Наталі Барні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наталі Барні
англ. Natalie Clifford Barney
Natalie Barney in Fur Cape.jpg
«Портрет Наталі в капелюшку з хутром», бл. 1905
Народилася 31 жовтня 1876(1876-10-31)
Дейтон, Огайо, США
Померла 2 лютого 1972(1972-02-02) (95 років)
Поховання Пассі (кладовище)
Країна Flag of the United States.svg США
Діяльність драматургиня, поетеса, письменниця, господиня літературного салону, письменниця-романістка
Сфера роботи поезія
Мова творів французька[1]
Magnum opus Quelques Portraits-Sonnets de Femmesd
Батько Albert Clifford Barneyd[2]
Мати Alice Pike Barneyd[3][2]
Брати, сестри Laura Clifford Barneyd[2]
У шлюбі з Ромейн Брукс[2], Дороті Вайлдd[2], Олів Кастансd[2], Рене Вів'єнd[2] і Élisabeth de Gramontd[2]
Автограф Signature de Natalie Barney.png

CMNS: Наталі Барні у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Наталі Кліффорд Барні (англ. Natalie Clifford Barney, 31 жовтня 1876, Дейтон, Огайо2 лютого 1972, Париж) – французька драматургиня, поетеса і прозаїкиня американського походження.

Життєпис[ред. | ред. код]

Фотографія Френсіса Бенджаміна Пауерса, між 1890 і 1910 роками

Писала вірші, романи, мемуарну прозу, але справжньою пам'яткою прекрасної епохи є саме її життя. Дочка відомої художниці, в 12 років Наталі усвідомила, що її більше приваблюють жінки, а не чоловіки, і все життя прожила відкритою лесбійкою. Відрізнялася влюбливістю і непостійністю. Публікуючи любовні вірші на адресу жінок під своїм власним ім'ям, Барні стверджувала, що скандал ― «найкращий спосіб позбутися від неприємностей» (маючи на увазі гетеросексуальну увагу з боку молодих чоловіків)[4].

У 1899 році зробила своєю подругою одну з найбільш відомих жінок Франції кінця століття, танцівницю Ліану де Пужі. Пізніше її обраницями були поетеси Рене Вів'єн[en] й Люсі Деларю-Мардрюс[en], письменниці Колетт і Елізабет де Грамон, герцогиня де Клермон-Тоннер, співачка Емма Кальве, художниця Ромейн Брукс, Доллі Вайлд (племінниця Оскара Вайлда) і багато інших. Її життя і любовні відносини послужили джерелом натхнення для багатьох творів, починаючи від роману Ліани де Пужі «Сапфічна Ідилія» (Idylle Saphique, 1901) до «Криниці самотності» (Well of Loneliness, 1928) британської письменниці Редкліфф Голл, одного з найвідоміших лесбійських романів XX століття [5].

З 1909 року Наталі Барні влаштувалася на паризькій вулиці Жакоб (6-й округ) в особняку, побудованому графом Саксонським для своєї коханки, знаменитої актриси Адріани Лекуврер (пізніше цей особняк знятий у фільмі Луї Маля «Мандрівний вогник», 1963). Протягом декількох десятиліть, щотижня в п'ятницю в будинку Барні збирався весь цвіт космополітичного Парижа. Наталі Барі багато працювала над просуванням жіночого письма та створила «Жіночу академію» (L'Académie des Femmes) у відповідь впливовій Французької академії, що складалася з чоловіків, а також підтримувала і надихала письменників від Ремі де Гурмона до Трумена Капоте.

Поряд з багатьма іншими, у Барні щоп'ятниці й в інші дні бували: Шервуд Андерсон, Джордж Антейл, Луї Арагон, Анрі Барбюс, Сільвія Біч, Поль Валері, Грета Гарбо, Пеггі Гуггенхайм, Ремі де Гурмон (він дав Барні прізвисько Амазонка), Жозеф Шарль Мардрюс (перекладач Казок 1001 ночі), Джеймс Джойс, Айседора Дункан, Макс Жакоб, Андре Жід, Труман Капоте, Поль Клодель, Жан Кокто, Колетт, Харт Крейн, Тамара Лемпицька, Міна Лой, Марі Лорансен, П'єр Луї, Сінклер Льюїс, Оскар Мілош, Адрієнн Моньє, Сомерсет Моем, Армен Оганян, Езра Паунд, Марсель Пруст, Рільке, Роден, Рубінштейн Іда Львівна, Франсуаза Саган, Френсіс Скотт Фіцджеральд, Гертруда Стайн, Рабіндранат Тагор, Торнтон Вайлдер Вільям Карлос Вільямс, Анатоль Франс, Мата Харі, Томас Стернз Еліот, Маргеріт Юрсенар.

Під час Другої світової війни Наталі Барні жила в Італії.

Барні не повернулася до написання епіграм, але опублікувала два томи спогадів про інших відомих їй письменників – «Indiscreet Memories» (1960) та «Traits and Portraits» (1963). Вона також працювала над тим, щоб знайти видавця мемуарів її коханої Ромейн Брукс, з якою вони були разом понад 50 років, та розмістити свої картини в галереях.

Наприкінці 1960-х обраниця Наталі Барні – Ромейн Брукс ставала дедалі самотнішою та параноїчною. Вона впала в депресію і відмовилася бачити лікарів, яких надсилала Барні. Після затяжної кризи вони розірвали стосунки. Барні продовжувала писати їй, але відповідей не отримувала. Брукс померла у грудні 1970 року, а Барні 2 лютого 1972 року від серцевої недостатності. Похована на цвинтарі Пасі, Париж, Іль-де-Франс, Франція.

Праці[ред. | ред. код]

Ежен Атже. Будинок на вулиці Жакоб, 1910

Французькою[ред. | ред. код]

  • Quelques Portraits-Sonnets de Femmes (Paris: Ollendorf, 1900)
  • Cinq Petits Dialogues Grecs (Paris: La Plume, 1901; as "Tryphé")
  • Actes et entr'actes (Paris: Sansot, 1910)
  • Je me souviens (Paris: Sansot, 1910)
  • Eparpillements (Paris: Sansot, 1910)
  • Pensées d'une Amazone (Paris: Emile Paul, 1920)
  • Aventures de l'Esprit (Paris: Emile Paul, 1929)
  • Nouvelles Pensées de l'Amazone (Paris: Mercure de France, 1939)
  • Souvenirs Indiscrets (Paris: Flammarion, 1960)
  • Traits et Portraits (Paris: Mercure de France, 1963)
  • Amants féminins ou la troisième (Paris: ErosOnyx, 2013)

Англійською[ред. | ред. код]

  • Poems & Poèmes: Autres Alliances (Paris: Emile Paul, New York: Doran, 1920) – bilingual collection of poetry
  • The One Who Is Legion (London: Eric Partridge, Ltd., 1930; Orono, Maine: National Poetry Foundation, 1987) facsimile reprint with an afterword by Edward Lorusso

Переклад англійською[ред. | ред. код]

  • A Perilous Advantage: The Best of Natalie Clifford Barney (New Victoria Publishers, 1992); edited and translated by Anna Livia
  • Adventures of the Mind (New York University Press, 1992); translated by John Spalding Gatton
  • Women Lovers, or The Third Woman (University of Wisconsin Press, 2016); edited and translated by Chelsea Ray

Пам'ять[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка в парку Дейтон Купер

26 жовтня 2009 року на батьківщині Наталі Барні – місті Дейтон, штат Огайо, було встановлено меморіальну дошку. Це перша історична дошка в штаті Огайо, в якій підкреслюється сексуальна орієнтація лауреата[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в г д е ж и Kindred Britain
  3. Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 66.
  4. Secrest, Meryle. Between Me and Life: A Biography of Romaine Brooks. — Garden City, NY: Doubleday. p. 275, 1974. — ISBN 0-385-03469-5.
  5. Родригес, Сюзанна (2002). Дикое сердце: жизнь: Натали Клиффорд Барни и декаданс литературного Парижа (2002). Дикое сердце: Жизнь Натали Клиффорд Барни и декаданс литературного Парижа. 
  6. «Lesbian literary figure honored with Ohio historial marker noting sexual orientation». 

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]