Населення Мавританії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Мавританії
Шаблон:Alt
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 3,596 млн осіб
Густота 3,9 особи/км²
Природний приріст 2,23 ‰
Народжуваність 31,34 ‰
Смертність 8,2 ‰
Середня тривалість життя 62,65 року
 • чоловіків 60,35 року
 • жінок 65,02 року
Смертність немовлят 54,68 ‰
Коефіцієнт міграції 0,83 ‰
Вікова структура
до 14 років 39,18 %
15–64 років 57,17 %
старіші за 65 років 3,65 %
Статева структура
загалом 0,93 чол./жін.
при народженні 1,03 чол./жін.
до 15 років 1,01 чол./жін.
у віці 15–64 років 0,86 чол./жін.
після 65 років 0,74 чол./жін.
Етнічні групи
Нація мавританці
Найбільший етнос маври
Мови
Офіційна арабська, пулаар, сонінке, волоф, французька

Населення Мавританії. Чисельність населення країни 2015 року становила 3,596 млн осіб (132-ге місце у світі)[1]. Чисельність мавританців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 31,34 ‰ (36-те місце у світі), смертність — 8,2 ‰ (88-ме місце у світі), природний приріст — 2,23 % (37-ме місце у світі) .

Природний рух[ред.ред. код]

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність в Мавританії, станом на 2015 рік, дорівнює 31,34 ‰ (36-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 4 дитини на одну жінку (39-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 9,3 % (станом на 2007 рік)[1].

Смертність в Мавританії 2015 року становила 8,2 ‰ (88-ме місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,23 % (37-ме місце у світі)[1].

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Мавританії, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Мавританії становить 20,3 року (189-те місце у світі): для чоловіків — 19,3, для жінок — 21,2 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 62,65 року (189-те місце у світі), для чоловіків — 60,35 року, для жінок — 65,02 року[1].

Вікова структура населення Мавританії, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 39,18 % (707 528 чоловіків, 701 681 жінка);
  • молодь віком 15-24 роки — 19,9 % (350 283 чоловіка, 365 578 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 32,71 % (544 670 чоловіків, 631 891 жінка);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 4,55 % (73 737 чоловіків, 90 000 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,65 % (55 736 чоловіків, 75 598 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 27,1 року, жінки — 19,0 року, загалом — 23,1 року (дані за 2001 рік)[2].

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 3,9 особи/км² (231-ше місце у світі)[1]. Понад 80 % нас. розміщено в зоні Сахеля і в долині р. Сенегал на півдні країни.

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Мавританії

Мавританія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 59,9 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,54 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Нуакшот (столиця) — 968,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграції[ред.ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,83 ‰ (144-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред.ред. код]

Станом на 2016 рік, в країні постійно перебуває 26 тис. біженців із Західної Сахари, 41,8 тис. з Малі[1].

Мавританія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
темношкірі маври
  
40%
світлошкірі маври
  
30%
темношкірі африканці
  
30%
Докладніше: Народи Мавританії

Головні етноси країни: темношкірі маври — 40 %, світлошкірі маври (арабо-берберського походження) — 30 %, темношкірі африканці (халпулаар, сонінке, волоф, бамара) — 30 % населення[1]. Більшість населення становлять маври — народ мішаного арабо-берберського походження, що живуть в північних і центральних районах країни, багато хто з них — кочівники; інші — осілі негроїдні народи.

Українська діаспора[ред.ред. код]

Мови[ред.ред. код]

Мови Мавританії (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
арабська
  
%
пулаар
  
%
сонінке
  
%
волоф
  
%
французька
  
%
арабська
  
1.8%
Докладніше: Мови Мавританії

Офіційні мови[4]: арабська, пулаар, сонінке, волоф, французька. У побуті використовують власні діалекти арабської, найбільш поширений — діалект хасанія.

Релігії[ред.ред. код]

Релігії в Мавританії (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
мусульмани
  
100%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам (державна релігія) — 100 % (станом на 2015 рік)[1].

Освіта[ред.ред. код]

Рівень письменності 2015 року становив 52,1 % дорослого населення (віком від 15 років): 62,6 % — серед чоловіків, 41,6 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 3,3 % ВВП країни, станом на 2013 рік (120-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 8 років, для хлопців — до 9 років, для дівчат — до 8 років (станом на 2013 рік).

Середня і професійна[ред.ред. код]

Вища[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,13 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,4 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2006 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 3,8 % ВВП країни (100-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 54,68 ‰ (28-ме місце у світі); хлопчиків — 59,61 ‰, дівчаток — 49,6 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 602 випадків на 100 тис. народжень (19-те місце у світі)[1].

Мавританія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, менінгококовий менінгіт, сказ (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 15,9 тис. хворих на СНІД (87-ме місце в світі), це 0,66 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (57-ме місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 1,1 тис. осіб (66-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 8,6 % (127-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 19,5 % (оцінка на 2012 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 58,4 % населення в містах і 57,1 % в сільській місцевості; загалом 57,9 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 57,5 %, в сільській місцевості — 13,8 %, загалом по країні — 40 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне положення[ред.ред. код]

Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 76,1 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 70,5 %; частка осіб похилого віку — 5,7 %, або 17,7 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2004 року перебувало 40 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає таким чином: нижній дециль — 2,5 %, верхній дециль — 29,5 % (станом на 2000 рік)[1].

Станом на 2013 рік, в країні 2,8 млн осіб не має доступу до електромереж; 28 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 47 %, у сільській місцевості — 2 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 547 тис. унікальних інтернет-користувачів (134-те місце у світі), що становило 15,2 % від загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 1,318 млн осіб (134-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 50 %; промисловість і будівництво — 2 %; сфера послуг — 48 % (станом на 2001 рік)[1]. 127,25 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (16 % від загальної кількості) 2007 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2013 року дорівнювало 31 % працездатного населення (190-те місце у світі)[1].

Клімат[ред.ред. код]

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Мавританії не докладає зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство не відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), країна знаходиться у списку третього рівня[5][6].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 0,86 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,82 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,74 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,93 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Населення Мавританії
Рік Населення Зміна
1950 657 000
1960 854 000 +30.0%
1970 1 134 000 +32.8%
1980 1 518 000 +33.9%
1990 1 996 000 +31.5%
2000 2 643 000 +32.4%
2010 3 460 000 +30.9%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ.

Переписи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф (англ.) Mauritania // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. (англ.) Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics — UN Statistics Division.
  3. (англ.) International Organization for Migration.
  4. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  5. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  6. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми в світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]