Населення Румунії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Румунії
Шаблон:Alt
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 21,67 млн осіб
Густота 84,8 особи/км²
Природний приріст -0,3 ‰
Народжуваність 9,14 ‰
Смертність 11,9 ‰
Середня тривалість життя 74,92 року
 • чоловіків 71,46 року
 • жінок 78,59 року
Смертність немовлят 9,89 ‰
Коефіцієнт міграції 0,24 ‰
Вікова структура
до 14 років 14,49 %
15–64 років 69,78 %
старіші за 65 років 15,73 %
Статева структура
загалом 0,95 чол./жін.
при народженні 1,06 чол./жін.
до 15 років 1,06 чол./жін.
у віці 15–64 років 0,98 чол./жін.
після 65 років 0,68 чол./жін.
Етнічні групи
Нація румуни
Найбільший етнос румуни
Національні меншини угорці, цигани
Мови
Офіційна румунська
Також у побуті угорська, циганська

Населення Румунії. Чисельність населення країни 2015 року становила 21,666 млн осіб (58-ме місце у світі)[1]. Чисельність румунів стабільно зменшується, народжуваність 2015 року становила 9,14 ‰ (208-ме місце у світі), смертність — 11,9 ‰ (27-ме місце у світі), природний приріст — -0,3 % (220-те місце у світі) .

Природний рух[ред.ред. код]

Зміни чисельності населення країни: 1948 року ‒ 15,87 млн осіб, 1956 ‒ 17,48 млн осіб, 1966 ‒ 19,1 млн осіб, 1977 ‒ 21,56 млн осіб, 1992 ‒ 22,8 млн осіб, 2002 ‒ 21,7 млн осіб, 2011 ‒ 20,12 млн осіб[2].

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність у Румунії, станом на 2015 рік, дорівнює 9,14 ‰ (208-ме місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,33 дитини на одну жінку (215-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 69,8 % (станом на 2005 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 26 років (оцінка на 2011 рік)[1].

Смертність у Румунії 2015 року становила 11,9 ‰ (27-ме місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року був негативним і становив -0,3 % (депопуляція) (220-те місце у світі)[1].

Природний рух населення Румунії в 1946—2015 роках[3][4]

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Румунії, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Румунії становить 40,7 року (44-те місце у світі): для чоловіків — 39,3, для жінок — 42,1 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 74,92 року (109-те місце у світі), для чоловіків — 71,46 року, для жінок — 78,59 року[1].

Вікова структура населення Румунії, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

  • діти віком до 14 років — 14,49 % (1 612 090 чоловіків, 1 526 431 жінки);
  • молодь віком 15-24 роки — 10,94 % (1 215 309 чоловіків, 1 154 618 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 45,92 % (5 030 926 чоловіків, 4 919 140 жінок);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 12,92 % (1 308 475 чоловіків, 1 491 858 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 15,73 % (1 376 634 чоловіка, 2 030 868 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 5,4; коефіцієнт розлучуваності — 1,5; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 28 (дані за 2010 рік)[5]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 30,2 року, жінки — 26,7 року, загалом — 28,5 року (дані за 2014 рік)[6].

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 84,8 особи/км² (120-те місце у світі)[1]. Населення країни не утворює значних міських агломерації, окрім столичної, міста розташовані досить рівномірно територією країни; утворені міські райони приваблюють для проживання значну частину населення.

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Румунії

Румунія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 54,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,01 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Бухарест (столиця) — 1,868 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].

Шаблон:Найбільші міста Румунії

Міграції[ред.ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,24 ‰ (122-ге місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред.ред. код]

У країні мешкає 240 осіб без громадянства[1].

Румунія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[7].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2010 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
румуни
  
83.4%
угорці
  
6.1%
цигани
  
3.1%
українці
  
0.3%
німці
  
0.2%
інші
  
6.8%
Докладніше: Народи Румунії

Головні етноси країни: румуни — 83,4 %, угорці — 6,1 %, цигани — 3,1 %, українці — 0,3 %, німці — 0,2 %, інші — 0,7 %, інші — 6,1 % населення (оціночні дані за 2011 рік)[1].

Динаміка національного складу населення Румунії (відносна кількість)
Етнос 1956 1966 1977 1992 2002 2011
румуни 85,76 % 87,67 % 88,13 % 89,47 % 89,49 % 88,92 %
угорці 9,08 % 8,48 % 7,95 % 7,12 % 6,60 % 6,50 %
цигани 0,60 % 0,34 % 1,05 % 1,76 % 2,47 % 3,29 %
українці 0,35 % 0,29 % 0,26 % 0,29 % 0,28 % 0,27 %
німці 2,20 % 2,00 % 1,67 % 0,52 % 0,28 % 0,19 %
турки 0,08 % 0,09 % 0,11 % 0,13 % 0,15 % 0,15 %
росіяни 0,22 % 0,21 % 0,15 % 0,17 % 0,17 % 0,12 %
татари 0,12 % 0,12 % 0,11 % 0,11 % 0,11 % 0,11 %
Динаміка національного складу населення Румунії (абсолютна кількість)
Етнос 1956 1966 1977 1992 2002 2011
румуни 14 996 114 16 746 510 18 999 565 20 408 542 19 399 597 16 792 868
угорці 1 587 675 1 619 592 1 713 928 1 624 959 1 431 807 1 227 623
цигани 104 216 64 197 227 398 401 087 535 140 621 573
українці 60 479 54 705 55 510 65 472 61 098 50 920
німці 384 708 382 595 359 109 119 462 59 764 36 042
турки 14 329 18 040 23 422 29 832 32 098 27 698
росіяни 38 731 39 483 32 696 38 606 35 791 23 487
татари 20 469 22 151 23 369 24 596 23 935 20 282
серби 46 517 44 236 43 180 33 769 29 570 18 076
хорвати 5 408
словаки 23 331 22 221 21 286 19 594 17 226 13 654
болгари 12 040 11 193 10 372 9 851 8 025 7 336
греки 11 166 9 088 6 262 3 940 6 472 3 668
євреї 146 264 42 888 24 667 8 955 5 785 3 271
поляки 7 627 5 860 4 641 4 232 3 559 2 543
чехи 11 821 9 978 7 683 5 797 3 941 2 477
вірмени 6 441 3 436 2 342 1 957 1 780 1 361
не вказано 4 165 2 309 452 766 1 941 1 236 810
все населення 17 489 450 19 103 163 21 559 910 22 810 035 21 680 974 20 121 641

Українська діаспора[ред.ред. код]

Докладніше: Українці Румунії

Чисельність української громади в Румунії постійно знижується. Станом на 2011 рік, вона налічувала 50,9 тис. осіб (0,27 % від загальної кількості населення країни). У повоєнній Румунії найбільшої чисельності вона сягала 1992 року - 65,5 тис. осіб, а у відносному - 1956 року (0,35 % від загальної кількості населення країни).

Мови[ред.ред. код]

Мови Румунії (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
румунська
  
85.4%
угорська
  
6.3%
циганська
  
1.2%
інші
  
7%
Докладніше: Мови Румунії

Офіційна мова[8]: румунська — розмовляє 85,4 % населення країни. Інші поширені мови: угорська — 6,3 %, циганська — 1,2 %, інші мови — 7 % (дані на 2011 рік). Румунія, як член Ради Європи, 17 липня 1995 року підписала і ратифікувала 24 жовтня 2007 року Європейську хартію регіональних мов (вступила в дію 1 травня 2008 року). Регіональними мовами визнані: албанська, вірменська, македонська, італійська, польська, русинська, ідиш, грецька, циганська, татарська; болгарська, чеська, словацька, німецька, хорватська, угорська, російська, сербська, турецька, українська[9].

Релігії[ред.ред. код]

Релігії в Румунії (2011 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
православні
  
81.9%
протестанти
  
6.4%
католики
  
4.3%
інші
  
0.9%
атеїсти
  
0.2%
агностики
  
6.3%
Докладніше: Релігія в Румунії

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: православ'я — 81,9 %, протестантизм — 6,4 %, римо-католицтво — 4,3 %, інші — 0,9 %, не сповідують жодної, або атеїсти — 0,2 %, не визначились — 6,3 % (станом на 2011 рік)[1].

Релігійний склад населення за переписом 2002 року:

  • 85,9 % — православ'я;
  • 4,6 % — римо-католицизм;
  • 3,2 % — кальвінізм;
  • 1,9 % — п'ятидесятництво;
  • 0,8 % — греко-католизизм;
  • 3,6 % — інше.

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта в Румунії

Рівень письменності 2015 року становив 98,8 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,1 % — серед чоловіків, 98,5 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту складають 2,9 % від ВВП країни, станом на 2012 рік (104-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 15 років, для хлопців — до 14 років, для дівчат — до 15 років (станом на 2012 рік).

Середня і професійна[ред.ред. код]

Вища[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,45 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 6,1 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року склали 5,6 % від ВВП країни (138-ме місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 9,89 ‰ (139-те місце у світі); хлопчиків — 11,23 ‰, дівчаток — 8,47 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 31 випадків на 100 тис. народжень (127-ме місце у світі)[1].

Румунія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

2013 року було зареєстровано 16,2 тис. хворих на СНІД (85-те місце у світі), це 0,11 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (111-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 500 осіб (84-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 23,4 % (101-ше місце у світі)[1].

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 92,2 %, в сільській місцевості — 63,3 %, загалом по країні — 79,1 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне положення[ред.ред. код]

Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 48,9 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 23,1 %; частка осіб похилого віку — 25,8 %, або 3,9 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 22,4 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає наступним чином: нижній дециль — 15,3 %, верхній дециль — 7,6 % (станом на 2014 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 12,082 млн унікальних інтернет-користувачів (44-те місце у світі), що становило 55,8 % від загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 9,266 млн осіб (54-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 28,3 %; промисловість і будівництво — 28,9 %; сфера послуг — 42,8 % (станом на 2014 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 6,7 % працездатного населення, 2014 року — 6,8 % (78-ме місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 24 %, серед юнаків — 23,6 %, серед дівчат — 24,7 % (45-те місце у світі)[1].

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Значний перевалочний пункт для південно-східноазійського героїну і південноамериканського кокаїну, що прямує до Західної Європи балканським шляхом; країна залишається вразливою для відмивання грошей через банківську систему, конвертаційні центри, ігорну індустрію[1].

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Румунії докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[10][11].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,88 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,68 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф (англ.) Romania // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. (англ.) Переписи населення Румунії.
  3. (англ.) Population Division of the Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat, World Population Prospects: The 2012 Revision.
  4. (англ.) Eurostat - Tables, Graphs and Maps Interface (TGM) table. 
  5. (англ.) Marriage and divorce statistics — Eurostat, European Commission, 2011.
  6. (англ.) Marriage indicators — Eurostat, European Commission, 10 August 2016.
  7. (англ.) International Organization for Migration.
  8. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  9. (англ.) European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories.
  10. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  11. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]