Перейти до вмісту

Населення Угорщини

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Населення Угорщини M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність9,897 млн осіб
Густота108,9 особи/км²
Коефіцієнт міграції1,33 ‰
Природний рух
Природний приріст▼-0,22 %
Народжуваність9,16 ‰
Фертильність1,43 дітей на 1 жінку
Смертність12,73 ‰
Смертність немовлят5,02 ‰
Вікова структура
 • до 14 років14,8 %
 • 15–64 років66,96 %
 • старіші за 65 років18,24 %
Середня тривалість життя75,69 року
 • чоловіків71,96 року
 • жінок79,62 року
Статева структура
загалом0,91 чол./жін.
при народженні1,06 чол./жін.
до 15 років1,06 чол./жін.
15–64 років0,98 чол./жін.
після 65 років0,6 чол./жін.
Етнічні групи
Націяугорці
Найбільший етносугорці
Нацменшинироми, німці
Мови
Офіційнаугорська
Також у побутіанглійська, німецька, російська, румунська

Населення Угорщини. Чисельність населення країни 2015 року становила 9,897 млн осіб (90-те місце у світі)[1]. Чисельність угорців стабільно зменшується, народжуваність 2015 року становила 9,16 ‰ (207-ме місце у світі), смертність — 12,73 ‰ (20-те місце у світі), природний приріст — -3,57 ‰ (216-те місце у світі) . Присутня державна система соціального захисту малозахищених верств населення . Демографічні й соціологічні дослідження в країні ведуться рядом державних і науково-освітніх установ, регулярно проводяться переписи населення .

Історія

[ред. | ред. код]
Оцінки історичного населення Угорщини впродовж X—XIX сторіч
Рік Чисельність населення Відсоток угорців без урахування
Королівства Хорватія		 Примітки
900
  • 250—350 тис. осіб[2]
  • 500—600 тис. осіб[2]
  • 600 тис. осіб[3]
  • 1,0-1,5 млн осіб[4]
 Площа країни — 330 тис. км², густота населення — 3-4,5осіб/км²[4].
1000
  • 1-1,5 млн осіб[6]
1060
  • 500—550 тис. осіб[2]
 Густота населення 1,51-1,67 осіб/км²[2].
1100
  • 2 млн осіб[4]
1181
  • 2,6 млн осіб[4]
1200
  • 1,0-1,1 млн осіб[2]
 Густота населення 3,03-3,33 осіб/км²[2].
1222
  • 2 млн осіб[7]
 Час Золотої булли, останній перепис перед татарською навалою.
1242
  • 1,02-1,22 млн осіб[2]
  • 1,2 млн осіб[9]
 До 50 % населення було знищено монгольською навалою[10].
1300
  • 1,4-1,6 млн осіб[2]
  • 2,0 млн осіб[11]
  • 3 млн осіб[4]
1348
  • 5 млн осіб[12]
  • 3 млн осіб[13]
 Дані наведено до чуми.
1370
  • до 2 млн осіб
1400
  • 3-3,5 млн осіб[14]
  • 3 млн осіб[12]
1490 До початку оттоманських завоювань.
1600
  • 4-4,5 млн осіб[31]
  • 3,5 млн осіб[32]
 Загальне населення королівства Угорщина, Трансильванії та окупованої Туреччиною частини.
1699
  • 4,0 млн осіб[31][32][33]
  • 3,5-4 млн осіб
  • 3,5 млн осіб[34]
 Час Карловицького конгресу.
1711
  • 4 млн осіб[35]
  • 2,5 млн осіб[16]
 Останні повстання куруців. Початок організованого перезаселення.
1720
1785-1787
  • 8 млн осіб
 5 % населення проживає у містах[7].
1790 Кінець організованого перезаселення, під час якого було засновано 800 нових німецьких міст.
1828
  • 11,5 млн осіб
1830
  • 37 % (44 % в центральній Угорщині)[41]
1837
1846
  • 12,03 млн осіб
 2 роки до початку Угорського повстання.
1850
  • 11,6 млн осіб
1857
  • 13,83 млн осіб
1869
  • 13,51 млн осіб
  • 45,2 %
1880
  • 13,75 млн осіб
  • 46 %
1900
  • 16,84 млн осіб
1910
  • 18,26 млн осіб
 5 % населення становлять євреї.

Природний рух

[ред. | ред. код]

Відтворення

[ред. | ред. код]

Народжуваність в Угорщині, станом на 2015 рік, дорівнює 9,16 ‰ (207-ме місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,43 дитини на одну жінку (207-ме місце у світі)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 28,3 року (оцінка на 2011 рік)[1].

Смертність в Угорщині 2015 року становила 12,73 ‰ (20-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року був негативним і становив -0,22 % (депопуляція) (216-те місце у світі)[1].

Народжуваність за медьями, 2014 рік
Коефіцієнт фертильності за медьями, 2021 рік
   1.7 - 1.9
   1.5 - 1.7
   1.4 - 1.5
   1.3 - 1.4
   < 1.3
Природний рух населення Угорщини в 1918—2015 роках[47]

Вікова структура

[ред. | ред. код]
Віково-статева піраміда населення Угорщини, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Угорщини становить 41,8 року (33-тє місце у світі): для чоловіків — 39,9, для жінок — 44,1 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 75,69 року (94-те місце у світі), для чоловіків — 71,96 року, для жінок — 79,62 року[1].

Вікова структура населення Угорщини, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 14,8 % (754 729 чоловіків, 710 394 жінки);
  • молодь віком 15—24 роки — 11,44 % (583 320 чоловіків, 548 520 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 41,65 % (2 070 725 чоловіків, 2 051 695 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 13,87 % (630 426 чоловіків, 742 657 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 18,24 % (677 420 чоловіків, 1 127 655 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність

[ред. | ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 3,6; коефіцієнт розлучуваності — 2,4; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 67 (дані за 2010 рік)[48]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 32,1 року, жінки — 29,3 року, загалом — 30,7 року (дані за 2014 рік)[49].

Розселення

[ред. | ред. код]
Густота населення Угорщини за ярашами.

Густота населення країни 2015 року становила 108,9 особи/км² (101-ше місце у світі)[1]. Населення країни розподілене досить рівномірно, утворені міські райони приваблюють для проживання значну частину населення.

Урбанізація

[ред. | ред. код]
Докладніше: Міста Угорщини

Угорщина високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 71,2 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,47 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Будапешт (столиця) — 1,714 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].

 
Найбільші міста Угорщини
[Дані офіційного перепису 2007 року]
№ Назва Медьє Населення № Назва Медьє Населення
Будапешт
Будапешт
Дебрецен
Дебрецен		 1БудапештБудапешт1 696 12811СольнокЯс-Надькун-Сольнок75 474 Мішкольц
Мішкольц
Сегед
Сегед
2ДебреценГайду-Бігар204 12412ТатабаньяКомаром-Естергом70 541
3МішкольцБоршод-Абауй-Земплен172 63713КапошварШомодь67 746
4СегедЧонград164 88314БекешчабаБекеш67 746
5ПечБараня156 64915ЕрдПешт62 408
6ДьйорДьйор-Мошон-Шопрон128 26516ВеспремВеспрем62 023
7НьїредьгазаСаболч-Сатмар-Берег116 29817ЗалаегерсегЗала61 898
8КечкеметБач-Кішкун109 84718ШопронДьйор-Мошон-Шопрон57 210
9СекешфегерварФеєр109 60019ЕгерГевеш56 647
10СомбатгейВаш79 53420НадьканіжаЗала50 823
Місто Населення 1949 року Максимальне населення Населення 2010 року Метрополійна територія Статус
Будапешт (Budapest)1 590 3162 059 226 (1980)1 721 556▲2 503 105 (2009)Столиця
Дебрецен (Debrecen)115 399212 235 (1990)207 270▲237 888 (2005)Центр регіону, центр медьє, місто-медьє
Сеґед (Szeged)104 867169 930 (1990)169 731▲201 307 (2005)Центр регіону, центр медьє, місто-медьє
Мішкольц (Miskolc)109 841208 103 (1980)169 226▼216 470 (2005)Центр регіону, центр медьє, місто-медьє
Печ (Pécs)89 470170 039 (1990)157 680▲179 215 (2005)Центр регіону, центр медьє, місто-медьє
Дьйор (Győr)69 583130 478 (2010)130 478▲182 776 (2005)Центр регіону, центр медьє, місто-медьє
Ньїредьгаза (Nyíregyháza)56 334118 795 (2001)117 832▲-Центр медьє, місто-медьє
Кечкемет (Kecskemét)61 730112 233 (2010)112 233▲-Центр медьє, місто-медьє
Секешфегервар (Székesfehérvár)42 260108 958 (1990)101 973▼-Центр регіону, центр медьє, місто-медьє

Міграції

[ред. | ред. код]

Річний рівень імміграції 2015 року становив 1,33 ‰ (58-ме місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

[ред. | ред. код]

Станом на 2015 рік, в країні постійно офіційно перебуває 5,95 тис. біженців з України. За період 2015—2016 років до країни прибуло 409,8 тис. біженців з Близького Сходу[1].

Угорщина є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[50].

Расово-етнічний склад

[ред. | ред. код]
Етнічний склад (2011 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
угорці
  
 85.6%
роми
  
 3.2%
німці
  
 1.9%
інші
  
 16.7%
Докладніше: Народи Угорщини

Головні етноси країни: угорці — 85,6 %, роми — 3,2 %, німці — 1,9 %, інші — 16,7 % населення (оціночні дані за 2011 рік)[1].

Угорці в Угорщині, 2001 рік

У сусідніх країнах проживають численні угорські громади — особливо в Україні (Закарпатті), Словаччині, Румунії (Трансільванії) , Сербії (Воєводині), Хорватії, Словенії.

Історична динаміка етнічної картини Угорщини
РікНаселенняУгорці%Німці%Словаки%Хорвати%Інші%
1495103200099000095,6170001,6--12000,1238002,4
17151480000117600079,11366009,2377002,5589004,0708004,8
17852663214210300079,029190011,01304004,9717002,7662142,4
18805343364440236482,460636311,31997883,7592511,1755981,5
19006854415589099985,96047518,81922272,8681611,0982771,5
19107612114673029988,45531797,31653172,2620180,81013011,3
19207986875715597389,65500626,91418771,8589310,7800261,0
19308685109800033592,14771535,51047861,2473370,5555030,6
1941146795731188145580,95330453,61755501,2123460,1207717714,2
19499204799907604198,6224550,2259880,3204230,2598920,7
19609961044978603898,2507650,5306300,3330140,3605970,7
1970103220991016623798,5355940,4211760,2176090,2814830,7
1980107094631063897499,3113100,191010,1138950,1361830,4
1990103748231014207297,8308240,3104590,1135700,11778981,7
200110198315941604597,3621050,6104590,1155970,26941091,8
20119937628831402978,21319511,6296470,3235610,3143844019,6

Українська діаспора

[ред. | ред. код]
Докладніше: Українці Угорщини

Єврейська громада

[ред. | ред. код]

В Угорщині, за різними даними, проживає від 54 тисяч до 130 тисяч євреїв. Близько 90 % з них — жителі Будапешту, де існують численні єврейські релігійні, освітні та громадські установи. Переважна більшість угорських євреїв, однак, або не дотримуються всіх вимог юдаїзму, або вважають себе атеїстами. Лише близько шести тисяч з них є офіційно зареєстрованими членами єврейської громади, і ще близько 20 тисяч перебувають у різних єврейських організаціях.

Головне політичне громадське об'єднання — «неології», аналогічне консервативному руху американських євреїв. У дуже маленькою релігійній громаді складаються як сучасні ортодокси, так і ультрарелігійних євреї. Хабад має власну синагогу і єшиву.

Мови

[ред. | ред. код]
Докладніше: Мови Угорщини

Мовний склад населення Угорщини за даними перепису 2011[51]:

Медьє Угорська Болгарська Циганська Грецька Хорватська Польська Німецька Вірменська Румунська Сербська Словацька Словенська Українська
Усі93.5%0.1%3.2%0.0%0.3%0.1%1.9%0.00.4%0.1%0.4%0.0%0.1%
Будапешт95.5%0.1%1.2%0.1%0.1%0.2%1.7%0.1%0.5%0.1%0.2%0.0%0.1%
Бач-Кішкун93.7%0.0%2.2%0.0%0.7%0.0%2.4%0.0%0.3%0.2%0.4%0.0%0.0%
Бараня86.3%0.1%4.6%0.0%1.9%0.1%6.7%0.0%0.2%0.2%0.0%0.0%0.0%
Бекеш91.9%0.0%2.7%0.0%0.0%0.0%0.9%0.0%1.7%0.1%2.5%0.0%0.0%
Боршод-Абауй-Земплен90.0%0.0%8.5%0.0%0.0%0.1%0.6%0.0%0.1%0.0%0.3%0.0%0.1%
Чонград96.8%0.0%1.2%0.0%0.1%0.0%0.6%0.0%0.5%0.5%0.2%0.0%0.0%
Феєр96.0%0.0%1.5%0.1%0.1%0.1%1.7%0.0%0.2%0.1%0.1%0.0%0.1%
Дьйор-Мошон-Шопрон95.0%0.1%0.8%0.0%0.7%0.0%2.7%0.0%0.2%0.0%0.4%0.0%0.0%
Гайду-Бігар95.4%0.1%3.4%0.0%0.0%0.0%0.4%0.0%0.5%0.0%0.0%0.0%0.1%
Гевеш92.6%0.0%6.3%0.0%0.0%0.0%0.5%0.0%0.2%0.0%0.2%0.0%0.1%
Яс-Надькун-Сольнок94.2%0.0%4.9%0.0%0.0%0.0%0.4%0.0%0.2%0.0%0.0%0.0%0.0%
Комаром-Естергом93.2%0.1%1.4%0.0%0.0%0.1%3.6%0.0%0.3%0.0%1.2%0.0%0.1%
Ноград90.0%0.0%7.7%0.0%0.0%0.0%0.7%0.0%0.1%0.0%1.4%0.0%0.0%
Пешт94.2%0.1%1.7%0.0%0.1%0.1%2.5%0.0%0.5%0.1%0.6%0.0%0.1%
Шомодь92.1%0.0%5.3%0.0%0.5%0.0%1.7%0.0%0.1%0.0%0.0%0.0%0.0%
Саболч-Сатмар-Берег90.8%0.0%8.0%0.0%0.0%0.0%0.5%0.0%0.2%0.0%0.1%0.0%0.3%
Толна90.3%0.0%3.9%0.0%0.1%0.0%5.2%0.0%0.2%0.1%0.1%0.0%0.0%
Ваш94.5%0.0%1.0%0.0%1.2%0.0%2.1%0.0%0.1%0.0%0.0%0.7%0.0%
Веспрем94.8%0.0%1.5%0.0%0.0%0.1%3.2%0.0%0.2%0.0%0.1%0.0%0.1%
Зала94.1%0.0%2.6%0.0%1.3%0.0%1.6%0.0%0.1%0.0%0.0%0.0%0.0%
Мови Угорщини (2012 рік)[1]
Мова:
угорська
  
 99.6%
англійська
  
 16%
німецька
  
 11.2%
російська
  
 1.6%
румунська
  
 1.3%
французька
  
 1.2%
інші
  
 4.2%

Офіційна мова[52]: угорська — розмовляє 99,6 % населення країни. Інші поширені мови: англійська — 16 %, німецька — 11,2 %, російська — 1,6 %, румунська — 1,3 %, французька — 1,2 %, інші мови — 4,2 % (дані на 2011 рік). Угорщина, як член Ради Європи, 5 листопада 1992 року підписала і ратифікувала 26 квітня 1995 року Європейську хартію регіональних мов (вступила в дію 1 березня 1998 року). Регіональними мовами визнані: хорватська, словацька, словенська, німецька, румунська, грецька, сербська[53].

Угорська мова належить до угорського відгалуження фінно-угорської гілки уральської мовної сім'ї (генетично близькородинними угорському є мови народів ханти і мансі).

Релігії

[ред. | ред. код]
Релігії в Угорщині (2011 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
 37.2%
протестанти
  
 13.8%
греко-католики
  
 1.8%
інші
  
 1.9%
атеїсти
  
 18.2%
агностики
  
 27.2%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 37,2 %, кальвінізм — 11,6 %, лютеранство — 2,2 %, греко-католики — 1,8 %, інші — 1,9 %, не сповідують жодної — 18,2 %, не визначились — 27,2 % (станом на 2011 рік)[1].

Освіта

[ред. | ред. код]
Докладніше: Освіта в Угорщині

Рівень письменності 2015 року становив 99,1 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,1 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 4,6 % ВВП країни, станом на 2011 рік (81-ше місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 16 років, для хлопців — до 15 років, для дівчат — до 16 років (станом на 2014 рік).

Середня і професійна

[ред. | ред. код]

Вища

[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я

[ред. | ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3,1 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 7,2 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 7,4 % ВВП країни (61-ше місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 5,02 ‰ (176-те місце у світі); хлопчиків — 5,3 ‰, дівчаток — 4,74 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 17 випадків на 100 тис. народжень (135-те місце у світі)[1].

Угорщина входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

[ред. | ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні середній. Найпоширеніші інфекційні захворювання: кліщовий енцефаліт (станом на 2016 рік)[1].

Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (107-ме місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 26 % (37-ме місце у світі)[1].

Санітарія

[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 97,8 %, в сільській місцевості — 98,6 %, загалом по країні — 98 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2007 рік, дорівнює 5,58 км³ на рік, або 555,9 тонни на одного мешканця на рік: з яких 12 % припадає на побутові, 83 % — на промислові, 5 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище

[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 47,9 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 21,5 %; частка осіб похилого віку — 26,3 %, або 3,8 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2015 року перебувало 14,9 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 3,1 %, верхній дециль — 22,6 % (станом на 2009 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 7,209 млн унікальних інтернет-користувачів (50-те місце у світі), що становило 72,8 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 4,446 млн осіб (90-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 7,1 %; промисловість і будівництво — 29,7 %; сфера послуг — 63,2 % (станом на 2011 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 6,8 % працездатного населення, 2014 року — 7,7 % (79-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 20,4 %, серед юнаків — 20 %, серед дівчат — 20,9 % (31-ше місце у світі)[1].

Кримінал

[ред. | ред. код]

Наркотики

[ред. | ред. код]
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Перевалочний пункт для південно-східноазійського героїну, марихуани, південноамериканського кокаїну для Західної Європи; виробник прекурсорів для амфетамінів і метамфетамінів; виробництво екстазі; країна докладає зусиль в боротьбі з відмиванням грошей[1].

Торгівля людьми

[ред. | ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Угорщини докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[54][55].

Гендерний стан

[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,85 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,6 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,91 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження

[ред. | ред. код]
Населення Угорщини
РікНаселення±% за р.
1784 2 681 595—    
1870 5 011 310+0,73 %
1880 5 329 191+0,62 %
1890 6 009 351+1,21 %
1900 6 854 415+1,32 %
1910 7 612 114+1,05 %
1920 7 986 875+0,48 %
1930 8 685 109+0,84 %
1941 9 316 074+0,64 %
1949 9 204 799−0,15 %
1960 9 961 044+0,72 %
1970 10 300 996+0,34 %
1980 10 709 463+0,39 %
1990 10 374 823−0,32 %
2001 10 198 315−0,16 %
2011 9 937 628−0,26 %
2014 9 877 365−0,20 %
Джерело: [56]

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

Переписи

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 Hungary : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 (угор.) József Kovacsics, Magyarország népességtörténete a konferenciasorozat tükrésben (896—1870), In: Demographia, 1996 — Volume 39, Number 2-3.
  3. 1 2 (англ.) A Country Study: Hungary. Federal Research Division, Library of Congress. Архів оригіналу за 13 червня 2019. Процитовано 6 березня 2009.
  4. 1 2 3 4 5 (англ.) Péter Rabb, Natural conditions in the Carpathian Basin of the middle ages [Архівовано 25 квітня 2016 у Wayback Machine.], 2007, p. 58.
  5. ↑ (англ.) Edgar C. Polomé, Essays on Germanic religion, Institute for the Study of Man, [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.] 1989, p. 150.
  6. 1 2 (англ.) Marcell Sebők, The man of many devices, who wandered full many ways--: festschrift in honour of János M. Bak [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Central European University Press, 1999.
  7. 1 2 (англ.) Nóra Berend, At the gate of Christendom: Jews, Muslims, and «pagans» in medieval Hungary, c. 1000-c. 1300 [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Cambridge University Press, 2001.
  8. 1 2 3 Hungary // Населення Угорщини в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». (англ.)
  9. 1 2 3 4 5 6 (англ.) Historical World Atlas.
  10. ↑ (англ.) Peter Purton, A History of the Late Medieval Siege, 1200—1500 [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Boydell & Brewer, 2009.
  11. 1 2 (англ.) Tore Nyberg, Lars Bisgaard, Medieval spirituality in Scandinavia and Europe: a collection of essays in honour of Tore Nyberg [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Odense University Press, 2001.
  12. 1 2 (англ.) Josiah Cox Russell, Late ancient and medieval population [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], American Philosophical Society, 1958.
  13. 1 2 (англ.) György Enyedi, Hungary: an economic geography, Westview Press, 1976.
  14. 1 2 (англ.) Elena Mannová, Blanka Brezováková, A concise history of Slovakia [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Historický ústav SAV, 2000, p. 88.
  15. ↑ (англ.) Joseph Slabey Rouček, Contemporary Europe: a study of national, international, economic, and cultural trends. [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.]
  16. 1 2 3 4 (англ.) Bush, M. L. Servitude in modern times [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Wiley-Blackwell, 2000, p. 143.
  17. 1 2 3 (англ.) Lauren S. Bahr, Bernard Johnston (M.A.), Collier's encyclopedia: with bibliography and index, Volume 12 [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], P.F. Collier, 1993, p. 381—383.
  18. 1 2 3 (англ.) Raphael Patai, The Jews of Hungary: history, culture, psychology [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Wayne State University Press, 1996, p. 201.
  19. 1 2 3 (англ.) Zoltán Halász, Hungary: a guide with a difference [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Corvina Press, 1978.
  20. ↑ (англ.) Joseph Held, Hunyadi: legend and reality [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], East European Monographs, 1985, p. 59.
  21. 1 2 (англ.) George Richard Potter, The New Cambridge modern history: The Renaissance, 1493—1520, [Архівовано 25 лютого 2015 у Wayback Machine.] CUP Archive, 1971, p. 405.
  22. 1 2 (англ.) Pidhainy A., World Federation of Ukrainian Former Political Prisoners and Victims of the Soviet Regime, [Архівовано 3 червня 2013 у Wayback Machine.] The New review, Volume 6, 1966, p. 25.
  23. ↑ (англ.) Leslie Konnyu, Hungarians in the United States: an immigration study, [Архівовано 5 червня 2013 у Wayback Machine.] American Hungarian Review, 1967, p. 4.
  24. ↑ (англ.) László Kósa, István Soós, A companion to Hungarian studies, [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.] Akadémiai Kiadó, 1999, p. 16.
  25. ↑ (англ.) Teppo Korhonen, Helena Ruotsala, Eeva Uusitalo, Making and breaking of borders: ethnological interpretations, presentations, representations, [Архівовано 3 червня 2013 у Wayback Machine.] Finnish Literature Society, 2003.
  26. ↑ (англ.) Carlile Aylmer Macartney, The Habsburg Empire, 1790—1918, [Архівовано 4 червня 2013 у Wayback Machine.] Macmillan, 1969, p. 79.
  27. ↑ (англ.) Gábor Ágoston, Bruce Alan Masters, Encyclopedia of the Ottoman Empire, [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.] Infobase Publishing, 2009.
  28. 1 2 (англ.) Michael Hochedlinger, Austria's wars of emergence: war, state and society in the Habsburg monarchy, 1683—1797 [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Pearson Education, 2003.
  29. 1 2 3 (англ.) Stephen Denis Kertesz, Diplomacy in a whirlpool: Hungary between Nazi Germany and Soviet Russia [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Greenwood Press, 1974.
  30. 1 2 (англ.) The Ottomans and the Balkans: a discussion of historiography By Fikret Adanır, Suraiya Faroqhi. [Архівовано 3 червня 2013 у Wayback Machine.]
  31. 1 2 (угор.) István György Tóth, Gábor Ágoston, Millenniumi magyar történet: Magyarország története a honfoglalástól napjainkig [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Osiris, 2001, p. 321.
  32. 1 2 (англ.) Rhoads Murphey, Ottoman warfare, 1500—1700 [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Rutgers University Press, 1999, p. 174.
  33. 1 2 (англ.) Klára Papp — János Barta Jr., Minorities research 6. [Архівовано 29 грудня 2011 у Wayback Machine.], Kisebbségkutatás (Minorities Studies and Reviews).
  34. ↑ (англ.) Lonnie Johnson, Central Europe: enemies, neighbors, friends [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Oxford University Press, 2002, p. 100.
  35. ↑ (англ.) Eric H. Boehm, Historical abstracts: Modern history abstracts, 1450—1914, Volume 49, Issues 1-2 [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], American Bibliographical Center of ABC-Clio, 1998, p. 331
  36. 1 2 (угор.) Imre Wellmann, A magyar mezőgazdaság a XVIII. században [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Akadémiai Kiadó, 1979.
  37. 1 2 (англ.) David I. Kertzer, Aging in the past: demography, society, and old age [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], University of California Press, 1995.
  38. ↑ (англ.) Peter F. Sugar, Péter Hanák, Tibor Frank, A History of Hungary, [Архівовано 3 травня 2016 у Wayback Machine.] Indiana University Press, 1994.
  39. ↑ (англ.) Jonathan Dewald, Europe 1450 to 1789: encyclopedia of the early modern world, [Архівовано 3 червня 2013 у Wayback Machine.] Charles Scribner's Sons, 2004.
  40. ↑ (англ.) Arthur J. Sabin, Red Scare in Court: New York Versus the International Workers Order, [Архівовано 12 січня 2016 у Wayback Machine.] University of Pennsylvania Press, 1999.
  41. ↑ (англ.) Krej?í, O.; Styan, M.C.; vied, Ú. (2005). Geopolitics of the Central European Region: The View from Prague and Bratislava. VEDA, Publishing House of the Slovak Academy of Sciences. с. 284. ISBN 9788022408523. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 18 травня 2015.
  42. 1 2 (англ.) Robert Bideleux, Ian Jeffries, History of Eastern Europe: Crisis and Change [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], Taylor & Francis, 2007. ISBN 978-0-415-36627-4
  43. 1 2 (англ.) Paul Lendvai, The Hungarians: a thousand years of victory in defeat, [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.] C. Hurst & Co. Publishers, 2003.
  44. ↑ (англ.) Miklós Molnár, A Concise History of Hungary.
  45. 1 2 (англ.) Richard C. Frucht, Eastern Europe: an introduction to the people, lands, and culture [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.] / edited by Richard Frucht, Volume 1, ABC-CLIO, 2005, p. 356.
  46. ↑ (англ.) Carl Cavanagh Hodge, Encyclopedia of the Age of Imperialism, 1800—1914: A-K, [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.] Greenwood Publishing Group, 2008.
  47. ↑ ' World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  48. ↑ Marriage and divorce statistics : [англ.] // Eurostat, European Commission. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — статистика шлюбів і розлучень в Європі.
  49. ↑ ' Marriage indicators : [англ.] // Eurostat, European Commission. — .
  50. ↑ International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  51. ↑ Népszámlálás 2011 - Területi adatok. www.terezvaros.hu.
  52. ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  53. ↑ European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories. : [англ.] // Council of Europe. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-підписанти Європейської хартії регіональних мов.
  54. ↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  55. ↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  56. ↑ (угор.) Dezső Danyi-Zoltán Dávid: Az első magyarországi népszámlálás (1784—1787), Hungarian Central Statistical Office, Budapest, 1960, pp. 30.

Література

[ред. | ред. код]

Українською

[ред. | ред. код]

Російською

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Населення_Угорщини&oldid=40688306