Населення Судану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Судану
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 36,108 млн осіб
Густота 22,8 особи/км²
Природний приріст 1,72 ‰
Народжуваність 29,19 ‰
Смертність 7,66 ‰
Середня тривалість життя 63,68 року
 • чоловіків 61,61 року
 • жінок 65,85 року
Смертність немовлят 51,52 ‰
Коефіцієнт міграції 4,29 ‰
Вікова структура
до 14 років 40,15 %
15–64 років 56,6 %
старіші за 65 років 3,25 %
Статева структура
загалом 1,02 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,03 чол./жін.
у віці 15–64 років 1 чол./жін.
після 65 років 1,19 чол./жін.
Етнічні групи
Нація суданці
Мови
Офіційна арабська, англійська

Населення Судану. Чисельність населення країни 2015 року становила 36,108 млн осіб (38-ме місце у світі)[1]. Чисельність суданців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 29,19 ‰ (43-тє місце у світі), смертність — 7,66 ‰ (109-те місце у світі), природний приріст — 1,72 % (68-ме місце у світі) .

Природний рух[ред.ред. код]

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність у Судані, станом на 2015 рік, дорівнює 29,19 ‰ (43-тє місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 3,79 дитини на одну жінку (41-ше місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 9 % (станом на 2010 рік)[1].

Смертність у Судані 2015 року становила 7,66 ‰ (109-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,72 % (68-ме місце у світі)[1].

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Судану, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Судану становить 19,6 року (198-ме місце у світі): для чоловіків — 19,4, для жінок — 19,9 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 63,68 року (186-те місце у світі), для чоловіків — 61,61 року, для жінок — 65,85 року[1].

Вікова структура населення Судану, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 40,15 % (7 359 547 чоловіків, 7 138 348 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 20,5 % (3 815 524 чоловіка, 3 587 177 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 32,08 % (5 620 201 чоловік, 5 964 277 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 4,02 % (765 137 чоловіків, 685 577 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,25 % (638 495 чоловіків, 534 570 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 29,1 року, жінки — 22,7 року, загалом — 25,9 року (дані за 1993 рік)[2].

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 22,8 особи/км² (202-ге місце у світі)[1].

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Судану

Судан середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 33,8 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,54 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Хартум (столиця) — 5,129 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграції[ред.ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 4,29 ‰ (190-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред.ред. код]

Станом на 2016 рік, в країні постійно перебуває 98,7 тис. біженців з Еритреї, 8,89 тис. з Чаду, 240,97 тис. з Південного Судану[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 3,218 млн внутрішньо переміщених осіб через тривалу громадянську війну 1983—2005 років, конфлікт в Дарфурі, війну з Південним Суданом, міжетнічні конфлікти[1].

Судан є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

суданські
Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
араби
  
70%
фор
  
%
беджа
  
%
нуба
  
%
фаллата
  
%
Докладніше: Народи Судану

Головні етноси країни: суданські араби — 70 %, фор, беджа, нуба, фаллата.

Українська діаспора[ред.ред. код]

Докладніше: Українці Судану

Мови[ред.ред. код]

Мови Судану (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
арабська
  
%
англійська
  
%
нубійська
  
%
беджа
  
%
фур
  
%
Докладніше: Мови Судану

Офіційні мови[4]: арабська і англійська. Інші поширені мови: нубійська, беджа, фур. У країні діє загальнонаціональна програма арабізації населення.

Релігії[ред.ред. код]

Релігії в Судані (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
мусульмани
  
99%
інші
  
1%
Докладніше: Релігія в Судані

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам сунітського спрямування, невеликі групи сповідують християнство[1].

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта в Судані

Рівень письменності 2015 року становив 75,9 % дорослого населення (віком від 15 років): 83,3 % — серед чоловіків, 68,6 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 2,2 % ВВП країни, станом на 2009 рік Середня тривалість освіти становить 7 років, для хлопців — до 7 років, для дівчат — до 7 років (станом на 2013 рік).

Середня і професійна[ред.ред. код]

Вища[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,28 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2008 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,8 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 8,4 % ВВП країни (75-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 51,52 ‰ (35-те місце у світі); хлопчиків — 56,87 ‰, дівчаток — 45,9 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 311 випадків на 100 тис. народжень (9-те місце у світі)[1].

Судан входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А і Е, черевний тиф, малярія, гарячка денге, гарячка Рифт Валлі, шистосомози, менінгококовий менінгіт, сказ (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 53,2 тис. хворих на СНІД (55-те місце в світі), це 0,25 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (93-тє місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 2,9 тис. осіб (46-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 6,6 % (150-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 33 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2012 року мало 66 % населення в містах і 50,2 % в сільській місцевості; загалом 55,5 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 43,9 %, в сільській місцевості — 13,4 %, загалом по країні — 23,6 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне становище[ред.ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 78 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 72,1 %; частка осіб похилого віку — 5,9 %, або 16,9 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2009 року перебувало 46,5 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 2,7 %, верхній дециль — 26,7 % (станом на 2009 рік)[1].

Станом на 2012 рік, в країні 24,7 млн осіб не має доступу до електромереж; 35 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 63 %, у сільській місцевості — 21 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 9,61 млн унікальних інтернет-користувачів (48-ме місце у світі), що становило 26,6 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2007 року становили 11,92 млн осіб (47-ме місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 80 %; промисловість і будівництво — 7 %; сфера послуг — 13 % (станом на 1998 рік)[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 13,6 % працездатного населення, 2013 року — 14,8 % (146-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 20 %, серед юнаків — 16 %, серед дівчат — 32 %[1].

Кримінал[ред.ред. код]

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Судану не докладає зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство не відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act's), країна знаходиться у списку третього рівня[5][6].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 0,94 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 1,12 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 1,19 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат (англ.) Sudan // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. (англ.) Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics — UN Statistics Division.
  3. (англ.) International Organization for Migration.
  4. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  5. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  6. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми в світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]