Населення Угорщини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Угорщини
Шаблон:Alt
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 9,897 млн осіб
Густота 108,9 особи/км²
Природний приріст -0,22 ‰
Народжуваність 9,16 ‰
Смертність 12,73 ‰
Середня тривалість життя 75,69 року
 • чоловіків 71,96 року
 • жінок 79,62 року
Смертність немовлят 5,02 ‰
Коефіцієнт міграції 1,33 ‰
Вікова структура
до 14 років 14,8 %
15–64 років 66,96 %
старіші за 65 років 18,24 %
Статева структура
загалом 0,91 чол./жін.
при народженні 1,06 чол./жін.
до 15 років 1,06 чол./жін.
у віці 15–64 років 0,98 чол./жін.
після 65 років 0,6 чол./жін.
Етнічні групи
Нація угорці
Найбільший етнос угорці
Національні меншини цигани, німці
Мови
Офіційна угорська
Також у побуті англійська, німецька, російська, румунська

Населення Угорщини. Чисельність населення країни 2015 року становила 9,897 млн осіб (90-те місце у світі)[1]. Чисельність угорців стабільно зменшується, народжуваність 2015 року становила 9,16 ‰ (207-ме місце у світі), смертність — 12,73 ‰ (20-те місце у світі), природний приріст — -0,22 % (216-те місце у світі) .

Історія[ред.ред. код]

Оцінки історичного населення Угорщини впродовж X—XIX сторіч
Рік Чисельність населення Відсоток угорців без урахування
Королівства Хорватія
Примітки
900
  • 250—350 тис. осіб[2]
  • 500—600 тис. осіб[2]
  • 600 тис. осіб[3]
  • 1,0-1,5 млн осіб[4]
Площа країни — 330 тис. км², густота населення — 3-4,5осіб/км²[4].
1000
  • 1-1,5 млн осіб[6]
1060
  • 500—550 тис. осіб[2]
Густота населення 1,51-1,67 осіб/км²[2].
1100
  • 2 млн осіб[4]
1181
  • 2,6 млн осіб[4]
1200
  • 1,0-1,1 млн осіб[2]
Густота населення 3,03-3,33 осіб/км²[2].
1222
  • 2 млн осіб[7]
Час Золотої булли, останній перепис перед татарською навалою.
1242
  • 1,02-1,22 млн осіб[2]
  • 1,2 млн осіб[9]
До 50 % населення було знищено монгольською навалою[10].
1300
  • 1,4-1,6 млн осіб[2]
  • 2,0 млн осіб[11]
  • 3 млн осіб[4]
1348
  • 5 млн осіб[12]
  • 3 млн осіб[13]
Дані наведено до чуми.
1370
  • до 2 млн осіб
  • 60–70 %[9]
1400
  • 3-3,5 млн осіб[14]
  • 3 млн осіб[12]
1490 До початку оттоманських завоювань.
1600
  • 4-4,5 млн осіб[31]
  • 3,5 млн осіб[32]
Загальне населення королівства Угорщина, Трансильванії та окупованої Туреччиною частини.
1699
  • 4,0 млн осіб[31][32][33]
  • 3,5-4 млн осіб
  • 3,5 млн осіб[34]
Час Карловицького конгресу.
1711
  • 4 млн осіб[35]
  • 2,5 млн осіб[16]
Останні повстання куруців. Початок організованого перезаселення.
1720
1785-1787
  • 8 млн осіб
5 % населення проживає у містах[7].
1790 Кінець організованого перезаселення, під час якого було засновано 800 нових німецьких міст.
1828
  • 11,5 млн осіб
1830
  • 37 % (44 % в центральній Угорщині)[41]
1837
1846
  • 12,03 млн осіб
2 роки до початку Угорського повстання.
1850
  • 11,6 млн осіб
1857
  • 13,83 млн осіб
1869
  • 13,51 млн осіб
  • 45,2 %
1880
  • 13,75 млн осіб
  • 46 %
1900
  • 16,84 млн осіб
1910
  • 18,26 млн осіб
5 % населення становлять євреї.

Природний рух[ред.ред. код]

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність в Угорщині, станом на 2015 рік, дорівнює 9,16 ‰ (207-ме місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,43 дитини на одну жінку (207-ме місце у світі)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 28,3 року (оцінка на 2011 рік)[1].

Смертність в Угорщині 2015 року становила 12,73 ‰ (20-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року був негативним і становив -0,22 % (депопуляція) (216-те місце у світі)[1].

Природний рух населення Угорщини в 1918—2015 роках[47]

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Угорщини, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Угорщини становить 41,8 року (33-тє місце у світі): для чоловіків — 39,9, для жінок — 44,1 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 75,69 року (94-те місце у світі), для чоловіків — 71,96 року, для жінок — 79,62 року[1].

Вікова структура населення Угорщини, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

  • діти віком до 14 років — 14,8 % (754 729 чоловіків, 710 394 жінки);
  • молодь віком 15-24 роки — 11,44 % (583 320 чоловіків, 548 520 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 41,65 % (2 070 725 чоловіків, 2 051 695 жінок);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 13,87 % (630 426 чоловіків, 742 657 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 18,24 % (677 420 чоловіків, 1 127 655 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 3,6; коефіцієнт розлучуваності — 2,4; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 67 (дані за 2010 рік)[48]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 32,1 року, жінки — 29,3 року, загалом — 30,7 року (дані за 2014 рік)[49].

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 108,9 особи/км² (101-ше місце у світі)[1]. Населення країни розподілене досить рівномірно, утворені міські райони приваблюють для проживання значну частину населення.

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Угорщини

Угорщина високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 71,2 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,47 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Будапешт (столиця) — 1,714 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].

Шаблон:Найбільші міста Угорщини

Місто Населення 1949 року Максимальне населення Населення 2010 року Метрополійна територія Статус
Coa Hungary Town Budapest big.svg Будапешт (Budapest) 1 590 316 2 059 226 (1980) 1 721 556 2 503 105 (2009) Столиця
Coa Hungary Town Debrecen.svg Дебрецен (Debrecen) 115 399 212 235 (1990) 207 270 237 888 (2005) Центр регіону, центр медьє, місто-медьє
Szeged COA.png Сеґед (Szeged) 104 867 169 930 (1990) 169 731 201 307 (2005) Центр регіону, центр медьє, місто-медьє
HUN Miskolc COA.jpg Мішкольц (Miskolc) 109 841 208 103 (1980) 169 226 216 470 (2005) Центр регіону, центр медьє, місто-медьє
Pecs, COA.jpg Печ (Pécs) 89 470 170 039 (1990) 157 680 179 215 (2005) Центр регіону, центр медьє, місто-медьє
HUN Győr COA.jpg Дьйор (Győr) 69 583 130 478 (2010) 130 478 182 776 (2005) Центр регіону, центр медьє, місто-медьє
HUN Nyíregyháza COA.jpg Ньїредьгаза (Nyíregyháza) 56 334 118 795 (2001) 117 832 - Центр медьє, місто-медьє
Coa Hungary Town Kecskemét.svg Кечкемет (Kecskemét) 61 730 112 233 (2010) 112 233 - Центр медьє, місто-медьє
HUN Székesfehérvár COA.jpg Секешфегервар (Székesfehérvár) 42 260 108 958 (1990) 101 973 - Центр регіону, центр медьє, місто-медьє

Міграції[ред.ред. код]

Річний рівень імміграції 2015 року становив 1,33 ‰ (58-ме місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред.ред. код]

Станом на 2015 рік, в країні постійно офіційно перебуває 5,95 тис. біженців з України. За період 2015—2016 років до країни прибуло 409,8 тис. біженців з Близького Сходу[1].

Угорщина є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[50].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2011 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
угорці
  
85.6%
цигани
  
3.2%
німці
  
1.9%
інші
  
16.7%
Докладніше: Народи Угорщини

Головні етноси країни: угорці — 85,6 %, цигани — 3,2 %, німці — 1,9 %, інші — 16,7 % населення (оціночні дані за 2011 рік)[1].

У сусідніх країнах проживають численні угорські громади — особливо в Україні (Закарпатті), Словаччині, Румунії ( Трансільванії) , Сербії ( Воєводині), Хорватії, Словенії.

Історична динаміка етнічної картини Угорщини
Рік Населення Угорці  % Німці  % Словаки  % Хорвати  % Інші  %
1495 1032000 990000 95,6 17000 1,6 - - 1200 0,1 23800 2,4
1715 1480000 1176000 79,1 136600 9,2 37700 2,5 58900 4,0 70800 4,8
1785 2663214 2103000 79,0 291900 11,0 130400 4,9 71700 2,7 66214 2,4
1880 5343364 4402364 82,4 606363 11,3 199788 3,7 59251 1,1 75598 1,5
1900 6854415 5890999 85,9 604751 8,8 192227 2,8 68161 1,0 98277 1,5
1910 7612114 6730299 88,4 553179 7,3 165317 2,2 62018 0,8 101301 1,3
1920 7986875 7155973 89,6 550062 6,9 141877 1,8 58931 0,7 80026 1,0
1930 8685109 8000335 92,1 477153 5,5 104786 1,2 47337 0,5 55503 0,6
1941 14679573 11881455 80,9 533045 3,6 175550 1,2 12346 0,1 2077177 14,2
1949 9204799 9076041 98,6 22455 0,2 25988 0,3 20423 0,2 59892 0,7
1960 9961044 9786038 98,2 50765 0,5 30630 0,3 33014 0,3 60597 0,7
1970 10322099 10166237 98,5 35594 0,4 21176 0,2 17609 0,2 81483 0,7
1980 10709463 10638974 99,3 11310 0,1 9101 0,1 13895 0,1 36183 0,4
1990 10374823 10142072 97,8 30824 0,3 10459 0,1 13570 0,1 177898 1,7
2001 10198315 9416045 97,3 62105 0,6 10459 0,1 15597 0,2 694109 1,8
2011 9937628 8314029 78,2 131951 1,6 29647 0,3 23561 0,3 1438440 19,6

Українська діаспора[ред.ред. код]

Докладніше: Українці Угорщини

Єврейська громада[ред.ред. код]

В Угорщині, за різними даними, проживає від 54 тисяч до 130 тисяч євреїв. Близько 90 % з них — жителі Будапешту, де існують численні єврейські релігійні, освітні та громадські установи. Переважна більшість угорських євреїв, однак, або не дотримуються всіх вимог юдаїзму, або вважають себе атеїстами. Лише близько шести тисяч з них є офіційно зареєстрованими членами єврейської громади, і ще близько 20 тисяч перебувають у різних єврейських організаціях.

Головне політичне громадське об'єднання — «неології», аналогічне консервативному руху американських євреїв. У дуже маленькою релігійній громаді складаються як сучасні ортодокси, так і ультрарелігійних євреї. Хабад має власну синагогу і єшиву.

Мови[ред.ред. код]

Мови Угорщини (2012 рік)[1]
Мова: Відсоток:
угорська
  
99.6%
англійська
  
16%
німецька
  
11.2%
російська
  
1.6%
румунська
  
1.3%
французька
  
1.2%
інші
  
4.2%
Докладніше: Мови Угорщини

Офіційна мова[51]: угорська — розмовляє 99,6 % населення країни. Інші поширені мови: англійська — 16 %, німецька — 11,2 %, російська — 1,6 %, румунська — 1,3 %, французька — 1,2 %, інші мови — 4,2 % (дані на 2011 рік). Угорщина, як член Ради Європи, 5 листопада 1992 року підписала і ратифікувала 26 квітня 1995 року Європейську хартію регіональних мов (вступила в дію 1 березня 1998 року). Регіональними мовами визнані: хорватська, словацька, словенська, німецька, румунська, грецька, сербська[52].

Угорська мова належить до угорського відгалудження фінно-угорської гілки уральської мовної сім'ї (генетично близькородинними угорському є мови народів ханти і мансі).

Релігії[ред.ред. код]

Релігії в Угорщині (2011 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
37.2%
протестанти
  
13.8%
греко-католики
  
1.8%
інші
  
1.9%
атеїсти
  
18.2%
агностики
  
27.2%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 37,2 %, кальвінізм — 11,6 %, лютеранство — 2,2 %, греко-католики — 1,8 %, інші — 1,9 %, не сповідують жодної — 18,2 %, не визначились — 27,2 % (станом на 2011 рік)[1].

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта в Угорщині

Рівень письменності 2015 року становив 99,1 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,1 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту складають 4,6 % від ВВП країни, станом на 2011 рік (81-ше місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 16 років, для хлопців — до 15 років, для дівчат — до 16 років (станом на 2014 рік).

Середня і професійна[ред.ред. код]

Вища[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3,1 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 7,2 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року склали 7,4 % від ВВП країни (61-ше місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 5,02 ‰ (176-те місце у світі); хлопчиків — 5,3 ‰, дівчаток — 4,74 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 17 випадків на 100 тис. народжень (135-те місце у світі)[1].

Угорщина входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні середній. Найпоширеніші інфекційні захворювання: кліщовий енцефаліт (станом на 2016 рік)[1].

Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15-49 років відсутні[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (107-ме місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 26 % (37-ме місце у світі)[1].

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 97,8 %, в сільській місцевості — 98,6 %, загалом по країні — 98 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне положення[ред.ред. код]

Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 47,9 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 21,5 %; частка осіб похилого віку — 26,3 %, або 3,8 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2015 року перебувало 14,9 % населення країни[1].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 4,446 млн осіб (90-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 7,1 %; промисловість і будівництво — 29,7 %; сфера послуг — 63,2 % (станом на 2011 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 6,8 % працездатного населення, 2014 року — 7,7 % (79-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 20,4 %, серед юнаків — 20 %, серед дівчат — 20,9 % (31-ше місце у світі)[1].

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Перевалочний пункт для південно-східноазійського героїну, марихуани, південноамериканського кокаїну для Західної Європи; виробник прекурсорів для амфетамінів і метамфетамінів; виробництво екстазі; країна докладає зусиль в боротьбі з відмиванням грошей[1].

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Угорщини докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[53][54].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,85 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,6 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,91 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Населення Угорщини
Рік Населення Зміна
1784 2 681 595
1870 5 011 310 +86.9%
1880 5 329 191 +6.3%
1890 6 009 351 +12.8%
1900 6 854 415 +14.1%
1910 7 612 114 +11.1%
1920 7 986 875 +4.9%
1930 8 685 109 +8.7%
1941 9 316 074 +7.3%
1949 9 204 799 −1.2%
1960 9 961 044 +8.2%
1970 10 300 996 +3.4%
1980 10 709 463 +4.0%
1990 10 374 823 −3.1%
2001 10 198 315 −1.7%
2011 9 937 628 −2.6%
2014 9 877 365 −0.6%
Джерело: [55]

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

Переписи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас (англ.) Hungary // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. а б в г д е ж и к л м (угор.) József Kovacsics, Magyarország népességtörténete a konferenciasorozat tükrésben (896—1870), In: Demographia, 1996 — Volume 39, Number 2-3.
  3. а б (англ.) A Country Study: Hungary. Federal Research Division, Library of Congress. Процитовано 2009-03-06. 
  4. а б в г д (англ.) Péter Rabb, Natural conditions in the Carpathian Basin of the middle ages, 2007, p. 58.
  5. (англ.) Edgar C. Polomé, Essays on Germanic religion, Institute for the Study of Man, 1989, p. 150.
  6. а б (англ.) Marcell Sebők, The man of many devices, who wandered full many ways--: festschrift in honour of János M. Bak, Central European University Press, 1999.
  7. а б (англ.) Nóra Berend, At the gate of Christendom: Jews, Muslims, and «pagans» in medieval Hungary, c. 1000-c. 1300, Cambridge University Press, 2001.
  8. а б в Hungary // Населення Угорщини у Британській енциклопедії. (англ.)
  9. а б в г д е (англ.) Historical World Atlas.
  10. (англ.) Peter Purton, A History of the Late Medieval Siege, 1200—1500, Boydell & Brewer, 2009.
  11. а б (англ.) Tore Nyberg, Lars Bisgaard, Medieval spirituality in Scandinavia and Europe: a collection of essays in honour of Tore Nyberg, Odense University Press, 2001.
  12. а б (англ.) Josiah Cox Russell, Late ancient and medieval population, American Philosophical Society, 1958.
  13. а б (англ.) György Enyedi, Hungary: an economic geography, Westview Press, 1976.
  14. а б (англ.) Elena Mannová, Blanka Brezováková, A concise history of Slovakia, Historický ústav SAV, 2000, p. 88.
  15. (англ.) Joseph Slabey Rouček, Contemporary Europe: a study of national, international, economic, and cultural trends.
  16. а б в г (англ.) Bush, M. L. Servitude in modern times, Wiley-Blackwell, 2000, p. 143.
  17. а б в (англ.) Lauren S. Bahr, Bernard Johnston (M.A.), Collier's encyclopedia: with bibliography and index, Volume 12, P.F. Collier, 1993, p. 381—383.
  18. а б в (англ.) Raphael Patai, The Jews of Hungary: history, culture, psychology, Wayne State University Press, 1996, p. 201.
  19. а б в (англ.) Zoltán Halász, Hungary: a guide with a difference, Corvina Press, 1978.
  20. (англ.) Joseph Held, Hunyadi: legend and reality, East European Monographs, 1985, p. 59.
  21. а б (англ.) George Richard Potter, The New Cambridge modern history: The Renaissance, 1493—1520, CUP Archive, 1971, p. 405.
  22. а б (англ.) Pidhainy A., World Federation of Ukrainian Former Political Prisoners and Victims of the Soviet Regime, The New review, Volume 6, 1966, p. 25.
  23. (англ.) Leslie Konnyu, Hungarians in the United States: an immigration study, American Hungarian Review, 1967, p. 4.
  24. (англ.) László Kósa, István Soós, A companion to Hungarian studies, Akadémiai Kiadó, 1999, p. 16.
  25. (англ.) Teppo Korhonen, Helena Ruotsala, Eeva Uusitalo, Making and breaking of borders: ethnological interpretations, presentations, representations, Finnish Literature Society, 2003.
  26. (англ.) Carlile Aylmer Macartney, The Habsburg Empire, 1790—1918, Macmillan, 1969, p. 79.
  27. (англ.) Gábor Ágoston, Bruce Alan Masters, Encyclopedia of the Ottoman Empire, Infobase Publishing, 2009.
  28. а б (англ.) Michael Hochedlinger, Austria's wars of emergence: war, state and society in the Habsburg monarchy, 1683—1797, Pearson Education, 2003.
  29. а б в (англ.) Stephen Denis Kertesz, Diplomacy in a whirlpool: Hungary between Nazi Germany and Soviet Russia, Greenwood Press, 1974.
  30. а б (англ.) [http://books.google.com/books?id=4gNQtt2s1wMC&pg=PA333&dq=hungarian+population+1700&hl=en&ei=PQISTczfC5CyhAehs9y2Dg&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=3&ved=0CDEQ6AEwAg#v=onepage&q=hungarian%20population%201700&f=false The Ottomans and the Balkans: a discussion of historiography By Fikret Adanır, Suraiya Faroqhi.
  31. а б (угор.) István György Tóth, Gábor Ágoston, Millenniumi magyar történet: Magyarország története a honfoglalástól napjainkig, Osiris, 2001, p. 321.
  32. а б (англ.) Rhoads Murphey, Ottoman warfare, 1500—1700, Rutgers University Press, 1999, p. 174.
  33. а б (англ.) Klára Papp — János Barta Jr., Minorities research 6., Kisebbségkutatás (Minorities Studies and Reviews).
  34. (англ.) Lonnie Johnson, Central Europe: enemies, neighbors, friends, Oxford University Press, 2002, p. 100.
  35. (англ.) Eric H. Boehm, Historical abstracts: Modern history abstracts, 1450—1914, Volume 49, Issues 1-2, American Bibliographical Center of ABC-Clio, 1998, p. 331
  36. а б (угор.) Imre Wellmann, A magyar mezőgazdaság a XVIII. században, Akadémiai Kiadó, 1979.
  37. а б (англ.) David I. Kertzer, Aging in the past: demography, society, and old age, University of California Press, 1995.
  38. (англ.) Peter F. Sugar, Péter Hanák, Tibor Frank, A History of Hungary, Indiana University Press, 1994.
  39. (англ.) Jonathan Dewald, Europe 1450 to 1789: encyclopedia of the early modern world, Charles Scribner's Sons, 2004.
  40. (англ.) Arthur J. Sabin, Red Scare in Court: New York Versus the International Workers Order, University of Pennsylvania Press, 1999.
  41. (англ.) Krej?í, O.; Styan, M.C.; vied, Ú. (2005). Geopolitics of the Central European Region: The View from Prague and Bratislava. VEDA, Publishing House of the Slovak Academy of Sciences. с. 284. ISBN 9788022408523. Процитовано 2015-05-18. 
  42. а б (англ.) Robert Bideleux, Ian Jeffries, History of Eastern Europe: Crisis and Change, Taylor & Francis, 2007. ISBN 978-0-415-36627-4
  43. а б (англ.) Paul Lendvai, The Hungarians: a thousand years of victory in defeat, C. Hurst & Co. Publishers, 2003.
  44. (англ.) Miklós Molnár, A Concise History of Hungary.
  45. а б (англ.) Richard C. Frucht, Eastern Europe: an introduction to the people, lands, and culture / edited by Richard Frucht, Volume 1, ABC-CLIO, 2005, p. 356.
  46. (англ.) Carl Cavanagh Hodge, Encyclopedia of the Age of Imperialism, 1800—1914: A-K, Greenwood Publishing Group, 2008.
  47. (англ.) Population Division of the Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat, World Population Prospects: The 2012 Revision.
  48. (англ.) Marriage and divorce statistics — Eurostat, European Commission, 2011.
  49. (англ.) Marriage indicators — Eurostat, European Commission, 10 August 2016.
  50. (англ.) International Organization for Migration.
  51. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  52. (англ.) European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories.
  53. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  54. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.
  55. (угор.) Dezső Danyi-Zoltán Dávid: Az első magyarországi népszámlálás (1784—1787), Hungarian Central Statistical Office, Budapest, 1960, pp. 30.

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]