Наталі Барні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Барні.
Наталі Барні
англ. Natalie Clifford Barney
«Портрет Наталі в капелюшку з хутром», бл. 1905
Прізвисько Amazone
Народилася 31 жовтня 1876(1876-10-31)
Дейтон, Огайо, США
Померла 2 лютого 1972(1972-02-02) (95 років)
I округ Парижа, Франція
Поховання Цвинтар Пассі
Країна  США
Діяльність драматургиня, поетка, письменниця, господиня літературного салону, письменниця-романістка
Сфера роботи поезія і література[1]
Мова творів французька[2][1] і англійська[1]
Magnum opus Quelques Portraits-Sonnets de Femmesd
Батько Albert Clifford Barneyd[3]
Мати Alice Pike Barneyd[4][3]
Брати, сестри Laura Clifford Barneyd[3]
У шлюбі з Дороті Вайлд[3], Олів Кастансd[3], Рене Вів'єнd[3] і Élisabeth de Gramontd[3]
Автограф
CMNS: Наталі Барні у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Наталі Кліффорд Барні (англ. Natalie Clifford Barney, 31 жовтня 1876, Дейтон, Огайо — 2 лютого 1972, Париж) — французька драматургиня, поетеса і прозаїкиня американського походження.

Життєпис[ред. | ред. код]

Фотографія Френсіса Бенджаміна Пауерса, між 1890 і 1910 роками

Писала вірші, романи, мемуарну прозу, але справжньою пам'яткою прекрасної епохи є саме її життя. Дочка відомої художниці, в 12 років Наталі усвідомила, що її більше приваблюють жінки, а не чоловіки, і все життя прожила відкритою лесбійкою. Відрізнялася влюбливістю і непостійністю. Публікуючи любовні вірші на адресу жінок під своїм власним ім'ям, Барні стверджувала, що скандал ― «найкращий спосіб позбутися від неприємностей» (маючи на увазі гетеросексуальну увагу з боку молодих чоловіків)[6].

У 1899 році зробила своєю подругою одну з найбільш відомих жінок Франції кінця століття, танцівницю Ліану де Пужі. Пізніше її обраницями були поетеси Рене Вів'єн[en] й Люсі Деларю-Мардрюс[en], письменниці Колетт і Елізабет де Грамон, герцогиня де Клермон-Тоннер, співачка Емма Кальве, художниця Ромейн Брукс, Доллі Вайлд (племінниця Оскара Вайлда) і багато інших. Її життя і любовні відносини послужили джерелом натхнення для багатьох творів, починаючи від роману Ліани де Пужі «Сапфічна Ідилія» (Idylle Saphique, 1901) до «Криниці самотності» (Well of Loneliness, 1928) британської письменниці Редкліфф Голл, одного з найвідоміших лесбійських романів XX століття[7].

З 1909 року Наталі Барні влаштувалася на паризькій вулиці Жакоб (6-й округ) в особняку, побудованому графом Саксонським для своєї коханки, знаменитої актриси Адріани Лекуврер (пізніше цей особняк знятий у фільмі Луї Маля «Мандрівний вогник», 1963). Протягом декількох десятиліть, щотижня в п'ятницю в будинку Барні збирався весь цвіт космополітичного Парижа. Наталі Барі багато працювала над просуванням жіночого письма та створила «Жіночу академію» (L'Académie des Femmes) у відповідь впливовій Французької академії, що складалася з чоловіків, а також підтримувала і надихала письменників від Ремі де Гурмона до Трумена Капоте.

Поряд з багатьма іншими, у Барні щоп'ятниці й в інші дні бували: Шервуд Андерсон, Джордж Антейл, Луї Арагон, Анрі Барбюс, Сільвія Біч, Поль Валері, Грета Гарбо, Пеггі Гуггенхайм, Ремі де Гурмон (він дав Барні прізвисько Амазонка), Жозеф Шарль Мардрюс (перекладач Казок 1001 ночі), Джеймс Джойс, Айседора Дункан, Макс Жакоб, Андре Жід, Труман Капоте, Поль Клодель, Жан Кокто, Колетт, Харт Крейн, Тамара Лемпицька, Міна Лой, Марі Лорансен, П'єр Луї, Сінклер Льюїс, Оскар Мілош, Адрієнн Моньє, Сомерсет Моем, Армен Оганян, Езра Паунд, Марсель Пруст, Рільке, Роден, Рубінштейн Іда Львівна, Франсуаза Саган, Френсіс Скотт Фіцджеральд, Гертруда Стайн, Рабіндранат Тагор, Торнтон Вайлдер Вільям Карлос Вільямс, Анатоль Франс, Мата Харі, Томас Стернз Еліот, Маргеріт Юрсенар.

Під час Другої світової війни Наталі Барні жила в Італії.

Барні не повернулася до написання епіграм, але опублікувала два томи спогадів про інших відомих їй письменників — «Indiscreet Memories» (1960) та «Traits and Portraits» (1963). Вона також працювала над тим, щоб знайти видавця мемуарів її коханої Ромейн Брукс, з якою вони були разом понад 50 років, та розмістити свої картини в галереях.

Наприкінці 1960-х обраниця Наталі Барні — Ромейн Брукс ставала дедалі самотнішою та параноїчною. Вона впала в депресію і відмовилася бачити лікарів, яких надсилала Барні. Після затяжної кризи вони розірвали стосунки. Барні продовжувала писати їй, але відповідей не отримувала. Брукс померла у грудні 1970 року, а Барні 2 лютого 1972 року від серцевої недостатності. Похована на цвинтарі Пасі, Париж, Іль-де-Франс, Франція.

Праці[ред. | ред. код]

Ежен Атже. Будинок на вулиці Жакоб, 1910

Французькою[ред. | ред. код]

  • Quelques Portraits-Sonnets de Femmes (Paris: Ollendorf, 1900)
  • Cinq Petits Dialogues Grecs (Paris: La Plume, 1901; as «Tryphé»)
  • Actes et entr'actes (Paris: Sansot, 1910)
  • Je me souviens (Paris: Sansot, 1910)
  • Eparpillements (Paris: Sansot, 1910)
  • Pensées d'une Amazone (Paris: Emile Paul, 1920)
  • Aventures de l'Esprit (Paris: Emile Paul, 1929)
  • Nouvelles Pensées de l'Amazone (Paris: Mercure de France, 1939)
  • Souvenirs Indiscrets (Paris: Flammarion, 1960)
  • Traits et Portraits (Paris: Mercure de France, 1963)
  • Amants féminins ou la troisième (Paris: ErosOnyx, 2013)

Англійською[ред. | ред. код]

  • Poems & Poèmes: Autres Alliances (Paris: Emile Paul, New York: Doran, 1920) — двомовна збірка поезії;
  • The One Who Is Legion (London: Eric Partridge, Ltd., 1930; Orono, Maine: National Poetry Foundation, 1987) факсиміле передрук з післясловом Едварда Лоруссо (Edward Lorusso)

Переклад англійською[ред. | ред. код]

  • A Perilous Advantage: The Best of Natalie Clifford Barney (New Victoria Publishers, 1992); редактор та перекладач Анна Лівія (Anna Livia)
  • Adventures of the Mind (New York University Press, 1992); Перекладач Джон Спалдіґ Ґаттон (John Spalding Gatton)
  • Women Lovers, or The Third Woman (University of Wisconsin Press, 2016); редактор та перекладач Челсі Рей (Chelsea Ray)

Пам'ять[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка в парку Дейтон Купер

26 жовтня 2009 року на батьківщині Наталі Барні — місті Дейтон, штат Огайо, було встановлено меморіальну дошку. Це перша історична дошка в штаті Огайо, в якій підкреслюється сексуальна орієнтація лауреата[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Czech National Authority Database
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в г д е ж Kindred Britain
  4. ↑ Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 66.
  5. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  6. ↑ Secrest, Meryle. Between Me and Life: A Biography of Romaine Brooks. — Garden City, NY: Doubleday. p. 275, 1974. — ISBN 0-385-03469-5.
  7. ↑ Родригес, Сюзанна (2002). Дикое сердце: жизнь: Натали Клиффорд Барни и декаданс литературного Парижа (2002). Дикое сердце: Жизнь Натали Клиффорд Барни и декаданс литературного Парижа.
  8. ↑ «Lesbian literary figure honored with Ohio historial marker noting sexual orientation». Архів оригіналу за 29 червня 2012. Процитовано 17 березня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Наталі Барні
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Наталі_Барні&oldid=40575340