Забіла Наталя Львівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Наталя Забіла)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Забіла Наталя Львівна
Забіла Наталя Львівна.gif
Народилася 20 лютого (5 березня) 1903(1903-03-05)
Санкт-Петербург
Померла 6 лютого 1985(1985-02-06) (81 рік)
Київ
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність дитяча письменниця
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Мова творів українська
Жанр вірші, поеми
Премії Орден Трудового Червоного Прапора

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ната́ля Льв́івна Забі́ла (нар. 20 лютого (5 березня) 1903(19030305), Санкт-Петербург — 6 лютого 1985, Київ) — українська письменниця, поетеса.

Родина[ред. | ред. код]

Народилася у дворянській родині з великими мистецькими традиціями. Серед її предків - поет-романтик Віктор Забіла. Дід поетеси Пармен Забелло - скульптор. Батьки Наталі вчилися в художньому училищі Штігліца.

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Народилася Наталя Забіла в 1903 в Санкт-Петербурзі в дворянській сім'ї. Її батько був сином академіка-скульптора Пармена Забіли і троюрідним племінником українського поета, друга Тараса Шевченка, Віктора Забіли. А рідна тітка батька була дружиною російського художника Миколи Ге.

У сім'ї було семеро дітей: четверо сестер і троє братів. Всі вони виховувалися в атмосфері захоплення художнім словом, музикою, живописом. Так, мама щоночі перед сном напам'ять читала їм вірші і казки. У сім'ї також любили і цінували художнє слово, музику, малювання. Дітей з дитинства привчали малювати, складати вірші, придумувати казки. Не дивно, що для Наталі це стало справою всього життя.

1917 року сім'я переїздить до України й оселяється в невеличкому селищі Люботині (нині Харківської області). Батько залишився в Петербурзі, тому старшим дітям довелося працювати, щоб якось вижити.

Дівчинка зростала в атмосфері захоплення художнім словом, музикою, живописом. І це, певна річ, вплинуло на її розвиток, художні смаки. Вона багато читала, зокрема твори Тараса Шевченка, і вже в дитинстві намагалася писати вірші.

Наталя закінчує прискорений курс гімназії, працює на різних посадах, кілька років вчителює в селі Старий Люботин (нині частина Люботина) під Харковом. Роки вчителювання багато дали майбутній письменниці: вона дістала чимало безпосередніх вражень про учнівське життя, навчилася бачити в кожному малюку особистість.

1925 року Наталя Забіла закінчила історичне відділення Харківського інституту народної освіти. Ще в студентські роки Наталя пише твори для дітей, прозу та поезію.

1924 року в Кам'янці-Подільському в газеті «Червоний кордон» її чоловік Сава Божко надрукував перший вірш Наталі на тематичній сторінці «Війна - війні».

Після закінчення інституту працювала в редакції журналу «Нова книга», в Українській книжковій палаті.

1926 року вийшла перша книжка її поезій «Далекий край», а 1927 року - перша книжка для дітей - оповідання «За волю» та «Повість про Червоного звіра».

Видавши 1928 року віршоване оповідання для малюків «Про маленьку мавпу», Наталя Забіла твердо стає на шлях творення дитячої літератури. І хоч час від часу у неї виходять книги й для дорослого читача, твори для дітей стають її покликанням, щоденною турботою і з часом приносять їй заслужений успіх та любов мільйонів юних читачів. 1930 року вона остаточно переходить на творчу працю, маючи вже десяток - хай здебільшого й невеличких за обсягом - книжок. Понад половини з тих поетичних і прозових збірочок адресовані юному читачеві: «Пригоди з автобусом» (1928), «У морі» (1929), «Про Тарасика й Марисю» (1930), «Ясоччина книжка» (1934). Пізніше, вже в повоєнний час, вона випустила кілька ліричних збірок поезії для дорослих.

У роки війни Наталя Забіла жила й працювала в Казахстані. Повернувшись до України, очолювала Харківську письменницьку організацію, до 1947 року редагувала журнал «Барвінок». Близько двохсот книжок для дітей, переважно для дошкільного та молодшого шкільного віку, видала Наталя Забіла за час своєї літературної діяльності. Великою популярністю у юних читачів користуються збірки: «Під ясним сонцем» (1949), «Веселим малюкам» (1959), «У широкий світ» (1960), «Оповідання, казки, повісті» (1962), «Стояла собі хатка» (1974), «Рідний Київ» (1977, 1982), а також «Вибрані твори» в чотирьох томах (1984).

Творчий доробок[ред. | ред. код]

«

Автобус їде по алеї.
Акація цвіте в садку.
А ми зібралися під нею
Абетку вивчити легку.

Будинок білий біля річки
З балконами на кожен бік
Будують братик і сестричка,
Бо в них і батько будівник.

»
—Початок віршованої "Веселої абетки" авторства Н.Забіли

Творчий доробок Наталі Забіли характеризується різноманітністю тем і жанрів. Не випадково український поет Валентин Бичко назвав її творчість «материнською піснею, цікавою, барвистою, розумною, клопіткою, дбайливою».

Просто і дохідливо розповіла письменниця малюкам про життя наших далеких предків у п'єсі-фантазії «Перший крок» (1968) та у драматичній поемі «Троянові діти», яка є поетичним переказом «Слова про Ігорів похід», присвятивши її 1500-річчю заснування Києва. 1972 року ці твори відзначено літературною премією імені Лесі Українки (стала першим лауреатом цієї премії).

Поетеса широко відома як перекладач і популяризатор в Україні дитячої літератури інших народів. Їй належать переклади творів ряду російських письменників. Плідно працювала і в галузі перекладу з французької, польської та інших мов. Твори письменниці перекладено багатьма мовами.

Крім того, Наталя Забіла була автором підручників «Читанка» для другого класу (1933) і «Читанка» для третього класу (1939), які перевидавалися кілька разів.

Забіла вела велику громадську роботу. Протягом багатьох років була головою комісії дитячої літератури у Спілці письменників України, членом редколегії дитячих журналів, редакційної ради Дитвидаву, виступала на письменницьких з'їздах і нарадах із питань дитячої літератури як критик і літературознавець.

Однією з найкращих книжок Наталі Забіли є цикл віршованих оповідань «Ясоччина книжка» (1934).

Відома також її творча спадщина, до якої входить серйозна філософська та інтимна, подекуди еротична лірика. В раданському літературознавстві про це намагалися замовчувати, видаючи письменницю за суто дитячу (як у випадку з оленою Пчілкою). Її "дорослий доробок" - це поетична збірка "Три чверті віку" (К.: Дніпро, 1978).


Про інтимне

У житті Забіла виявилася набагато активнішою й енергійнішою і жінкою, і коханкою, у неї було безліч кавалерів, шанувальників і коханців. Невтомний розвідник інтимних глибин Юрій Смолич писав: «Наталка була “свободолюбна”, її коханці не мали ліку, і перший її коханець був у неї, коли їй сповнилось лише шістнадцять років. Вона сприймала кохання тільки як кохання, і ніколи не будувала з кохання ніяких мук і гризот».

Смолич і Забіла спілкувалися відверто і знали про незчисленні романи один одного. Та в одному — ціна дівочої цноти — вони так і не зійшлися: «Наталка засміялась і махнула рукою: — Повірте, Юро, про це думають тільки мужчини, жінки ніколи не сушать собі голову над цим. Єрунда! Віддати свою незайманість, кохаючи, — радість. Для жінки, що кохає, тут немає ніяких проблем. Це ви вигадуєте проблеми. — Я не погодився з Наталкою, не згодний і досі».

Особисте життя

Наталя Забіла була заміжня тричі. Першим її обранцем став письменник Сава Божко, з яким вони познайомилися в Харківському інституті народної освіти. Чоловік напівжартома називав Забілу "дворянською відщепенкою". Сава хвалився приятелеві, мовляв, одружився з Наталею, бо не мав соціальних забобонів.

Пара жила разом кілька років. А потім розійшлися. Можливо, однією з причин цього були часті зради Сави: його навіть називали "примітивним донжуаном".

Проте багато в чому завдяки Божко почала писати вірші українською. Вона читала їх на літературних вечорах, і поети закохувалися в її карі очі, сміливу усмішку і хлоп'ячу стрижку.

У шлюбі Божко і Забіли народився син, незабаром після появи на світ якого Сава поїхав, а Наталя залишилася з дитиною в Харкові. До речі, материнство їй далося нелегко: до народження сина і після Наталя пережила кілька викиднів.

Другим обранцем Наталії став поет Антон Шмигельський. Їх шлюб протримався не більше року: говорили, що Антон бив дружину і погано ставився до прийомного сина. Подружжя отримало трикімнатну квартиру в будинку "Слово" в Харкові. Одна за одною народила двох дочок. Ясочка та Галинка були хворобливими, потребували пильного догляду. Під час Голодомору у письменницькій їдальні давали не більше двох обідів на сім'ю, яка б вона не була. І хліб за картковою нормою: по два тоненьких шматочки на кожного. Діти померли. З Антоном Шмигельським розлучилася.

А ще через кілька років Наталя втретє вийшла заміж - за художника Дмитра Шавикіна.   Їх робота над "Словом про Ігорів похід" була знаковою: Наталя Забіла перекладала твір українською, а Дмитро Шавикін ілюстрував.

Побила Сосюру

У Наталі Забіли було багато шанувальників, серед яких був і Володимир Сосюра. Одного разу він зустрів Наталю в редакції газети "Червоний шлях", куди прийшов за гонораром.

Він почув, як Наталя зі своїм вже другим чоловіком Антоном Шмигельським на два голоси захоплювалися новою книгою Валер'яна Поліщука. Сосюра заявив, що найцінніше у збірнику - обкладинка, а Забіла почала критикувати його літературний смак.

Сосюра обізвав Наталю "безпартійною ідіоткою", за що вона накинулася на нього з кулаками. А Антон Шмигельський в цей час тримав Володимира ззаду за руки. Коли Забіла "випустила пару" і вибігла з кімнати, Шмигельський відпустив Сосюру. Про цей инцидент поет згадував: "Я не знав, що вона на третьому місяці вагітності. Тоді вона, як розлючена кішка, кинулася на мене і стала бити по обличчю... Хоча, зізнаюся, мені було не так боляче, як приємно, тому що мене б'є людина, у яку я досі був закоханий".

Якщо чоловік прагне бути першим у житті жінки, то для мудрих жінок найважливішим є тихе передзимне кохання. Осінніми бризками сонця для Наталі Забіли стали почуття до художника Дмитра Шавикіна.

Їх робота над "Словом про Ігорів похід" була знаковою: Наталя Забіла перекладала твір українською, а Дмитро Шавикін ілюстрував "Слово". Вони обоє втомилися від радянської буденщини, обоє прагнули тихої незрадливої гавані, де можна відновитися, поплакатися, зализати рани.

Надійні друзі, фанати футболу стали ніжними коханцями, подружжям, але кожний мав сталі звички: життя чоловіка скорочувала оковита. Після смерті чоловіка майже 20 років Наталя Забіла співала теплих материнських пісень онукам.

Та, видно мало було випробувань у житті Наталії Львівни: на 49-му році від хвороби серця помер Тарас.

6 лютого 1985 р. у Києві померла 82-річна Забіла Наталя Львівна, українська дитяча письменниця, перекладач із польської, французької та російської; яка надрукувала понад 200 книг, більше 5 мільйонів примірників; перший лауреат літературної премії ім. Лесі Українки (1972 р.)

Твори для дітей[ред. | ред. код]

  • У широкий світ: [Вибрані твори]. К.: Дитвидав, 1960. 183 с.
  • Твори в чотирьох томах. К.: Веселка, 1973.
  • Веселим малюкам: Вірші. К.: Веселка, 1980. 86 с.
  • Троянові діти: Драматична поема. К.: Веселка, 1982. 101 с.
  • Вибрані твори: У 4 т. Вірші, казки, загадки. Т. 1. Веселим малюкам. К.: Веселка, 1983. 239 с.
  • Вибрані твори: У 4 т. Вірші, казки. Т. 2. У широкій світ. К.: Веселка, 1983. 207 с.
  • Вибрані твори: У 4 т. Оповідання, казки, повість. Т. 3. В казках і в житті. К.: Веселка, 1984. 319 с.
  • Вибрані твори: У 4 т. П'єси. Т. 4. Завісу відкрито. К.: Веселка, 1984. 248 с.
  • Яссочина книжка: Оповідання. 4-е вид. К.: Веселка, 2000. 28 с.
  • Стояла собі хатка. К.: Махаон-Україна, 2001. 18 с.

Твори[ред. | ред. код]

  • Три чверті віку. К.: Дніпро, 1978.

Читати твори Н.Забіли можна тут: https://chtyvo.org.ua/authors/Zabila_Natalia/[ред. | ред. код]

Еротична лірика Наталі Забіли[ред. | ред. код]


Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • 1988 року засновано Літературну премію імені Наталі Забіли редакцією відомого популярного дитячого журналу «Малятко» за найкращий літературний твір та найкраще ілюстрування.
  • У січні 2013 у Верховній Раді України зареєстровано законопроект про відзначення 110-річчя з дня народження Наталі Забіли заснуванням державної премії за твори для дітей.
  • У місті Люботині одну з вулиць названо її ім'ям.
  • У місті Київ 4 листопада 2021 року на її честь було перейменовано вулицю, котра до того носила ім'я грузинського більшовика Цулукідзе.
  • В журналі "Перець"№6 за 1978р розміщено дружній шарж А.Арутюнянца з нагоди 75-річчя Н.Забілої[1][2][3]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Журнал перець 1978 06. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 8 квітня 2021. 
  2. Журнал перець 1983 04. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021. 
  3. Журнал перець 1984 16. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.