Насташка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Насташка
Nastashka gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Київська
Район/міськрада Рокитнянський
Рада/громада Насташівська сільська рада
Код КОАТУУ 3223783501
Облікова картка Насташка 
Основні дані
Засноване 1577
Населення 1917
Площа 7,8 км²
Густота населення 245,77 осіб/км²
Поштовий індекс 09633[1]
Телефонний код +380 4562
Географічні дані
Географічні координати 49°38′30″ пн. ш. 30°17′47″ сх. д. / 49.64167° пн. ш. 30.29639° сх. д. / 49.64167; 30.29639Координати: 49°38′30″ пн. ш. 30°17′47″ сх. д. / 49.64167° пн. ш. 30.29639° сх. д. / 49.64167; 30.29639
Середня висота
над рівнем моря
165 м
Водойми р. Насташка, р. Жигалка
Відстань до
обласного центру
112 км
Відстань до
районного центру
18 км
Найближча залізнична станція Рокитне
Відстань до
залізничної станції
18 км
Місцева влада
Адреса ради 09633, Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Насташка, вул. Центральна, 37А; тел. 2-01-48, 2-01-41
Сільський голова Чумаківський Віктор Миколайович
Карта
Насташка. Карта розташування: Україна
Насташка
Насташка
Насташка. Карта розташування: Київська область
Насташка
Насташка

На́сташка — село в Україні, у Рокитнянському районі Київської області. Відстань до обласного центру становить 112 км, до райцентру становить 18 км, що проходить автошляхом регіонального значення Т 1017. Відстань до найближчої залізничної станції Рокитне становить 18 км.

Село є адміністративним центром Насташівській сільській раді, якій підпорядковано села Насташка, Колісникове. Населення становить 1917 осіб.

Населення[ред. | ред. код]

У 1740 році у селі мешкало близько 500 осіб.

За переписом 1897 року кількість мешканців Насташки зросла до 4917 осіб (2394 чоловічої статі та 2523 — жіночої), з них 4309 — православної віри, 535 — юдеї[2].

Топоніми[ред. | ред. код]

За переказами назва села та річки, що протікає територією населеного пункту походить від імені місцевої дівчини Насташі (Насті), яка втопилася у бурхливих водах річки, рятуючись від татар.

Історія[ред. | ред. код]

Перші згадки про поселення[ред. | ред. код]

Історія села Насташки йде у глибоку старовину. З археологічних розкопок відомо, що в V—II століттях до Р. Х. на території сучасної Насташки проживали осілі племена скіфів—орачів, що мали широкі торговельні зв'язки з Римською імперією. Цей факт засвідчують знайдені на території села римські монети, датовані 1-им тисячоліттям до Р. Х..

За переказами, ще за часів Київської Русі на території села існувала добре укріплене місто-фортеця, так званий Китай-город. Він знаходився на острові та з трьох боків омивався водами річки Жигалка, а із західного боку існував обвідний канал з підйомним мостом та в'їзною брамою, обгородженим високим дерев'яним палісадом.

Літописний Китай-город був зруйнований під час монголо-татарської навали 1240 року.

Під владою Речі Посполитої[ред. | ред. код]

У другій половині XVI століття усі заросянські землі були даровані польським королем Сигізмундом I представникові литовсько-руського князівського роду Курцевичів — королівському ротмістрові Василеві Івановичу Курцевичу-Булизі, а той, подарував маєтності своєму синові — білоцерківському підстарості Дмитрові Васильовичу Курцевичу-Булизі. Під час об'їзду власних володінь князь Дмитро Курцевич відвідав поселення, якому планував дати свою назву, але на сільській сходці було вирішено поселення назвати ім'ям місцевої дівчини Насташі, яка загинула у водах місцевої річки, рятуючись від татар. Так 1577 року село отримало свою сучасну назву — Насташка.

Доба Хмельниччини[ред. | ред. код]

16 травня 1648 року відбулася Корсунська битва, результатом якої стало знищення основної частини війська Речі Посполитої та полоненням усього керівного складу королівського війська. Ця перемога Богдана Хмельницького дали певний поштовх для початку загального селянсько-козацького повстання, яке пізніше перепосло у національно-визвольну війну українського народу проти Речі Посполитої.

Так, 14 червня 1648 року населення містечка Насташка вперше зустрічало селянсько-козацькі загони на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким.

У середині липня 1649 року, за наказом гетьмана було переформовано 18 сотень Білоцерківського полку. Відтоді Насташка стає сотенним містом Білоцерківського полку, де за «Реєстром Війська Запорозького 1654 року», нараховувалося 122 козаки та 11 шляхтичів, а загальна чисельність населення містечка склала 2917 осіб.

15 січня 1654 року, під час перебування Богдана Хмельницького у Насташці, був виданий універсал, за яким настаська шляхта звільнялася від проходження військової служби та постоїв військ. Наступними універсалами Богдана Хмельницького, виданими 3 липня у Києві та 14 жовтня 1654 року у Рокитному, заборонялося козакам кривдити міщан та шляхту містечка Насташка, а також місцева шляхта звільнялася від обов'язку надання своїх помешкань як тимчасового житла козакам, тому що інколи серед козаків були й такі, що досить вільно поводилися з майном міщан, вередували постоєм.

У 1665 році черкаський полковник Петро Дорошенко добре укріплений настаський замок зробив своєю резиденцією на час перебування у містечку. Також, у Насташці протягом п'яти років перебував козацький полк як постійний гарнізон фортеці.

За Андрусівським перемир'ям 1667 року між Московським царством та Річчю Посполитою Насташка відійшла до останньої. Протягом XVI—XVII століть Насташка зазнавала численних нападів з боку кримських татар та турків.

Гайдамацький рух[ред. | ред. код]

Протест народних мас проти посилення польського гноблення виливався у різні форми: втечі селян, розгроми маєтків, убивства поміщиків, орендарів, масові народні повстання. Багато загонів повстанців у XVIII столітті дістали назву гайдамацьких, їх учасників називали гайдамаками.

1768 року через село проходили селянсько-козацькі загони Максима Залізняка.

Найбільшого розмаху гайдамацький рух набрав у 1768 році. Це повстання увійшло в історію під назвою «Коліївщина». Коліївщина показала політичний ситуацію тодішньої Речі Посполитої. Ця держава постає перед нами дуже залежною від думки своїх сусідів. Влада у Польщі скоординувалася в руках польських магнатів, а ось централізованої абсолютистської держави не було. Політична позиція країни формувалася думками її сусідів. Ці причини призвели до трьох поділів Речі Посполитої.

У результаті першого поділу Польщі 1772 року Білоцерківське староство разом з Насташкою залишаються під владою Речі Посполитої та переходить в дідичне право польському королю Станіславу ІІ Августу Понятовському, яке той дарує своєму племіннику Станіславу Понятовському, а той, у свою чергу, у 1773 році продає його графу Ксаверію Браницькому. Орієнтовно, у той самий час, в селі перебувала місія білоцерківських єзуїтів.

У складі Російської імперії[ред. | ред. код]

За другим поділом поділом Речі Посполитої 1793 року Білоцерківське староство разом з усією Правобережною Україною увійшло до складу Російської імперії.

далі буде…

За адміністративно-територіальним поділом XVIII століття с. Насташка належало до Київського воєводства, від 1797 року Острівської волості Василькiвського повіту Київської губернії. Дерев'яна церква побудована в 1722 році старанням прихожан, в 1853 перебудована на кошти священика Ігнатія Жуковського, в 1908 році розширена і влаштовано в ній 2 прибудови. Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Насташка зберігаються в ЦДІАК України.[3]

Археологічні пам'ятки[ред. | ред. код]

Так, в 1975 році учень місцевої школи Зінченко М., з кутка Ковтуни, на городі біля річки знайшов срібний динар Комода — 182 рік до Р. Х., ще одна срібна монета була знайдена теж біля річки, але вже за 4 км від центру села — динар Антонія Пія — 153 роки до Р. Х.

На Степурівці місцевим нумізматом Костиною В. була знайдена мідна римська монета Клавдія І — 41—42 роки до Р. Х.

Знахідки цим не обмежуються, оскільки село багате на городища, котрих тут було цілих три і відповідно мають для нас певну історичну цінність.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Насташка
  2. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. — Петербург: 1905. — IX + 270 + 120 с. — С. 1-84.)
  3. Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Насташка с.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • По землі Київській: путівник-довідник / укладачі Батушан О. Д., Сікорський М. І., Чепурний І. Ф. — Київ : Київське обласне книжково-газетне видавництво, 1963. — С. 344.</ref>
  • Nastaszka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1885. — Т. VI : Malczyce — Netreba. (пол.). — S. 927.

Посилання[ред. | ред. код]