Науковий керівник докторантури
Докторський керівник (також: науковий керівник дисертації, керівник докторської роботи, докторський супервізор) — член викладацького складу університету, який здійснює наукове керівництво аспірантами або докторантами, допомагаючи їм у виборі навчальних курсів, визначенні, уточненні та спрямуванні теми дослідження, а також у написанні дисертації.
Зазвичай студенти обирають наукового керівника відповідно до своїх наукових інтересів, прагнення співпрацювати з певним викладачем, а також готовності та можливості цього викладача керувати дослідженням. У деяких країнах науковий керівник одночасно очолює дисертаційну або екзаменаційну комісію, проте ці ролі можуть виконувати різні особи.
У нідерландській академічній системі лише професори (hoogleraren) та доценти (з 2017 року) мають ius promovendi — право головувати на захистах докторських дисертацій. Якщо студент працює під керівництвом викладача нижчого рангу, офіційним науковим керівником (promotor) стає професор або доцент, тоді як безпосередній керівник виступає як співкерівник (co-promotor).
В Іспанії науковий керівник виконує функції наставника, але не входить до складу екзаменаційної комісії. Ця комісія складається з п’яти експертів, яких ректор призначає з-поміж десяти кандидатів, запропонованих відповідною кафедрою університету.
На основі зв’язків між студентами та їхніми науковими керівниками можна простежити академічну генеалогію, тобто своєрідну «лінію наукового походження», подібну до родоводу.
- Supervision of PhD students (with some focus on disagreements)
- Cambridge example
