Населення Сан-Томе і Принсіпі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Населення Сан-Томе і Принсіпі M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 194,0 тис. осіб
Густота 198,3 особи/км²
Коефіцієнт міграції 8,63 ‰
Природний рух
Природний приріст 1,84 %
Народжуваність 34,23 ‰
Смертність 7,24 ‰
Смертність немовлят 47,88 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 43,04 %
 • 15–64 років 54,08 %
 • старіші за 65 років 2,88 %
Середня тривалість життя 64,58 року
 • чоловіків 63,27 року
 • жінок 65,92 року
Статева структура
загалом 1 чол./жін.
при народженні 1,03 чол./жін.
до 15 років 1,04 чол./жін.
15–64 років 0,9 чол./жін.
після 65 років 0,81 чол./жін.
Мови
Офіційна португальська

Населення Сан-Томе і Принсіпі. Чисельність населення країни 2015 року становила 194,0 тис. осіб (186-те місце у світі)[1]. Чисельність остров'ян стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 34,23 ‰ (27-ме місце у світі), смертність — 7,24 ‰ (121-ше місце у світі), природний приріст — 1,84 % (61-ше місце у світі) .

Природний рух[ред. | ред. код]

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність в Сан-Томе і Принсіпі, станом на 2015 рік, дорівнює 34,23 ‰ (27-ме місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 4,54 дитини на одну жінку (26-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 38,4 % (станом на 2009 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 19,4 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2009 рік)[1].

Смертність в Сан-Томе і Принсіпі 2015 року становила 7,24 ‰ (121-ше місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,84 % (61-ше місце у світі)[1].

Вікова структура[ред. | ред. код]

Віково-статева піраміда населення Сан-Томе і Принсіпі, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Сан-Томе і Принсіпі становить 18,2 року (215-те місце у світі): для чоловіків — 17,8, для жінок — 18,6 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 64,58 року (178-ме місце у світі), для чоловіків — 63,27 року, для жінок — 65,92 року[1].

Вікова структура населення Сан-Томе і Принсіпі, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 43,04 % (42 460 чоловіків, 41 036 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 20,03 % (19 692 чоловіка, 19 159 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 30,47 % (28 985 чоловіків, 30 125 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 3,59 % (3 173 чоловіка, 3 787 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 2,88 % (2 508 чоловіків, 3 081 жінка)[1].
Населення заглом У віці до 14 років (%) У віці 15—64 років (%) У віці за 65 років (%)
1950 60 000 32,9 63,1 4,0
1955 59 000 32,9 63,1 4,0
1960 64 000 32,9 63,2 4,0
1965 65 000 41,1 56,3 2,6
1970 74 000 46,7 48,4 4,9
1975 82 000 47,0 49,1 3,9
1980 95 000 46,6 48,6 4,8
1985 104 000 46,6 48,8 4,7
1990 116 000 46,6 49,0 4,4
1995 128 000 44,8 50,8 4,4
2000 141 000 42,6 53,1 4,3
2005 153 000 41,6 54,0 4,4
2010 165 000 40,3 55,8 3,9
Вік Чоловіки Жінки Разом %
0-4 12 001 11 675 23 675 15,58
5-9 10 268 10 156 20 424 13,44
10-14 9 447 9 051 18 498 12,18
15-19 8 979 8 637 17 615 11,60
20-24 8 053 8 109 16 162 10,64
25-29 6 336 6 688 13 024 8,57
30-34 4 290 4 628 8 918 5,87
35-39 3 322 3 770 7 091 4,67
40-44 2 796 3 410 6 206 4,09
45-49 2 363 2 820 5 183 3,41
50-54 1 799 2 026 3 825 2,52
55-59 1 322 1 514 2 836 1,87
60-64 998 1 157 2 154 1,42
65-69 1 093 1 239 2 332 1,54
70-74 801 867 1 668 1,10
75-79 527 625 1 152 0,76
80+ 483 663 1 147 0,76
Разом 74 876 77 036 151 912 100

Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 23,8 року, жінки — 18,8 року, загалом — 21,3 року (дані за 2008 рік)[2].

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 198,3 особи/км² (71-ше місце у світі)[1].

Урбанізація[ред. | ред. код]

Сан-Томе і Принсіпі високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 65,1 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,58 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Сан-Томе (столиця) — 71,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].

Шаблон:Найбільші міста Сан-Томе і Принсіпі

Міграції[ред. | ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 8,63 ‰ (212-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Сан-Томе і Принсіпі є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
метиси
  
%
анголари
  
%
форруш
  
%
сервікас
  
%
тонгас
  
%
португальці
  
%
китайці
  
%

Головні етноси країни: метиси, анголари (нащадки темношкірих рабів з ангольської колонії Португалії), форруш (нащадки рабів), сервікас (наймані працівники з колишніх португальських колоній, гастарбайтери), тонгас (діти гастарбайтерів, що народились на острові), португальці, китайці.

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Мови[ред. | ред. код]

Мови Сан-Томе і Принсіпі (2012 рік)[1]
Мова: Відсоток:
португальська
  
98.4%
форро
  
36.2%
кабовердіану
  
8.5%
французька
  
6.8%
анголар
  
6.6%
англійська
  
4.9%
лунгуї
  
1%
інші
  
2.4%

Офіційна мова[4]: португальська — володіє 98,4 % населення держави. Інші поширені мови й діалекти: форро — 36,2 %, кабовердіану — 8,5 %, французька — 6,8 %, анголар — 6,6 %, англійська — 4,9 %, лунгуї — 1 %, інші — 2,4 % (оцінка 2012 року).

Релігії[ред. | ред. код]

Релігії в Сан-Томе і Принсіпі (2015 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
55.7%
свідки Єгови
  
1.2%
інші
  
6.2%
атеїсти
  
21.2%
агностики
  
1%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: католицтво — 55,7 %, адвентизм — 4,1 %, Асамблея Бога — 3,4 %, Новоапостольська церква — 2,9 %, мана — 2,3 %, Царство Боже — 2 %, свідки Єгови — 1,2 %, інші — 6,2 %, не сповідують жодної — 21,2 %, не визначились — 1 % (станом на 2012 рік)[1].

Освіта[ред. | ред. код]

Рівень письменності 2015 року становив 74,9 % дорослого населення (віком від 15 років): 81,8 % — серед чоловіків, 68,4 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 3,9 % ВВП країни, станом на 2014 рік (6-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 13 років (станом на 2012 рік).

Середня і професійна[ред. | ред. код]

Вища[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2,9 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 8,4 % ВВП країни (60-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 47,88 ‰ (41-ше місце у світі); хлопчиків — 49,85 ‰, дівчаток — 45,85 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 156 випадків на 100 тис. народжень (88-ме місце у світі)[1].

Сан-Томе і Принсіпі входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред. | ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, шистосомози (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 1,0 тис. хворих на СНІД (119-те місце в світі), це 0,78 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (52-ге місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (129-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 10,6 % (132-ге місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 8,8 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 98,9 % населення в містах і 93,6 % в сільській місцевості; загалом 97,1 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 40,8 %, в сільській місцевості — 23,3 %, загалом по країні — 34,7 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне становище[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 84,2 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 78,5 %; частка осіб похилого віку — 5,7 %, або 17,6 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2009 року перебувало 66,2 % населення країни[1]. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1].

Станом на 2013 рік, у країні 100 тис. осіб не має доступу до електромереж; 59 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 70 %, у сільській місцевості — 40 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 50 тис. унікальних інтернет-користувачів (186-те місце у світі), що становило 25,8 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 68,640 осіб (187-ме місце у світі)[1]. Дані по структурі зайнятості економічно активного населення у господарстві країни відсутні. Населення держави переважно займається сільськими господарством, риболовлею; кількість професійних робочих незначна[1]. 3,2 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (8 % загальної кількості) 2006 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 13,5 % працездатного населення, 2013 року — 13,7 % (145-те місце у світі)[1].

Кримінал[ред. | ред. код]

Торгівля людьми[ред. | ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Сан-Томе і Принсіпі докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[5][6].

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,84 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,81 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Населення Сан-Томе і Принсіпі
Рік Населення Зміна
1950 60 000 000
1960 64 000 000 +6.7%
1970 74 000 000 +15.6%
1980 95 000 000 +28.4%
1990 116 000 000 +22.1%
2000 141 000 000 +21.6%
2010 165 000 000 +17.0%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ.


Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат Sao Tome and Principe : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [арх. 30 січня 2018 року] : [англ.] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 12 November. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  4. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  5. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  6. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]