Населення Одеської області

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Odesa rayons.svg

Станом на 1 листопада 2012 року населення Одеської області становило 2 млн. 391 тис. 504 особи,[1] що становить 5,25% населення України. З початку року, шляхом природного приросту, чисельність населення скоротилась на 2558 осіб (-1,3 на 1000).

Протягом 2011 року на території області народилося 29 225 немовлят, померло 33 688 осіб. Природне скорочення населення становило 4 463 особи, що на 40% менше, ніж за аналогічний період попереднього року (- 7 454 особи). Міграційний приріст склав 4090 осіб (+1,7 на 1000), що на 20% менше, ніж у минулому році (+ 5 102). Найбільше зростання населення спостерігалось у містах Южне (+ 5,13%), Чорноморськ (+ 0,66%) та Теплодар (+ 0,53%), Овідіопольському (+ 2,01%) та Роздільнянському (+ 0,60%) районах.

Станом на 1 листопада 2012 року міське населення становило 1 млн. 597 тис. 748 осіб, рівень урбанізації — 66,81%.

Історія формування населення регіону[ред. | ред. код]

Північне Причорномор'я на карті Альбіно де Канепа (1489)

Заселення території регіону відбувалось ще у первісні часи. У VIII століттях до н. е. територію Одещини населяли іраномовні племена скіфів-хліборобів, які мігрували сюди із сходу. Свої поселення на узбережжі засновували грецькі колоністи, які прибували сюди у VI столітті. Вони заснували такі відомі міста як Тіра, Ніконій.[2] Згодом, у IIII століттях, територію північно-західного Причорномор'я завоювали римляни, на зміну яким прийшли готи, а в кінці IV століття зі сходу прийшли гуни.[3]

У VIII столітті в межиріччі Дністра і Дунаю осіли албано-болгарські племена[3]. Селилися тут і слов'янські племена антів, які розселились від Кодими, Балти і Саврані — до Арциза, Рені і Кілії. Полянський князь Кий після повернення із Константинополя, де він провадив переговори з імператором Юстиніаном І, зупинився зі своїми дружинниками на Дунаї:

възлюби место, и сруби градокъ малъ и хотяше състи с родом своим... еже и доныне наречють дунайци городище Киевецъ[4]

Посадники-управителі, за наказом Київського князя Володимира Мономаха, були «посаджені по дунайських містах» вже у ХІІ столітті. За правління Ярослава Осмомисла сюди сягали кордони Галицького князівства. Навала монголів у XIII столітті перетворила Причорномор'я у безлюдний степ, який носив назву Дике Поле. Довгий час цими територіями кочували Єдисанська і Буджацька орди ногайців, поки у 1774 році, за умовами Кайнарджійського мирного договору, землі, визволені від турків та ординців російською армією, було включено до складу Російської імперії. Вже у 1812 році до складу Російської імперії увійшли ще й Буджацькі степи Задністров'я.

Північ Одещини (1791)

Нові території були швидко заселені росіянами, українцями, молдованами, греками та іншими народами, а на узбережжі, на місці старих турецьких фортець, були засновані нові міста.[2] Міграція сюди стимулювалась звільненням від військової повинності, сплати податків на деякий час тощо[3]

Після селянської реформи 1861 року та ряду інших реформ (судової, військової і міської), розпочався стрімкий розвиток капіталістичних відносин, ріст портових міст і кількості населення загалом. Важливу роль відіграло прокладення залізниць, зокрема, однієї з перших в Україні Одеса — Балта (1865 рік).

Період Першої світової війни, громадянської війни спричинив значне скорочення населення, адже тут проходили активні бойові дії.[3] Область також сильно постраждала під час Голодомору 1932–1933, втративши близько 15% населення.[5]

27 лютого 1932 року, у складі Української РСР, була утворена Одеська область, а коли 15 лютого 1954 року у склад області була включена територія Ізмаїльської області, область була сформована остаточно.[3]

Чисельність населення[ред. | ред. код]

Динаміка чисельності населення області

Історична динаміка чисельності населення області (у сучасних кордонах)[6][7][8]

рік населення місце серед
регіонів
1939 2 079 000 6
1959 2 027 807 7
1970 2 389 006 6
1979 2 543 948 6
1989 2 642 601 6
2001 2 469 057 7
2014 2 396 493 6

Міське населення[ред. | ред. код]

Станом на 1 вересня міське населення становило 1 млн. 592 тис. 497 осіб, що становить 66,70%. Його кількість, у порівнянні з даними 2001 року скоротилась на 1,98%. Найбільшими містами Одещини є Одеса, Ізмаїл та Чорноморськ.

Міські населені пункти з кількістю жителів понад 9,0 тисяч
за даними Держкомстату[9][10]
Одеса 1017,0 Болград 15,6
Ізмаїл 72,5 Арциз 15,0
Чорноморськ 59,8 Великодолинське 13,4
Білгород-Дністровський 50,1 Біляївка 12,0
Подільськ 40,7 Овідіополь 11,9
Южне 31,8 Татарбунари 11,0
Кілія 20,4 Теплодар 10,2
Рені 19,3 Березівка 9,8
Балта 19,1 Любашівка 9,5
Роздільна 17,9

Сільське населення[ред. | ред. код]

Станом на 1 вересня сільське населення становило 795 тис. 167 осіб, що становить 33,30%. Його кількість, у порівнянні з даними 2001 року скоротилась на 5,84%.

Природний рух населення[ред. | ред. код]

Показники народжуваності, смертності та природного приросту у 1950–2014 рр.

коефіцієнт (на 1000 осіб) 1950[11] 1960[11] 1970[6] 1990[12] 2000[12] 2010[12] 2014[12]
народжуваності 24,1 19,2 14,8 12,6 8,0 12,0 12,3
смертності 8,1 7,1 9,3 12,4 15,2 15,1 14,3
природного приросту 16,0 12,1 5,5 0,2 -7,2 -3,1 -2,0

Національний склад[ред. | ред. код]

Народи з чисельністю більше 1000 осіб (тис. осіб і %)
станом на 2001 рік[13]
Українці 1542,3 62,8 Поляки 3,2 0,1
Росіяни 508,5 20,7 Німці 2,9 0,1
Болгари 150,7 6,1 Грузини 2,8 0,1
Молдовани 123,8 5,0 Азербайджанці 2,8 0,1
Гагаузи 27,6 1,1 Татари 2,6 0,1
Євреї 13,4 0,6 Греки 2,1 0,1
Білоруси 12,8 0,5 Албанці 1,9 0,1
Вірмени 7,4 0,3 Араби 1,3 0,1
Цигани 4,0 0,2 Інші національності 45,6 1,9

Одещина — полінаціональний регіон, на території якого проживає близько 133 етносів.

Українці[ред. | ред. код]

Українці в Одеській області за переписом 2001 р.

Найбільшу частину населення складають українці — 62,8% від усього населення області. Їх кількість у період між переписами 1989 і 2001 років зросла на 7,6%, а питома вага серед жителів області — на 8,2 відсоткового пункту.

Найбільшу частку українці складають у північній, північно-східній та північно-західній частині області — Савранському (95,0%), Кодимському (94,8%), Миколаївському (91,8%) та Любашівському (90,6%) районах області. Найбільше зростання кількості українців відбувалось у містах Южне (+93,9%), Теплодар (+24,0%), Одеса (+16,1%), Болградсьому (+23,9%) і Овідіопольському (+21,9%) районах області, а найбільше зменшення відбувалось у Ананьївському (-17,8%), Балтському (-12,2%), Кодимському (-9,1%), Савранському (-7,8%) та Миколаївському (-7,0%) районах.

Росіяни[ред. | ред. код]

Докладніше: Росіяни в Україні
Росіяни в Одеській області за переписом 2001 р.

Другою за чисельністю національною меншиною є росіяни, які становлять 20,7% від усього населення області. Їх кількість у період між переписами 1989 і 2001 років зменшилась на 29,3%, а питома вага серед жителів області — на 6,7 відсоткового пункту.

Найбільшу частку росіяни складають у великих містах, таких як Ізмаїл (43,7%), Одеса (29,0%), Южне (29,0%) та Білгород-Дністровський (28,2%), а також на півдні області, зокрема у Кілійському районі (30,0%). Зростання кількості росіян відбувалось лише у місті Южне (+9,4%), а найбільше скорочення спостерігалось у Березівському (- 55,4%), Кодимському (- 47,4%), Любашівському (- 46,7%), Ананьївському (- 45,8%) районах та місті Подільськ (- 44,0%).

Болгари[ред. | ред. код]

Болгари в Одеській області за переписом 2001 р.

На території області проживає одна з найбільших болгарських діаспор у світі — близько 150 тисяч осіб. Частка болгар серед усього населення області становить 6,1%. За період з 1989 по 2001 рік їх кількість зменшилась на 8,1%, а питома вага серед жителів області — на 0,2%.

Болгари, в основному, компактно зосереджені на півдні та південному заході області, зокрема у Болградському (60,8%), Арцизькому (39,0%), Тарутинському (37,5%), Ізмаїльському (25,7%) та Саратському (20%) районах. Зростання кількості болгар було відмічене тільки у місті Ізмаїл (+2,4%), натомість найбільше скорочення відбулось у Великомихайлівському (-40%), Березівському (-33,3%), Лиманському (-33,3%) та Іванівському (-25%) районах, у місті Одеса (-19,4%).

Молдовани[ред. | ред. код]

Молдовани в Одеській області за переписом 2001 р.

Четверта за кількістю етнічна меншина в області представлена молдованами, кількість яких сягає 124 тисячі осіб, що становить 5% від усього населення регіону. Їхня кількість зменшилась на 14,4%, а питома вага — на 0,5% з часу перепису 1989 року.

Молдовська діаспора переважно розміщена на півночі та на півдні області — у Ренійському (49,0%), Ізмаїльському (27,6%), Подільському (25,9%), Саратському (19,0%) та Ананьївському (18,1%) районах. Зростання кількості молдован спостерігалось лише у Саратському районі (+54,1%), а найбільше скорочення відбулось у місті Чорноморськ (-42,9%), Кодимському (-45,5%), Миколаївському (-41,7%), Любашівському (-39,4%) та Тарутинському (-31,2%) районах.

Гагаузи[ред. | ред. код]

Докладніше: Гагаузи в Україні
Гагаузи в Одеській області за переписом 2001 р.

Гагаузи — тюркомовний народ, який проживає на території Одещини, і становить 1,1% населення регіону. Кількість гагаузів у період між переписами 1989 і 2001 років зросла на 0,9%, а питома вага серед жителів області — на 0,1%.

Представники діаспори компактно проживають на півдні та південному заході області у Болградському (18,7%), Ренійському (7,9%), Тарутинському (6,0%), Кілійському (3,8%) та Арцизькому (1,8%) районах. Кількість гагаузів зростала у Іванівському (+100,0%), Овідіопольському (+100,0%), Болградському (+0,7%) районах та місті Ізмаїл (+14,3%), дещо скоротилась у Кілійському (-14,8%), Арцизькому (-10,0%), Тарутинському (-6,9%) та Ренійському (-5,9%) районах.

Gagy.JPG Budjak-ethnic.png Odeska2001gagauz.PNG
Гагаузька етнічна територія у межах Молдови
Гагаузька етнічна територія у межах України
Поширення гагаузької мови у Одеській області за переписом 2001 р.

Інші національності[ред. | ред. код]

На території області також проживають значні громади євреїв, білорусів, вірмен, циган та поляків. Значно зросла кількість арабів (+1320%), вірмен (+42,9%), греків (+19,7%), грузин (+15,8%) та азербайджанців (+11,6%). Знизилась кількість євреїв (-80,6%), поляків (-40,5%), білорусів (-39,9%) та татар (-29,5%).

Національний склад населення, 1959 - 2001 рр., %[14][15][16][17]

Національність 1959 1970 1989 2001
1 Українці 55,5 55,0 54,6 62,8
2 Росіяни 21,7 24,2 27,4 20,7
3 Болгари 7,6 7,0 6,3 6,1
4 Молдовани 6,2 5,7 5,5 5,0
5 Гагаузи 1,1 1,0 1,0 1,1
6 Євреї 6,0 4,9 2,6 0,6
7 Білоруси 0,5 0,7 0,8 0,5

Національний склад районів та міст Одеської області за переписом 2001 р.[18]

українці росіяни болгари молдовани гагаузи євреї білоруси вірмени цигани поляки німці греки албанці чехи
Одеська область 62,8 20,7 6,1 5,0 1,1 0,6 0,5 0,3 0,2 0,1 0,1 0,1 0,1 <0,1
м.Одеса 61,6 29,0 1,3 0,7 1,2 0,6 0,4 0,2 0,2
м.Білгород-Дністровський 62,9 28,2 3,7 1,9 0,4 0,3 0,6 0,3 0,3
м.Ізмаїл 38,0 43,7 10,0 4,3 0,9 0,2 0,6 0,3
м.Чорноморськ 66,5 28,5 1,0 0,8 1,1 0,2 0,2
м.Подільськ 82,2 10,3 0,2 5,1 0,5 0,5
м.Теплодар 68,5 25,7 1,7
м.Южне 65,9 29,0 0,8 1,3 1,1 0,3
Ананьївський район 77,0 3,9 0,2 18,1 0,2
Арцизький район 27,4 22,5 39,0 6,3 1,8 0,3 0,4 1,4
Балтський район 89,8 6,7 2,0 0,2 0,2
Білгород-Дністровський район 81,9 8,8 1,2 6,2 0,3 0,4 0,5
Біляївський район 78,5 11,7 0,7 2,5 0,6 0,3 0,3
Березівський район 87,0 7,3 0,4 1,5 0,3 0,6 0,4 0,7 0,4 0,5
Болградський район 7,5 8,0 60,8 1,5 18,7 2,1
Великомихайлівський район 79,4 14,5 1,1 3,8 0,3
Захарівський район 89,8 3,0 5,7 0,2
Іванівський район 74,6 8,4 11,2 3,3 0,5 0,3 0,2 0,3
Ізмаїльський район 28,9 16,1 25,7 27,6 0,4 0,2 0,3
Кілійський район 44,6 30,0 4,3 15,8 3,8 0,3 0,3
Кодимський район 94,8 2,9 1,6 0,2
Лиманський район 81,1 13,0 1,4 1,6 0,2 0,7 0,3 0,3 0,2 0,2 0,3
Любашівський район 90,6 2,5 5,9 0,3 0,2
Миколаївський район 91,8 2,4 0,3 3,7 0,3 0,9
Овідіопольський район 78,7 15,0 1,0 1,8 0,3 0,8 0,6 0,2 0,6
Окнянський район 81,7 6,2 0,3 11,0 0,2
Подільський район 67,8 5,2 0,2 25,9 0,2
Роздільнянський район 77,6 13,7 0,9 5,2 0,2 0,7 0,3 0,4
Ренійський район 17,7 15,1 8,5 49,0 7,9 0,4
Савранський район 95,0 2,4 0,2 1,5
Саратський район 43,9 15,9 20,0 19,0 0,3
Тарутинський район 24,5 13,9 37,5 16,5 6,0 0,2 0,4
Татарбунарський район 71,3 6,4 11,5 9,4 0,2 0,2 0,4
Ширяївський район 89,9 3,1 0,4 5,2 0,3 0,3

Національний склад міст Одеської області за переписом населення 2001 р., у%:

місто населення українці росіяни болгари молдовани гагаузи інші
Одеса 1 010 298 61,6 28,9 1,3 0,7 0,1 7,4
Ізмаїл 85 098 38,2 43,7 10,1 4,3 0,9 2,8
Чорноморськ 63 530 67,6 27,4 1,0 0,9 0,1 3,0
Білгород-Дністровський 57 550 62,7 27,7 3,7 2,8 0,4 2,7
Подільськ 40 664 82,2 10,3 0,2 5,1 0,1 2,1
Южне 24 167 65,9 29,0 1,3 0,8 0,2 2,8
Кілія 22 884 55,4 28,4 3,6 9,7 0,9 2,0
Рені 20 761 32,2 26,9 4,9 29,5 3,5 3,0
Балта 19 772 82,7 13,5 0,2 1,7 1,9
Роздільна 17 615 80,1 14,2 1,4 1,9 0,1 2,3
Болград 17 082 22,6 22,5 45,5 2,5 3,3 3,6
Арциз 16 268 39,9 32,3 18,9 4,3 1,2 3,4
Біляївка 14 248 84,0 10,9 0,7 1,7 0,1 2,6
Татарбунари 10 740 81,5 6,6 5,5 3,8 0,5 2,1
Кодима 9 493 92,8 5,1 0,1 0,8 0,1 1,1
Вилкове 9 426 26,5 70,0 0,9 1,3 0,3 1,0
Ананьїв 9 355 87,6 7,3 0,3 3,6 0,1 1,1
Березівка 9 347 91,3 4,6 0,3 0,5 3,3
Теплодар 9 036 68,5 25,7 1,1 1,7 0,2 2,8
Міста Одеської області 1 467 334 61,3 28,1 2,7 1,8 0,3 5,8


Мовний склад[ред. | ред. код]

Найпоширеніша рідна мова у містах і сільрадах південних районів Одеської області за переписом 2001 р.


Рідна мова населення Одеської області за результатами переписів, %[14][15][17][16]

1959 1970 1989 2001
українська 45,5 46,7 41,2 46,3
російська 36,0 39,7 47,1 42,0
інша 18,5 13,6 11,7 10,5

Рідна мова населення Одеської області за переписом 2001 р.[19]:

українська російська болгарська молдовська гагаузька
Одеська область 46,3 42,0 4,9 3,8 0,9
Одеса 30,4 64,8 0,4 0,3 0,1
Білгород-Дністровський 41,8 54,3 1,6 1,2 0,2
Ізмаїл 18,0 74,2 4,6 1,8 0,4
Чорноморськ 41,4 57,3 0,3 0,3
Подільськ 70,3 26,5 2,3
Теплодар 55,8 42,4 0,4 0,6 0,1
Южне 44,8 53,7 0,5 0,2 0,1
Ананьївський район 78,2 5,3 0,1 16,1
Арцизький район 18,2 42,8 34,0 3,1 0,8
Балтський район 89,3 8,7 0,1 1,5
Березівський район 88,0 9,0 0,2 1,0 0,2
Білгород-Дністровський район 80,8 13,0 0,6 5,0 0,2
Біляївський район 80,3 16,9 0,2 1,3 0,1
Болградський район 4,9 16,3 57,6 1,0 17,8
Великомихайлівський район 80,4 15,4 0,6 3,0 0,1
Іванівський район 72,6 17,6 6,5 2,2 0,3
Ізмаїльський район 26,3 21,6 24,9 26,2 0,3
Кілійський район 36,1 44,2 2,5 12,8 3,7
Кодимський район 95,5 3,4 0,1 0,8
Лиманський район 77,3 20,5 0,6 0,7 0,1
Подільський район 69,0 7,7 0,1 22,8
Окнянський район 86,1 6,6 0,1 6,9 0,1
Любашівський район 93,1 2,7 3,7
Миколаївський район 93,4 2,6 0,2 2,7
Овідіопольський район 69,6 27,8 0,5 0,8 0,1
Роздільнянський район 68,1 28,4 0,3 2,5 0,1
Ренійський район 7,3 37,9 6,6 40,8 6,8
Савранський район 96,0 2,4 0,1 1,1
Саратський район 41,3 21,4 19,1 17,6 0,2
Тарутинський район 18,8 32,9 31,7 12,7 3,3
Татарбунарський район 72,4 7,7 10,7 8,5 0,1
Захарівський район 92,1 3,2 0,1 4,1
Ширяївський район 91,1 3,6 0,2 4,3 0,1
Мовний склад (рідна мова) населення міст і селищ Одеської області за переписом 2001 р.[20]
(показані мови з більше ніж 1% носіїв)
українська російська болгарська молдовська гагаузька вірменська білоруська циганська
м. АНАНЬЇВ 87,9 9,4 0,1 2,1 0,1 0,2 0,1
м. АРЦИЗ 22,6 66,5 7,9 1,5 0,4 0,3 0,1 0,5
м. БЕРЕЗІВКА 92,7 4,9 0,1 0,3 0,4 0,2 0,9
м. БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ 42,1 54,5 1,7 0,7 0,2 0,1 0,1 0,2
м. БІЛЯЇВКА 83,0 14,5 0,3 0,8 0,4 0,5
м. БОЛГРАД 13,9 48,7 32,7 1,1 2,0 0,3 0,2 0,2
м. ВИЛКОВЕ 15,3 83,5 0,3 0,5 0,1 0,1
м. ІЗМАЇЛ 18,0 74,2 4,6 1,8 0,4 0,1 0,1 0,3
м. Чорноморськ 38,2 60,6 0,3 0,2 0,1 0,2
м. КІЛІЯ 39,6 55,5 1,2 2,9 0,4 0,1 0,1 0,2
м. КОДИМА 93,0 6,3 0,1 0,3 0,1 0,1 0,1
м. Подільськ 70,3 26,5 2,3 0,1 0,1 0,3
м. ОДЕСА 30,4 64,8 0,4 0,3 0,1 0,2 0,1
м. РЕНІ 12,5 70,5 1,4 13,3 1,5 0,1 0,1
м. РОЗДІЛЬНА 66,7 31,7 0,3 0,7 0,3 0,2
м. ТЕПЛОДАР 55,8 42,4 0,4 0,6 0,1 0,1 0,2
м. ЮЖНЕ 44,8 53,7 0,5 0,2 0,1 0,2 0,2
смт АВАНГАРД 37,3 61,1 0,5 0,3 0,5
смт БЕРЕЗИНЕ 21,0 45,1 12,8 11,0 7,4 0,5 0,3 1,0
смт БОРОДІНО 20,9 51,0 13,9 11,6 1,4 0,3
смт ВЕЛИКА МИХАЙЛІВКА 94,4 4,5 0,2 0,3 0,2 0,1
смт ВЕЛИКОДОЛИНСЬКЕ 51,5 46,2 0,5 0,4 0,2 0,3 0,2 0,3
смт ЗАТИШШЯ 95,6 3,6 0,1 0,5 0,1
смт ЗАТОКА 32,1 67,1 0,4 0,4
смт ЗЕЛЕНОГІРСЬКЕ 94,5 3,8 1,6 0,1
смт ІВАНІВКА 88,3 9,0 1,9 0,2 0,1 0,2 0,1
смт Доброслав 93,7 4,8 0,4 0,2 0,1 0,1 0,6
смт ОКНИ 93,1 5,3 0,2 1,2 0,1 0,1
смт ЛИМАНСЬКЕ 31,6 66,5 0,5 0,9 0,2
смт ЛЮБАШІВКА 93,7 4,5 1,0 0,2 0,2 0,2
смт МИКОЛАЇВКА 94,5 3,4 0,3 0,8 0,1 0,8
смт НОВІ БІЛЯРІ 71,9 26,5 0,2 0,7 0,5
смт ОВІДІОПОЛЬ 83,2 14,6 0,7 0,4 0,8 0,1
смт ОЛЕКСАНДРІВКА 59,1 39,1 0,2 0,7 0,1 0,4
смт ПЕТРІВКА 34,0 54,3 10,5 0,6 0,1 0,2
смт РАДІСНЕ 80,2 18,6 0,4 0,3 0,1 0,1
смт РАУХІВКА 64,9 31,7 0,1 1,1 0,6 0,8
смт САРАТА 43,8 50,3 3,1 2,1 0,4 0,1
смт СЕРГІЇВКА 42,1 48,8 1,0 7,2 0,3 0,2 0,2
смт СЕРПНЕВЕ 6,7 67,5 7,6 7,2 11,0 0,1
смт СЛОБІДКА 92,8 5,2 1,8 0,1
смт СУВОРОВЕ 7,9 15,5 71,0 3,6 0,5 0,3 1,0
смт ТАЇРОВЕ 62,2 36,5 0,7 0,2 0,1 0,1 0,1
смт ТАРУТИНЕ 14,3 54,1 26,8 3,0 1,5 0,1
смт Захарівка 92,4 5,4 0,1 1,3 0,1 0,2 0,1
смт ХЛІБОДАРСЬКЕ 71,2 27,2 0,4 0,3 0,1 0,2
смт ЦЕБРИКОВЕ 95,1 3,1 0,5 1,2
смт ШИРЯЄВЕ 93,1 5,3 0,2 0,9 0,1


Рідна мова найбільш чисельних національностей Одеської області за даними перепису 2001 р.[21]

Своєї
національності
Українська Російська Інша
Українці  71,6%  -  28,3%  0,1%
Росіяни  97,0%  2,7%  -  0,2%
Болгари  77,8%  2,1%  19,6%  0,4%
Молдовани  73,3%  7,7%  18,3%  0,7%
Гагаузи  77,8%  1,7%  18,4%  1,7%
Євреї  3,6%  4,4%  91,6%  0,1%
Білоруси  20,1%  8,5%  70,8%  0,5%

Вільне володіння мовами[ред. | ред. код]

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, 78,98% мешканців Одеської області вказали вільне володіння українською мовою, а 81,47% - російською мовою. 92,60% мешканців Одеської області вказали вільне володіння мовою своєї національності.

Вільне володіння мовами найбільш чисельних національностей Одеської області за даними перепису населення 2001 р.[22][23]

своєї

національності

українська російська
Українці 94,28% 74,70%
Росіяни 98,85% 61,82%
Болгари 85,64% 31,69% 88,98%
Молдовани 82,15% 39,01% 79,74%
Гагаузи 83,40% 21,47% 88,48%
Євреї 9,26% 68,87% 97,53%
Білоруси 31,71% 61,75% 91,94%
Вірмени 62,59% 49,73% 88,02%
Цигани 62,23% 48,53% 70,46%
Поляки 21,53% 80,54% 89,84%
Німці 28,88% 63,05% 92,21%
Грузини 52,60% 48,04% 88,80%
Азербайджанці 64,39% 36,23% 84,30%
Татари 36,59% 51,70% 91,40%
Греки 28,28% 55,26% 93,95%
Албанці 83,94% 24,33% 88,99%
Араби 66,74% 32,58% 73,64%

Місце народження[ред. | ред. код]

За переписом 2001 року 87,6% населення Одеської області народилися на території України (УРСР), 12,4% населення на території інших держав (зокрема 7,2% - на території Росії, 2,4% - на території Молдови). 75,6% населення народилися на території Одеської області, 12,0% - у інших регіонах України.[24]

Питома вага уродженців різних регіонів України у населенні Одеської області за переписом 2001 року:

уродженців області кількість частка у населенні
Одеської 1856999 75,6
Вінницької 43707 1,8
Миколаївської 37128 1,5
Кіровоградської 21940 0,9
Хмельницької 18679 0,8
Донецької 16289 0,7
Житомирської 13308 0,5
Львівської 11420 0,5
Черкаської 11093 0,5
Дніпропетровської 10370 0,4
Херсонської 10000 0,4
АР Крим 9736 0,4
Луганської 9323 0,4
Харківської 8293 0,3
Запорізької 7926 0,3
Івано-Франківської 7713 0,3
Київської 7496 0,3
Полтавської 7474 0,3
Чернігівської 6804 0,3
Сумської 6515 0,3
Чернівецької 5123 0,2
Рівненської 4905 0,2
Тернопільської 4796 0,2
Волинської 4777 0,2
м. Києва 4126 0,2
Закарпатської 2922 0,1
Севастополя 1380 0,1

Зайнятість населення[ред. | ред. код]

Сфери зайнятості населення області за переписом 2001 року[25]

сфера діяльності кількість зайнятих частка
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство 219 895 25,4%
Транспорт і зв'язок 103 623 12,0%
Оптова та роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту 91 687 10,6%
Обробна промисловість 85 663 9,9%
Освіта 71 697 8,3%
Охорона здоров'я та соціальна допомога 58 590 6,8%
Державне управління 56 715 6,6%
Колективні, громадські та особисті послуги 35 949 4,2%
Неточно вказали або не вказали вид діяльності 35 717 4,1%
Будівництво 26 403 3,0%
Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам 23 989 2,8%
Виробництво електроенергії, газу та води 17 464 2,0%
Послуги домашньої прислуги 14 095 1,6%
Готелі та ресторани 12 802 1,5%
Фінансова діяльність 7 192 0,8%
Рибне господарство 2 984 0,3%
Добувна промисловість 1 292 0,1%
Всього зайнятих економічною діяльністю 865 757 100,0%

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Державна служба статистики України
  2. а б Подорож Україною. Одещина
  3. а б в г д История Одесской области
  4. http://izvestiya.odessa.ua/index.php?go=Newspaper&in=view&id=6979 Історія рідного краю. Одещина – степова корона Причорномор’я
  5. http://www.archives.gov.ua/Archives/Reestr/Kniga2_Berezivskij.pdf Правда про голодомор на Одещині
  6. а б Статистический сборник. Население СССР (Численность, состав и движение населения) — М., 1975
  7. Динаміка чисельності населення адміністративних одиниць України у 1970–2014 рр.
  8. Всесоюзная перепись населения 1959 г. Численность наличного населения городов и других поселений, районов, районных центров и крупных сельских населенных мест на 15 января 1959 года по регионам союзных республик
  9. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2014 року»,  — Київ, Державна служба статистики України, 2014
  10. При зазначенні динаміки народонаселення бралась до уваги зміна за період з січня 2013 по січень 2014 року
  11. а б «Численность, состав и движение населения СССР» Статистические материалы. — М., 1965
  12. а б в г Демографічний паспорт регіонів — Кількість живонароджених, померлих і природний приріст (+/-) населення
  13. Дані Всеукраїнського перепису населення — див. на сайті http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/ Архівовано 24 листопад 2007 у Wayback Machine.
  14. а б Кабузан В. М. — «Украинцы в мире: динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год: формирование этнических и политических границ украинского этноса»
  15. а б Итоги Всесоюзной переписи населения 1970 года. Том IV — М., Статистика, 1973
  16. а б Всеукраїнський перепис населення 2001. Розподіл населення за національністю та рідною мовою
  17. а б Перепис 1989. Розподіл населення за національністю та рідною мовою (0,1)
  18. Про кількість та склад населення Одеської області за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року
  19. Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць
  20. Національність та мовні ознаки за результатами перепису 2001 р.
  21. Розподіл населення за національністю та рідною мовою за результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 р.
  22. Всеукраїнський перепис населення 2001 | Результати | Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство | Розподіл населення окремих національностей за іншими мовами, крім рідної, якими володіють | Результат вибору:. 2001.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 2016-08-12. 
  23. Всеукраїнський перепис населення 2001 | Результати | Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство | Розподіл населення за національністю та рідною мовою | Результат вибору:. 2001.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 2016-08-12. 
  24. Статистичний збірник «Населення України за місцем народження та громадянством за результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року»
  25. Статистичний збірник «Зайняте населення України. Кількість зайнятого населення та його розподіл за видами економічної діяльності»