Населення Молдови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Молдови
Шаблон:Alt
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 3,546 млн осіб
Густота 123,9 особи/км²
Природний приріст -1,03 ‰
Народжуваність 12 ‰
Смертність 12,59 ‰
Середня тривалість життя 70,42 року
 • чоловіків 66,55 року
 • жінок 74,54 року
Смертність немовлят 12,59 ‰
Коефіцієнт міграції 9,67 ‰
Вікова структура
до 14 років 17,86 %
15–64 років 70,46 %
старіші за 65 років 11,68 %
Статева структура
загалом 0,95 чол./жін.
при народженні 1,06 чол./жін.
до 15 років 1,07 чол./жін.
у віці 15–64 років 1,01 чол./жін.
після 65 років 0,62 чол./жін.
Етнічні групи
Нація молдовани
Найбільший етнос молдовани
Національні меншини росіяни, українці, гагаузи
Мови
Офіційна румунська
Також у побуті російська, українська

Населення Молдови. Чисельність населення країни 2015 року становила 3,546 млн осіб (133-тє місце у світі)[1]. Чисельність молдован стабільно зменшується, народжуваність 2015 року становила 12 ‰ (165-те місце у світі), смертність — 12,59 ‰ (22-ге місце у світі), природний приріст — -1,03 % (229-те місце у світі) .

Природний рух[ред.ред. код]

Станом на 2011 рік, населення Молдови становило 3931 тис. осіб, в тому числі у правобережній Молдові ‒ 3413 тис., у Придністров'ї ‒ 518 тис.

Історична динаміка населення правобережної Молдови:

  • 1959 — 2513 тис. осіб;
  • 1970 — 3085 тис. осіб;
  • 1989 — 3658 тис. осіб;
  • 2004 — 3604 тис. осіб;
  • 2014 — 3559 тис. осіб.

Історична динаміка населення Придністров'я:

  • 1989 — 685,3 тис. осіб;
  • 2004 — 555,3 тис. осіб;
  • 2008 — 533,5 тис. осіб;
  • 2010 — 522,5 тис. осіб;
  • 2012 — 513,4 тис. осіб;
  • 2014 — 505,2 тис. осіб.

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність у Молдові, станом на 2015 рік, дорівнює 12 ‰ (165-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,56 дитини на одну жінку (187-ме місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 67,8 % (станом на 2005 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 23,7 року (оцінка на 2011 рік)[1].

Смертність у Молдові 2015 року становила 12,59 ‰ (22-ге місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року був негативним і становив -1,03 % (депопуляція) (229-те місце у світі)[1].

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Молдови, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Молдови становить 36,3 року (71-ше місце у світі): для чоловіків — 34,5, для жінок — 38,3 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 70,42 року (154-те місце у світі), для чоловіків — 66,55 року, для жінок — 74,54 року[1].

Вікова структура населення Молдови, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

  • діти віком до 14 років — 17,86 % (326 681 чоловік, 306 763 жінки);
  • молодь віком 15-24 роки — 13,49 % (247 183 чоловіка, 231 389 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 43,73 % (777 648 чоловіків, 773 401 жінка);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 13,24 % (214 846 чоловіків, 254 818 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 11,68 % (159 145 чоловіків, 254 973 жінки)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 7,3; коефіцієнт розлучуваності — 3,1; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 42 (дані за 2011 рік)[2][3]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 26 років, жінки — 24 роки, загалом — 25 років (дані за 2014 рік)[4].

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення Молдови

Густота населення країни 2015 року становила 123,9 особи/км² (102-ге місце у світі)[1]. Населення держави групується навколо невеликих міських агломерацій по всій території, найбільші з яких знаходяться в центрі (Кишинів, Тирасполь, Бєльці).

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Молдови

Молдова середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 45 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зменшення частки міського населення — 0,73 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Кишинів (столиця) — 725,0 тис. осіб (дані за 2015 рік); Тирасполь — 149 тис. осіб, Бєльці — 128 тис. осіб[1][5].

Шаблон:Найбільші міста Молдови

Міграції[ред.ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 9,67 ‰ (214-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред.ред. код]

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 6,8 тис. біженців з України і осіб, що очікують на легалізацію[1].

У країні мешкає 5,0 тис. осіб без громадянства[1].

Молдова є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[6].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2004 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
молдовани
  
75.8%
українці
  
8.4%
росіяни
  
5.9%
гагаузи
  
4.4%
румуни
  
2.2%
болгари
  
1.9%
інші
  
1.4%
Докладніше: Народи Молдови

Головні етноси країни: молдовани — 75,8 %, українці — 8,4 %, росіяни — 5,9 %, гагаузи — 4,4 %, румуни — 2,2 %, болгари — 1,9 %, інші — 1,4 % населення (оціночні дані за 2004 рік)[1].

За переписом 2004 року у правобережній Молдові основною етнічною групою були молдовани, частка яких у населенні сягнула 75,8 %, збільшившись порівняно з 1989 роком на 5,9 відсоткових пунктів. Частка найбільшої етнічної меншини країни — українців у сукупному населенні Молдови протягом 1989—2004 років скоротилася з 11,3 % до 8,4 %, а росіян — з 9,8 % до 5,9 %. Натомість зростання відносної чисельності продемонстрували деякі інші етнічні меншини країни —насамперед гагаузи та румуни. Причому частка осіб, що ідентифікують себе румунами, зросла протягом 15 років між Переписами з 0,1 % до 2,2 %, що пояснюється насамперед політичними причинами та популяризацією ідеї належності молдовського народу до спільної румунської нації.

Українська діаспора[ред.ред. код]

Докладніше: Українці Молдови

Українська меншина Молдови є другою за чисельністю національною групою країни після молдован, під час Перепису населення 2004 року 282,4 тис. мешканців країни (без Придністров'я), тобто 8,4 % її населення вказали себе українцями. Найчисельніша в абсолютному відношенні українська громада (58,9 тис. осіб) мешкала у муніципії Кишинів, українці становили 8,3 % населення столичного муніципію. У відносному відношенні найбільш значними були українські осередки в Окницькому районі (30,7 % населення), а також Бричанському районі (25,6 %), муніципії Бєльці (23,7 %) та Ришканському районі (22,5 %).

У Придністров'ї проживає 160 тис. українців за даними придністровського перепису населення 2004 року.

Мови[ред.ред. код]

Мови Молдови (2004 рік)[1]
Мова: Відсоток:
румунська
  
58.8%
румунська
  
16.4%
російська
  
16%
українська
  
3.8%
гагаузька
  
3.1%
болгарська
  
1.1%
інші
  
0.3%
Докладніше: Мови Молдови

Офіційна мова[7]: молдовська (румунська) — володіє 58,8 % населення країни. Інші поширені мови: румунська — 16,4 %, російська — 16 %, українська — 3,8 %, гагаузька — 3,1 %, болгарська — 1,1 %, інші мови — 0,3 % (оцінка 2004 року). За переписом 2014 року 40 % кореспондентів вказали рідною мовою румунську, 38 % — молдовську, 13 % — російську[8].

Молдова, як член Ради Європи, 11 липня 2002 року підписала, але не ратифікувала Європейську хартію регіональних мов[9].

64,1 % українців Молдови вважали рідною мовою українську, частка населення Молдови, що вказала українську мову основною мовою щоденного спілкування, становила 3,8 % сукупного населення. У Молдові є більш, ніж 300 населених пунктів, у яких українське населення становить більшість, основна маса українського населення зосереджена в північних та східних регіонах Республіки.

Релігії[ред.ред. код]

Релігії в Молдові (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
православні
  
93.3%
протестанти
  
1%
християни
  
1.2%
інші
  
0.9%
атеїсти
  
1.4%
агностики
  
2.2%
Докладніше: Релігія в Молдові

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: православ'я — 93,3 %, баптизм — 1 %, інші течії християнства — 1,2 %, інші — 0,9 %, атеїсти — 0,4 %, не сповідують жодної — 1 %, не визначились — 2,2 % (станом на 2004 рік)[1].

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта в Молдові

Рівень письменності 2015 року становив 99,4 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,7 % — серед чоловіків, 99,1 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту складають 7,5 % від ВВП країни, станом на 2014 рік (10-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 12 років, для хлопців — до 12 років, для дівчат — до 12 років (станом на 2013 рік).

Середня і професійна[ред.ред. код]

Вища[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,98 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 6,2 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року склали 10,3 % від ВВП країни (8-ме місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 12,59 ‰ (120-те місце у світі); хлопчиків — 14,44 ‰, дівчаток — 10,62 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 23 випадків на 100 тис. народжень (114-те місце у світі)[1].

Молдова входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

2014 року було зареєстровано 17,6 тис. хворих на СНІД (81-ше місце у світі), це 0,63 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (60-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 800 осіб (72-ге місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 15,7 % (91-ше місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 2,2 % (оцінка на 2012 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 96,9 % населення в містах і 81,4 % в сільській місцевості; загалом 88,4 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 87,8 %, в сільській місцевості — 67,1 %, загалом по країні — 76,4 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне положення[ред.ред. код]

Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 34,6 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 21,2 %; частка осіб похилого віку — 13,4 %, або 7,5 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2013 року перебувало 20,8 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає наступним чином: нижній дециль — 3,3 %, верхній дециль — 26 % (станом на 2010 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 1,768 млн унікальних інтернет-користувачів (106-те місце у світі), що становило 49,8 % від загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 1,222 млн осіб (136-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 30,5 %; промисловість і будівництво — 12,2 %; сфера послуг — 57,3 % (станом на 2014 рік)[1]. 72,37 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (16 % від загальної кількості) 2009 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 6 % працездатного населення, 2014 року — 3,9 % (66-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 9,8 %, серед юнаків — 9,6 %, серед дівчат — 10,2 % (87-ме місце у світі)[1].

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Обмежене вирощування опійного маку й марихуани на ринок країн СНД; перевалочний пункт для наркотрафіку з Південно-Західної і Центральної Азії до Російської Федерації, Західної Європи і, можливо, до США; поширений криміналітет і тіньова економіка[1].

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Молдови докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[10][11].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,84 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,62 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Населення Молдови
Рік Населення Зміна
1950 2 341 000
1955 2 627 000 +12.2%
1960 3 003 000 +14.3%
1965 3 335 000 +11.1%
1970 3 594 000 +7.8%
1975 3 839 000 +6.8%
1980 4 010 000 +4.5%
1985 4 214 000 +5.1%
1990 4 364 000 +3.6%
1995 4 340 000 −0.5%
2000 4 296 000 −1.0%
2005 4 146 000 −3.5%
2010 4 083 000 −1.5%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[12].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

Переписи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац (англ.) Moldova // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. (англ.) Marriages and crude marriage rates. — United Nations Statistical Division, 2011.
  3. (англ.) Divorces and crude divorce rates. — United Nations Statistical Division, 2011.
  4. (англ.) Mean age at first marriage by sex — United Nations Economic Commission for Europe.
  5. (рум.) Населення Молдови за переписами.
  6. (англ.) International Organization for Migration.
  7. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  8. (рос.) Перепись в Молдавии: за 10 лет страна потеряла 470 тыс. человек.. ИА REGNUM (ru-RU). Процитовано 9 квітня 2016 року.. 
  9. (англ.) European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories.
  10. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  11. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.
  12. (англ.) Population Division of the Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat, World Population Prospects: The 2012 Revision.

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]