Лотоцька Наталія Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лотоцька Наталія Василівна
1965 рік, вистава «Планета сподівань»
1965 рік, вистава «Планета сподівань»
1965 рік, вистава «Планета сподівань»
Народилася 20 вересня 1938(1938-09-20)
Більшівці, Україна
Померла 21 грудня 2007(2007-12-21) (69 років)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство  СРСР
 Україна
Діяльність акторка, акторка театру, радіоведуча
Alma mater ЛДУ імені Івана Франка (1959)
IMDb nm8173764
Нагороди та премії
Народний артист України Заслужений артист УРСР
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лотоцька.

Ната́лія Васи́лівна Лото́цька (20 вересня 1938, Більшівці, УРСР, СРСР — 21 грудня 2007, Київ, Україна) — українська акторка. Народна артистка України (1993). Заслужена артистка УРСР (1977). Лавреатка Державної премії України імені Т. Шевченка (1993).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 20 вересня 1938 року в смт Більшівці на Станіславщині (тепер Івано-Франківська область). Батько — Лотоцький Василь Іванович — лікар, мати — Лотоцька Катерина Петрівна (з родини Пирогів).

У 1959 році закінчила філологічний факультет (німецька мова) Львівського державного університету.

У 1961 році закінчила Навчально-театральну студію при театрі імені М. Заньковецької у Львові.

1961—1963 роки — артистка Львівського державного драматичного театру імені М. Заньковецької. З 1963 року — артистка Національного театру ім. І. Франка у Києві.

Ведуча радіопередачі «Від суботи до суботи», записи на радіо за творами О. Кобилянської, О. Пчілки, Лесі Українки, У. Кравченко, К. Гриневичівної, Л. Костенко, І. Жиленко, М. Коцюбинського, І. Франка, О. Маковея, І. Нечуя-Левицького. Фільми «Буйна» — роль матері (реж. В. Василенко), серіал «Царівна» — роль тітки Павлини (реж. О. Туряниця), «Мина Мазайло» — роль Мазайлихи (реж. С. Проскурня).

Могила Наталії Лотоцької, Байкове кладовище

Померла через проблеми з серцем на 70-му році життя 21 грудня 2007 року[1]. Похована на Байковому кладовищі у Києві, біля колеги по театру, актора Михайла Крамара (ділянка № 49б, 50°25′02″ пн. ш. 30°30′03″ сх. д. / 50.417278° пн. ш. 30.501000° сх. д. / 50.417278; 30.501000).

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Львівський академічний театр ім. М.Заньковецької[ред. | ред. код]

  • 1961 Інна «Колеги» В. Аксьонова, реж. А. Ротенштейн,
  • 1962 Ірина «Перед вечерею» В. Розова, реж. В. Максимов,
  • 1962 Світлана «Веселка» М. Зарудного, реж. А. Горчинський,
  • 1962 Ріккі «Юстина» Х. Вуолібоки, реж. А. Горчинський,
  • 1963 Майя «Ну і дітки» М. Зарудного, реж. А. Горчинський.

Національний театр ім. І.Франка[ред. | ред. код]

  • 1963 Галя «В степах України» О. Корнійчука (реж. М. Шейко);
  • 1964 Прісенька «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка (реж. І. Шкрьоба);
  • 1965 Оля «Сторінка щоденника» О. Корнійчука (реж. В. Лизогуб);
  • 1965 Леся «Планета сподівань» О. Корнійчука (реж. В. Лизогуб);
  • 1967 Олена «Правда і кривда» М. Стельмаха (реж. В. Скляренко);
  • 1968 Варя «На сьомому небі» М. Зарудного (реж. Д. Чайковський);
  • 1968 Маруся «Лимерівна» Панаса Мирного (реж. В. Лизогуб);
  • 1968 Надя «Голосіївський ліс» В. Собка (реж. Б. Мешкіс);
  • 1969 Наталка «Горлиця» О. Коломійця (реж. В. Лизогуб);
  • 1970 Галина «Вірність» М. Зарудного (реж. В. Лизогуб);
  • 1971 Маринка «Перший гріх» О. Коломійця (реж. В. Лизогуб);
  • 1971 Поліксена «Касандра» Лесі Українки (реж. С. Сміян);
  • 1971 Кристина «За дев'ятим порогом» О. Коломійця (реж. В. Лизогуб);
  • 1972 Надія «Дороги, які ми вибираємо» М. Зарядного (реж. С. Сміян);
  • 1973 Поліна «Солдатська вдова» М. Ампілова (реж. В. Коломієць);
  • 1974 Зіна «Несподівана пісня» О. Підсухи (реж. В. Коломієць);
  • 1973 Хведоска «Дві сім'ї» М. Кропивницького, реж. А. Скибенко
  • 1983 Радіорепортер «Візит старої дами» Ф. Дюренмата, реж. С. Данченко
  • 1986 Амата «Енеїда» І. Котляревського, реж. С. Данченко
  • 1988 Софія Павлівна «Майстер і Маргарита» М. Булгакова, реж. І. Молостова
  • 1988 Панасиха «Різдвяна ніч» М. Гоголя, реж. І. Афанасьев
  • 1988 Веденєєва «Жіночий стіл в мисливській залі» В. Мережка, реж. Б. Єрін
  • 1988 Голда «Тев'є-Тевель» Шолом-Алейхема, реж. С. Данченко. (За цю роль Н. Лотоцька удостоєна в 1993 році Державної премії України ім. Т. Шевченка)
  • 1990 Адріана «Блез» К.Меньє, реж. В. Опанасенко
  • 1991 Качинська «Сава Чалий» І. Карпенко-Карого, реж. М. Мерзлікін
  • 1992 Арміда «Привиди» Е. де Філіпе, реж. М. Ільченко
  • 1993 Вона «Маячня удвох» Е. Іонеско, реж. В. Сечін
  • 1994 Рабська «Житейське море» І. Карпенка-Карого, реж. І. Ільченко
  • 1996 Риндичка «Український водевіль» І. Карпенка-Карого, реж. С. Мойсеєв
  • 1997 Женя «Театральний роман» Я. Варфоломеєва, реж. В. Новіков

Фільмографія[ред. | ред. код]

Озвучування:

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У вересні 2013 року в смт Більшівці з ініціативи Національного заповідника «Давній Галич» було відкрито меморіальну дошку акторці.[2]

У травні 2023 року колишня вулиця Пролетарська (і провулок) у Голосіївському районі Києва отримала нову назву на честь Наталії Лотоцької[3].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ У Наталію Лотоцьку був закоханий Богдан Ступка
  2. ↑ На Прикарпатті відкрили меморіальну дошку акторці серіалу «Царівна» та фільму «Мина Мазайло». Архів оригіналу за 21 жовтня 2013. Процитовано 19 жовтня 2013.
  3. ↑ Тетяна Лозовенко. У Києві змінили назви станцій метро, вулиць та провулків (англ.). Українська правда. Процитовано 18 травня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лотоцька_Наталія_Василівна&oldid=41858294