Настій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Настій — це витяжка із рослинної чи тваринної сировини, що утворилася в тій рідині, у яку ця сировина вміщена; водяний розчин спеціально приготовлених екстрактів. Великого поширення дана лікарська форма отримала в народній медицині і гомеопатії. Настої можуть застосовуватися внутрішньо, зовнішньо або вдихатися через розігріті пари.

Основи[ред.ред. код]

Крім води, яка може бути просто кип'яченою або дистильованою, для приготування настоїв також використовують спиртовмісні суміші, різні олії та оцет.

Сировина[ред.ред. код]

В якості сировини застосовуються дерева та рослини, трави, коріння, фрукти, гриби. Частіше для настоїв використовуються окремі частини рослин, що володіють найбільшим ефектом, тобто найбільш швидко і повно віддають корисні речовини:

Способи приготування[ред.ред. код]

Настої готують холодним, гарячим або змішаним способами. При холодному способі подрібнені частини сировини заливають холодною основою і витримують у закритій посудині деякий час.

У разі гарячого способу сировину заливають окропом або олією і парять не доводячи до кипіння. При кипінні можуть зруйнується корисні речовини, точки кипіння зазвичай досягають при відварах.

При змішаному способі сировину спочатку відстоють, настій зціджують, а із залишками сировини чинять як при гарячому способі, потім обидва настої змішують. Такий спосіб є найбільш ефективним.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Перший документально зафіксований факт приготування і лікування даною лікарською формою відноситься до X століття, коли перський вчений Авіценна, описав рецепт настою на олійній основі.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]