Наталівка (Запорізький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Наталівка
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район Запорізький
Рада Наталівська сільська рада
Облікова картка Наталівка 
Основні дані
Засноване 1807
Колишня назва Уманцево
Населення 1041
Площа 19,32 км²
Густота населення 53,88 осіб/км²
Поштовий індекс 70430
Телефонний код +380 612
Географічні дані
Географічні координати 47°50′16″ пн. ш. 35°20′36″ сх. д. / 47.83778° пн. ш. 35.34333° сх. д. / 47.83778; 35.34333Координати: 47°50′16″ пн. ш. 35°20′36″ сх. д. / 47.83778° пн. ш. 35.34333° сх. д. / 47.83778; 35.34333
Середня висота
над рівнем моря
60 м
Водойми р. Мокра Московка
Відстань до
районного центру
15 км
Найближча залізнична станція Станція "Лежене"
Відстань до
залізничної станції
2 км
Місцева влада
Адреса ради 70430, с. Наталівка, вул. 8 Березня, 93
Карта
Наталівка. Карта розташування: Україна
Наталівка
Наталівка
Наталівка. Карта розташування: Запорізька область
Наталівка
Наталівка
Мапа

CMNS: Наталівка у Вікісховищі

Ната́лівка — село в Україні, у Запорізькому районі Запорізької області. Населення становить 1041 осіб. Орган місцевого самоврядування — Наталівська сільська рада.

Походження назви[ред. | ред. код]

За першою версією, село було назване в честь доньки І. Уманцева, після її одруження

За другою версією, перша назва Наталівка - село Уманцеве, з 1826 року — сучасна назва Наталівка на честь тодішньої власниці села, дружини новоросійського генерал-губернатора Наталії Строґанової (саме в неї був по-юнацькому закоханий ліцеїст Олександр Пушкін).[1]

Географія[ред. | ред. код]

Село Наталівка розташоване на лівому березі річки Мокра Московка, вище за течією на відстані 3 км розташоване село Черепівське, нижче за течією на відстані 5,5 км розташоване селище Ростуще, на протилежному березі — селище Івано-Ганнівка.

Історія[ред. | ред. код]

Землі Наталівки у до історичні часи[ред. | ред. код]

Недалеко від села знаходяться декілька скіфських курганів епохи бронзи, початку III тис до. н.е. кінця II тисячоліття до н.е.. На кам'яній стелі одного з курганів зображений воїн з кам'яною булавою, сокирою-молотом та луком. Цей комплекс курганів отримав назву: "Наталівська могила"[2]

Наталівка у XIX ст[ред. | ред. код]

У 2-й половині 18 століття на території сучасного села існував хутір Нікітіна. Де на 1795 мешкали 94 чоловіки і 78 жінок.

Від 1806 тут великим землевласником був суддя Ілля Уманець, який у наступ. році назвав село на свою честь. Після одруження його дочки Наталки з поміщиком В. Лісевським село стало весільним посагом й отримало сучасну назву[3].

На початку XIX століття була створенна Наталівська волость, Олександрівського повіту, Катеринославської губернії.[4]

У 1816 році, на зібрані кошти зі всієї волості (зокрема з німецьких робітників), на побудову церкви в Наталівці, якій дали назву "Свято-Іллінська Православна Церква"[5] вона була збудована с червоної цегли, та зі слів старожилів купола церкви були настільки високими, що їх можна було побачити із сусідніх сіл. Також, як кажуть легенди, під цією церквою знаходились катакомби в котрих священники ховали цінні ікони. Вже у 1826 році, село було перейменовано на нинішнє — Наталівка.

Десь у середині XIX століття, села Наталіка та Гранітне об'єднались в одне. На сьогодення, від села Гранітне залишилася лише назва вулиці в Наталівці. У цей же час, починається активна розробка гранітних кар'єрів по близу села. Вони вирізалися у ручну самими ж наталівцями.

Пізніше, у 80-ті роки XIX ст. До Наталівки прибув запрошений італієць Карло Павоні, з метою модернізації розробки гранітних кар'єрів. В 1884 році неподалік від Свято-Іллінської церкви, була збудована церковна школа.[6][7] Поряд зі школою Карла Павоні збудував собі та своїй сім'ї будинок. Як і школа, вони виконані у менонітському стилі, зараз дім Карла Павоні слугує одним із навчальних корпусів Наталівського НВК.

У кінці XIX ст. на Свято-Іллінську церкву був здійсненний напад, розбійниками із сусіднього села Івано-Ганнівки. Внаслідок нападу був в битий священник який виконував службу у той час.

Наталівка та Наталівська волость були учасниками побудови у 1892 року, Миколаївського храму міста Олександрівськ, розташованого навпроти станції «Олександрівськ» Південної залізниці (нині трамвайне кільце перед вокзалом «Запоріжжя-1»). У будівництві храму села Николаевка, Балабіно, Мокра, Степна, Наталівка, допомагали натурою: доставляли на підводах камінь, цеглу, пісок, вапно та інші матеріали.

Наталівка у XX столітті[ред. | ред. код]

На початок ХХ ст. у 1905-1907 роки були сільські заворушення. У 1905 р. робітники села брали участь у грудневому збройному повстанні олександрівського пролетаріату. Також, в селі починається будівництво нового будинку Карла Павоні, але він помирає у 1910 році, тому цей будинок перейшов до рук керівництва Наталівської волості. Будівництво завершилось у 1914 році, та там почало знаходитись Наталівське Волосне Управління. Зараз це Наталівська Сільська Рада.

Частину земель Наталівки на початку ХХ століття, були викупленні німцем поміщиком Вальманом. У першу світову війну, воювало лише декілька наталівців. Усі вони отримали поранення у 1916 році, та були відправленні на лікування у Перербург.

Селище в умовах громадянської війни[ред. | ред. код]

В 1917 році село увійшло до складу УНР. А вже у 1918 році, фактично контролювалось махновцями котрі брали у селян зерно. Але вже у другій половині 1918 року, було створено Наталівський територіальний загін із 40 осіб під керівництвом більшовика П. А. Доненка у боротьбі з контрреволюцією та бандитизмом.[8] Радянська влада у всіх селах Наталівської волості встановлена у грудні 1918 року. Але, більшовія встановлена фактично в 1919 році.

Перші роки радянської влади[ред. | ред. код]

У 20-х роках ХХ століття більшовики ліквідують Свято-Іллінську церкву. Зі слів очевидців, більшовики підірвали церкву, всі цінності вивезли, а ікони та церковні книги спалили на території сьогоднішнього футбольного поля. У цей же час проходить індустріалізація, модифікація гранітного кар'єру, створення нових підприємств на території села, таких як Завод Залізо-бетонних виробів, ферм, тракторних брегад тощо. Проходить ліквідація Наталівської волості і створення Наталівского Сельского Совета. Та Наталівка стає центром колгоспу "Комінтерн".

2 грудня 1920 року, Секретарю Наталівської сільської ради Кабанець Юхиму Івановичу взята підписка про невиїзд. Звинувачення: контрреволюційна агітація та служіння гетьманату, Денікіну та Врангелю. Був розстріляний.[9]

У 1932–1933 роках, селяни переживають Голодомор. Зі слів очевидців, вони були вимушені харчуватися корою дерев та варити польову траву щоб не померти з голоду. Так як на початку 32-го року у них ОГПУ забрали усю пшеницю, а з села у місто не випускали, погрожуючи розстрілом.

За результатами Червоного терору, із усіх селищ сільської ради, по доносах було заарештовано щонайменше 29 осіб, бльша частина з них були засуджені за контрреволюційну діяльність, та зіслані в Сибір. Майже всіх засуджених було реабілітовано згідно з рішенням від 1981 року.

Наталівка у Другій світовій війні[ред. | ред. код]

Німцями село було захоплено на самому початку війни у 1941 році. За результатами нацистського режиму у селі, був ініційований згін населення Наталівки, та сусідніх сіл на правий берег Дніпра.

Село було звільнено від Німецько-фашистських загарбників у жовтні 1943 року. Пізніше цією лінією фронту, почалася операція з метою звільнення Запоріжжя. Бої за Наталівку не велися у самому селі. Невеликі танкові бої велися між селами Наталівка та Лежене, а Також між Наталівкою та Івано-Ганнівкой.

«Героїзм» Волошина[ред. | ред. код]

На початку жовтня, радянські війська проводили розвідку німецьких вогневих точок на підступах до Запоріжжя. Група лейтенанта Волошина Миколи Опанасовича (19131943) — командира взводу управління батареї 5-ї артилерійської бригади, потрапила в засідку поблизу села Наталівки.Волошину М.О. з 20-ма червоноармійцями було доручено, знищити противника та захопити село Івано-Ганнівку. Рухаючись під шквальним кулеметним вогнем, вони досягли дротяних загороджень, де був вбитий кулеметник. Волошин сам взяв кулемет і шквальним вогнем знищив більш ніж 20 гітлерівців. Волошин так і помер з кулеметом у руках.Таким чином, дав своїй групі відступити на безпечні позиції жертвуючи собою. В ході наступальної операції 13 жовтня 1943 року було звільнено село Наталівку.

Пам'ятний камінь

Воїни, які загинули при визволенні села та навколишніх територій у жовтні-листопаді 1943 року, були поховані в індивідуальних та братських могилах. Серед них воїни 212-го танкового полку, 44-ї інженерної бригади спеціального призначення Південно-західного фронту (з 20.10.1943 року — 3-го Українського фронту), 30-ї гвардійської мінометної бригади 4-ї гвардійської мінометної дивізії Південного фронту, 79-ї гвардійської стрілецької дивізії (полковник Л. І. Вагін) 8-ї гвардійської армії, 610-го стрілецького полку 203-ї стрілецької дивізії (генерал-майор Зданович Г. С.), 913-го стрілецького полку 244-ї стрілецької дивізії. Зокрема, воїнів 212-го танкового полку, які загинули в бою 10 жовтня 1943 року, було поховано за 1,5-2 км на південний схід від села Наталівка в протитанковому рові. У селі Наталівка на санітарному братському кладовищі було поховано воїнів 913-го стрілецького полку, померлих у хірургічно-польовому шпиталі-2415 158-го УПЗ 6-ї армії у листопаді 1943 року.

На фронтах Другої світової війни взяли участь 184 мешканці Наталівки, з них 73 загинули, 82 — нагороджені орденами та медалями Союзу РСР. Із граніту котрий добули в Наталівському кар'єрі, був зроблений меморіальний обеліск загиблим у війні односельцям.

Наталівка у другій половині ХХ ст.[ред. | ред. код]

У 1963 році останки воїнів було перенесено у братську могилу біля школи. У братській могилі поховано 37 воїнів. В результаті пошукових робіт Запорізьким історико-патріотичним пошуковим центром «Бастіон» було виявлено та 16 грудня 2007 року перепоховано до братської могили останки 14 воїнів. У червні 2008 року проведено перепоховання останків 15 воїнів. Всього у братській могилі поховано 66 чоловік. Весною 1985 року на Мокрій Московці сталася повінь. За одну ніч тонка перемичка між південним відділом Мокрянського кам'яного кар'єру та руслом річки була прорвана і води Московки кинулися до кар'єру. Десь у цей же час кар’єр закинули через його затоплення.

24 серпня 1992 року, Наталівка входить до складу України.

Наталівка у ХХІ ст.[ред. | ред. код]

У 2013 році, з початком декомунізації, було демонтовано пам'ятник Леніну та відбулося перейменування більшості вулиць у селі.

З початком АТО у 2014 р. понад сорок патріотів – мешканців Наталівської сільської ради пішли захищати Україну. Особисто удостоєні державних нагород Соколов Андрій Іванович та Лоцман Анатолій Іванович (посмертно). Також с початком АТО, в Наталівці був організованний гуманітарний штаб допомоги воєнним на Донбассі.[10]

В 2017 році, відбулося захоплення влади у селі та фактично переворот. Організований секретарем Наталівської сільської ради Анжелою Рябоконь у змові із працівниками СБУ.[11]

Культура та традиції[ред. | ред. код]

ПНаталівка - село яке вже більш ніж дві сотні років шанує національні українські традиції, які змогли зберигтися і до тепер, переживши навіть радянську епоху.

16 грудня у наталівській школі проводять ярмарку, котра сягає ще у давнину, коли ярмарки проводили біля тоді ще Наталівської церковної школи, на яку з'їзджалися з Олександрівська та сусідніх сіл. Зараз шкільна ярмарка не має того розмаху що раніше, але тадиційно на ярмарку треба принести або доманю випічку, або якусь саморобну прикрасу.

19 грудня св'ядкується свято святого Миколая.

31 грудня у селі святкують новий рік.

5 січня, у наталівцями св'яткується вечеря, де традиційно по селу колядують та щедрують діти. 7 січня проводиться святкування Різдва

14 січня у селі свядкується посівання яке також супроводжується колядами.

22 січня святкують день соборносі України. У 2019 році, проводилась акція живоголанцюга із людей, як символ єдності українського народу.

На весні, в Наталівці також святкується великдень, із зібрнням біля церкви та осв'яченням пасок та писанок. Після великодня, у селі свядкують проводи.

Улітку 7 липня, у селі біля річки масово святкують івана купала,[12] с урочистим зпаленням опудала та стрибками через полум'я.

12 жовтня також масово святкують день села.

Економіка[ред. | ред. код]

  • Наталівський гранітний кар'єр[13]
  • «Сатурн-Д», ЗАТ[14]
  • «Витязь», ТОВ
  • «Нива», агрофірма, ТОВ
Могила Карла Павоні

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • НВК
  • Бібліотека
  • Дитячий садочок
  • Дитячий майданчик
  • Футбольне поле
  • Амбулаторія
    Могила Волошина М. О. та братська могила радянських воїнів у с. Наталівка

Важливі для села особистості[ред. | ред. код]

  • Ілля Михайлович Уманець – Дмитрієвський
  • Карл Петрович Павоні
  • Дик А. А
  • Янцен Як. Март[15]
  • Яків Генріхович Епп[16]
  • Герой Соціалістичної праці М.А.Гривцова
  • Герой Радянського Союзу В.М.Авраменко
  • Волошин Микола Опанасович[17]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Два затоплених кар'єра
  • Декілька водоспадів
  • Недалеко від села знаходиться найбільший в Україні мурал[18]
  • Братська могила[19][20]
  • Обеліск присвячений померлим у другій світовій односельцям[21]
  • Декілька будівель збудованих у менонітському стилі
  • На поверхні біля річки, лежить низка величезних гранітних брил, що мають своєрідні назви які їм дали місцеві (зокрема «Козацька чаша», «Ящірка», «Закохані варани», «Голова варанчика», «Маленький динозаврик»)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ІСТОРИЧНА ДОВІДКА до 80 річчя Запорізького району Запорізької області. (1939 – 2019). zrda.gov.ua. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 23 квітня 2022. 
  2. Могила Наталивская (Російська). Архів оригіналу за 28 березня 2022. Процитовано 23 квітня 2022. 
  3. Наталівка — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 9 червня 2022. 
  4. ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | ... Александровского уезда Екатеринославской губернии. - 1911.. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 24 квітня 2022. Процитовано 23 квітня 2022. 
  5. Фонды государственного архива Запорожской области | Генеалогические исследования. genealogy-ua.com. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 23 квітня 2022. 
  6. Освіта Запорізького району. zrda.gov.ua. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 23 квітня 2022. 
  7. Периодика, периодические издания – юридическая литература на Pravoznavec.com. pravoznavec.com.ua. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 23 квітня 2022. 
  8. Наталовка, Запорожский район, Запорожская область -=- Наталівка, Запорізький район, Запорізька область. igsu.su. Архів оригіналу за 13 лютого 2022. Процитовано 23 квітня 2022. 
  9. Науково-докуметальна серія книг "реабілітовані історією" (Запоріжжя) (Українська, Російська). "Дніпровський металург" Запоріжжя. 2010 рік. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 29 квітня 2022. 
  10. НАТАЛІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА. zrda.gov.ua. Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 23 квітня 2022. 
  11. «Батьківщина» вимагає звіту голови СБУ щодо депутатів Наталівки (uk-UA). Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 23 квітня 2022. 
  12. Народні гуляння до Івана Купала на території Запорізького району. zprada.gov.ua. Процитовано 25 вересня 2022. 
  13. Головна. МОКРЯНСЬКИЙ КАМ'ЯНИЙ КАР'ЄР № 3 (укр.). Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 23 квітня 2022. 
  14. ЗАТ "САТУРН-Д" — 01350110 — Опендатабот. opendatabot.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 квітня 2022. Процитовано 23 квітня 2022. 
  15. СПИСОК ФАБРИК И ЗАВОДОВ 1910. chortitza.org (Російська). 
  16. Памятная книжка Екатеринославской губернии на 1860 год. - Мое Семейное Древо. pomnirod.ru (рос.). Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 23 квітня 2022. 
  17. Братская могила и памятник в с. Наталовка, Запорожская область. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021. 
  18. Гигантские небоскребы и воздушные такси: в гранитном карьере на Запорожье создали самый большой в Украине мурал (видео). www.unian.net (рос.). Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 23 квітня 2022. 
  19. ОБД Мемориал. obd-memorial.ru (рос.). Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 23 квітня 2022. 
  20. Информация о памятнике. www.pomnite-nas.ru. Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 23 квітня 2022. 
  21. Информация о памятнике. www.pomnite-nas.ru. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 23 квітня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]