Докладніше: Мови Кіпру

Офіційні мови[6]: грецька — розмовляє 80,9 % населення острова, турецька — 0,2 %. Інші поширені мови: англійська — 4,1 %, румунська — 2,9 %, російська — 2,5 %, болгарська — 2,2 %, арабська — 1,2 %, філіппінська — 1,1 %, інші мови — 4,3 % (дані за 2011 рік для території, що підконтрольна уряду). Кіпр, як член Ради Європи, 12 листопада 1992 року підписав і ратифікував 5 листопада 2002 року Європейську хартію регіональних мов (вступила в дію 1 грудня 2002 року). Регіональними мовами визнані: вірменська, мова кіпріотських маронітів[7].

Релігії[ред.ред. код]

Релігії Кіпру (2010 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
православні
  
89.1%
католики
  
2.9%
протестанти
  
2%
мусульмани
  
1.8%
буддисти
  
1%
інші
  
1.4%
агностики
  
1.1%
атеїсти
  
0.6%
Докладніше: Релігія в Кіпрі

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: православ'я — християнство — 89,1 %, римо-католицтво — 2,9 %, протестантизм/англіканство — 2 %, іслам — 1,8 %, буддизм — 1 %, інші (маронітство, григоріанство, індуїзм) 1,4 %, не визначились — 1,1 %, не сповідують жодної, або атеїсти — 0,6 % (станом на 2011 рік)[1]. Дані репрезентують лише стан на підконтрольній уряду території південного і центрального Кіпру.

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта на Кіпрі

Рівень письменності 2015 року становив 99,1 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,5 % — серед чоловіків, 98,7 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 6,6 % ВВП країни, станом на 2011 рік (19-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 14 років, для хлопців — до 14 років, для дівчат — до 15 років (станом на 2014 рік).

Середня і професійна[ред.ред. код]

Вища[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,33 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 3,5 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 7,4 % ВВП країни (72-ге місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 8,36 ‰ (152-ге місце у світі); хлопчиків — 9,97 ‰, дівчаток — 6,68 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 7 випадків на 100 тис. народжень (154-те місце у світі)[1].

Кіпр входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

2013 року було зареєстровано 0,4 тис. хворих на СНІД (125-те місце в світі), це 0,06 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (117-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (124-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 24,5 % (53-тє місце у світі)[1].

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 100 %, в сільській місцевості — 100 %, загалом по країні — 100 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне становище[ред.ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 41,6 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 23,4 %; частка осіб похилого віку — 18,2 %, або 5,5 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає таким чином: нижній дециль — 3,3 %, верхній дециль — 28,8 % (станом на 2014 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 853 тис. унікальних інтернет-користувачів (127-ме місце у світі), що становило 71,7 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2014 року становили 349,7 тис. осіб (160-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 3,8 %; промисловість і будівництво — 15,2 %; сфера послуг — 81 % (станом на 2014 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 15,5 % працездатного населення, 2014 року — 16,1 % (155-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 35,9 %, серед юнаків — 37,4 %, серед дівчат — 34,6 % (32-ге місце у світі)[1].

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Незначна транзитна країна для наркотрафіку героїну й гашишу повітряним і морським транспортом до Європи з Туреччини й Лівану; незважаючи на зміцнення законодавства, країна уразлива до відмивання грошей як міжнародний офшор (оцінка ситуації 2008 року)[1]. Уряд Кіпру докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act's) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[8][9].

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Кіпру докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act's) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[8][9].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,19 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,11 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,92 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,77 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Населення Кіпру
Рік Населення Зміна
1900 238 000
1910 271 000 +13.9%
1920 309 000 +14.0%
1930 345 000 +11.7%
1940 401 000 +16.2%
1950 494 000 +23.2%
1960 573 000 +16.0%
1970 614 000 +7.2%
1980 611 000 −0.5%
1990 581 000 −4.9%
2000 694 000 +19.4%
2010 829 000 +19.5%
Джерело: Статистичне управління Кіпру[10]
Для 1990—2010 років наведені дані лише для підконтрольної уряду території.

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат (англ.) Cyprus // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. (англ.) Marriage and divorce statistics — Eurostat, European Commission, 2011.
  3. (англ.) Marriage indicators — Eurostat, European Commission, 10 August 2016.
  4. (англ.) Mean age at first marriage by sex — United Nations Economic Commission for Europe.
  5. (англ.) International Organization for Migration.
  6. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  7. (англ.) European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories.
  8. а б (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  9. а б (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми в світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.
  10. (англ.) Statistical Service of Cyprus.

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]