Населення Ніуе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Населення Ніуе M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 1,2 тис. осіб
Густота 6,2 особи/км²
Природний рух
Природний приріст -0,03 %
Народжуваність 18,5 ‰
Вікова структура
Середня тривалість життя 69,5 року
Статева структура
загалом 0,97 чол./жін.
Етнічні групи
Нація ніуеанці
Найбільший етнос ніуеанці
Нацменшини європейці, азіати
Мови
Офіційна ніуанська, англійська

Населення Ніуе. Чисельність населення країни 2014 року становила 1,2 тис. осіб (235-те місце у світі)[1]. Чисельність остров'ян стабілізувалась і незначно зменшується, природний приріст — -0,03 % (202-ге місце у світі) . Дані про коефіцієнт потенційної народжуваності відсутні.

Історія[ред. | ред. код]

До 1930 року на Ніуе відзначався значний приріст населення, а 1966 року було досягнуто історичного максимуму чисельності населення — 5194 особи[2]. Однак з того року почала знижуватися кількість населення. У 1994 році, вперше за тридцять років, було помічено приріст населення, після якого знову сталася депопуляція[2]. Згідно з переписом 2006 року (дані Департаменту статистики Ніуе), чисельність населення країни становила 1625 осіб (вівся облік всього населення, що перебував під час перепису на острові, включаючи резидентів і нерезидентів; якщо резиденти перебували за кордоном, то їх не враховували в перепис). У 2009 році населення острова зменшилось до 1398 осіб. Темпи падіння населення в Ніуе є високими на тлі інших країн Океанії — 0,032 % 2009 року. Але перепис 2006 року виявив зниження чисельності населення на 9 % в порівнянні з даними перепису 2001 року, тобто на 163 особи[3].

Природний рух[ред. | ред. код]

Згідно з переписом 2006 року тільки в трьох населених пунктах був зареєстрований приріст населення відносно 2001 року: в Авателе (зростання на 31 %), в Південному Алофі (зростання на 21 %) і Тамакаутога (зростання на 12 %). В інших же населених пунктах був відзначений спад. Найбільший спад був у Північному Алофі (на 43 %), Муталау (на 36 %) і Макефу та Накупив (по 29 % відповідно)[3]. Основною причиною депопуляції, як і раніше, залишається еміграція до Нової Зеландію, хоча зміна чисельності населення Північного Алофі була зумовлена зміною меж селища[4].

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність на Ніуе, станом на 2006 рік, дорівнює 18,46 ‰[1].

Дані про смертність на Ніуе, станом на 2006 рік — відсутні[1].

Природний приріст населення в країні 2014 року був негативним і становив -0,03 % (депопуляція) (202-ге місце у світі)[1]. Ця тенденція зберігається через посилений відплив населення до Нової Зеландії[2].

Вікова структура[ред. | ред. код]

Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 69,5 року[2]. Середній вік 2006 року становив 30,7 року.

Вікова структура населення острова Ніуе, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 24,9 %;
  • дорослі віком 15—64 років — 63,2 %;
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 11,9 %[2].

Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 6,2 особи/км² (226-те місце у світі)[1].

Урбанізація[ред. | ред. код]

На вулиці столиці, місті Алофі
Докладніше: Міста Ніуе

Ніуе середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 42,5 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зменшення частки міського населення — 0,94 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста країни: Алофі (столиця) — 1,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1]. Алофі складається з двох поселень: Південний Алофі (434 людини 2006 року) і Північний Алофі (147 чоловік 2006 року)[3]. Друге за чисельністю населення поселення — селище Авателе (164 людини 2006 року). Намукулу — найменше село острова (всього 14 осіб 2006 року)[3].

Міграції[ред. | ред. код]

Процес міграції з острова Ніуе має довгу історію, ще з середини XIX століття європейці вивозили ніуеанців на різні плантації: остров'яни працювали на бавовняних плантаціях в Самоа, добували фосфорити в Східної Полінезії[5]. Але тільки після закінчення Другої світової війни процес еміграції з острова Ніуе набув сучасного вигляду. Нова Зеландія, Австралія і США, які в той час потребували робочої сили у зв'язку із значним економічним зростанням, без всяких проблем брали ніуеанців. Відкриття ж в 1971 році на Ніуе міжнародного аеропорту, а також надання острову в 1974 році статусу самоврядного державного утворення у вільній асоціації з Новою Зеландією (це означало і надання остров'янам новозеландського громадянства), значно полегшило процес еміграції корінного населення Ніуе. Основними чинниками відпливу населення стали: економічний (більш високий рівень життя в Новій Зеландії, висока зайнятість, зарплата, вищий рівень освіти), географічний (Ніуе — невеликий острів, розташований далеко від континентів і великих архіпелагів; нестача землі та інших важливих ресурсів; часті руйнівні тропічні циклони, що завдають непоправної шкоди місцевій інфраструктурі й сільському господарству), політичний (у минулому тісні колоніальні стосунки з Новою Зеландією; невдоволення населення політичною ситуацією на острові)[5].

Велика діаспора вихідців з Ніуе існує в Новій Зеландії. 2001 року в цій країні було зареєстровано 20 100 ніуеанців (близько 9 % чисельності народів Океанії, які проживають на території Нової Зеландії). Більшість з них (78 %) проживала в місті Окленд, 5 % — у Веллінгтоні.

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад (2011 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
ніуеанці
  
66.5%
мішаного походження
  
13.4%
європейці й азіати
  
12%
полінезійці
  
8%

Головні етноси країни: ніуеанці — 66,5 %, мішаного з ніуанцями походження — 13,4 %, європейці й азіати — 12 %, полінезійці — 8 % населення (оціночні дані за 2011 рік)[1]. Етнічна картина 2001 року, згідно з даними офіційного перепису, мала такий вигляд: ніуеанці — 80,6 %, вихідці з інших островів Океанії — 10,5 %, європеоїди — 4,7 %, монголоїди — 0,2 %[6]. Кількість нащадків від шлюбів корінних островитян і жителів інших островів Тихого океану — 2,4 %, а ніуеанців і європейців — 1,6 %[6]. Пращури ніуеанців, як вважається, припливли на острів з Тонги, Самоа і острова Пукапука[2].

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Докладніше: Українці Океанії

Мови[ред. | ред. код]

Мови Ніуе (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
ніуеанська
  
46%
англійська
  
11%
інші
  
43%

Офіційні мови[7]: ніуеанська — розмовляє 46 % населення країни, англійська — 11 %. Дуже поширений білінгвізм (дані на 2011 рік).

Ніуеанська — одна з численних мов полінезійської групи австронезійських мов, поряд з гавайською, маорі, самоанською, таїтянською та іншими. Разом з тонганською мовою Ніуе становить тонганську підгрупу полінезійської групи мов. Писемність мови була створена в першій половині XIX століття християнськими місіонерами родом з Самоа. Загальна чисельність носіїв тонганської мови в 1998 році становила 7990 осіб. У мові використовується латинський алфавіт. Він складається всього з 17 букв: 5 голосних і 12 приголосних. Велику роль в усному мовленні відіграє довгота голосних звуків, що може змінювати значення слова. На письмі довгота позначається Макроном. Ніуеанська має два діалекти: моту (діалект північної частині острова, давніший) і тафіті (діалект південній частині острова, сучасніший)[8]. Різниця між ними в основному полягає у засобах словотворення і лексиці (наприклад, kautoga на моту і lala на тафіті означають «гуава»).

Говоримо ніуеанською…
Українська Ніуеанська
Привіт! Fakaalofa atu! (одній людині)
Ходи сюди. Omai taha ki fale.
Мене звуть Дарина. Ko Daryna e higoa haaku.
Котра зараз година? Kua ta e matahola fiha he mogo nei?
Зараз пів на дев'яту. Kua hafa he mole e matahola hiva.
Бувай! E, koe! (одній людині)

Згідно з переписом населення 2006 року, переважна більшість жителів острова (72 %) стверджували, що регулярно спілкуються ніуеанською, 18 % респондентів вказали, що користуються нею часто і лише 3 % — не говорять нею взагалі. При цьому для двох третин жителів ніуеанська є їхньою першою мовою, якої вони навчаються з дитинства; 12 % остров'ян з дитинства вивчають і ніуеанську, і англійську; лише для 9 % ніуеанців англійська мова є їхньою першою мовою. У більшості домашніх господарств (43 %) жителів спілкуються як ніуеанською, так і англійською[9].

Релігії[ред. | ред. код]

Релігії в Ніуе (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
протестанти
  
70%
мормони
  
10%
католики
  
10%
свідки Єгови
  
2%
інші
  
6%
атеїсти
  
2%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: Конгрегаціоналістська християнська церква Ніуе (англ. Congregational Christian Church of Niue), заснована Лондонським місіонерським товариством — 67 %, інший протестантизм — 3 % (адвентизм — 1 %, пресвітеріанство — 1 %, методизм — 1 %), мормони — 10 %, римо-католицтво — 10 %, Свідки Єгови — 2 %, інші — 6 %, не сповідують жодної — 2 % (станом на 2011 рік)[1].

Панівною релігією на острові Ніуе виступає християнство. Першим християнським місіонером, який висадився на Ніуе 1830 року, став член Лондонського місіонерського товариства Джон Вільямс[10]. Хоча він і не залишився на острові, проте взяв з собою для навчання в місіонерській школі двох ніуеанців, які після повернення на батьківщину зайнялися просвітницькою діяльністю. В цілому ж, процес християнізації населення йшов досить повільно і супроводжувався невдоволенням населення з огляду на те, що місіонери завезли на острів ряд невідомих захворювань, через які загинула велика кількість остров'ян[11]. Конгрегаціоналістська християнська церква Ніуе — найбільша християнська церква країни, є місцевим відділенням Лондонського місіонерського товариства, отримала автономію 1970 року[12]. 1996 року церква відкрила своє представництво в новозеландському місті Окленд, де проживає велика діаспора ніуеанців[13].

Освіта[ред. | ред. код]

Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Дані про державні витрати на освіту у відношенні до ВВП країни, станом на 2015 рік, відсутні.

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2008 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 7,4 % ВВП країни (87-ме місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2007 рік, 29,4 випадків на 1 тис. народжень[1].

Захворювання[ред. | ред. код]

Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 42,5 %[1].

Санітарія[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 98,4 % населення в містах і 98,6 % в сільській місцевості; загалом 98,5 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 100 %, в сільській місцевості — 100 %, загалом по країні — 100 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне становище[ред. | ред. код]

Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1].

Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 1090 унікальних інтернет-користувачів (213-те місце у світі), що становило 91,6 % від загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2001 року становили 663 осіб (231-ше місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: більшість зайняте фермерством на сімейних городах, працю з оплатою грошима можна знайти лише в державних установах і в проектах Ради з розвитку Ніуе[1]. Безробіття 2001 року дорівнювало 12 % працездатного населення (135-те місце у світі)[1].

Гендерний стан[ред. | ред. код]

2006 року частка чоловіків становили 46,5 % (756 осіб), жінок — 53,5 % (782 особи) від усього населення острова[14].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ Нової Зеландії і Департаментом статистики Ніуе.

Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа Niue : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. а б в г д е Niue Meteorological Service. 2.5.1a. Population // Initial National Communication Of Niue Island Under The United Nations Framework Convention On Climate Change.
  3. а б в г (англ.) Niue Population Profile Based on 2006 Census of Population and Housing. A Guide for Planners and Policy-makers.
  4. Niue Population Profile Based on 2006 Census of Population and Housing. A Guide for Planners and Policy-makers.
  5. а б (англ.) Helen Lee, Steve Tupai Francis. Chapter 11. The Impact of Transnationalism on Niue. Niuean Migration // Migration and Transnationalism: Pacific Perspectives.
  6. а б (англ.) Niue Census of Population and Households: 2001. — Secretariat of the Pacific Community, 2008. — P. 17.
  7. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  8. Wolfgang B. Sperlich. Tohi vagahau Niue. — University of Hawaii Press, 1997. — С. 25. — ISBN 0824819330.
  9. (англ.) Niue Population Profile Based on 2006 Census of Population and Housing. A Guide for Planners and Policy-makers.
  10. (англ.) Percy Smith. Niue Island, and its People // The Journal of the Polynesian Society. — 1903. — Т. 12, вип. 1. — С. 15.
  11. (англ.) History of Niue. Seafriends. Заархівовано 11 вересня 2011 року.
  12. (англ.) New Members. Pacific. Ekalesia Niue. World Council of Churches. Заархівовано 11 вересня 2011 року.
  13. (англ.) Congregational Christian Church of Niue. World Council of Churches. Заархівовано 11 вересня 2011 року.
  14. (англ.) Niue Population Profile Based on 2006 Census of Population and Housing. A Guide for Planners and Policy-makers.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]