Нафтова промисловість Азербайджану
Азербайджан знаходиться в східній частині Південного Кавказу, на березі Каспійського моря. Протяжність берегової лінії складає 713 км. Близько 70 % території Азербайджанської Республіки вважаються перспективними на нафту і газ. Тому не дивно, що основа економіки республіки — нафтова і газова галузі, які знаходяться під контролем Державної нафтової компанії Азербайджанської Республіки (ДНКАР).
Історія[ред. | ред. код]
В Азербайджані розташовані одні із найстаріших нафтовидобувних районів — Апшеронський і Прибалханський. Більшість родовищ Азербайджану були відкриті ще в дореволюційні та радянські часи. У 1901 році на невеликому Апшеронському півострові — останньому відрізку Великого Кавказу до його занурення в Каспійське море — було видобуто 11 млн тонн нафти, що склало 95 % всієї нафти, видобутої в Росії, і половину світового видобутку. Такий об'єм видобутку забезпечувався 1900 свердловинами, пробуреними на п'яти родовищах загальною площею 15 км2. Основна частка видобутої нафти припадала на родовище Бібі-Ейбат — одне з перших гігантських родовищ нафти на земній кулі.
Поверхневі ознаки нафтогазоносності тут часто пов'язані з грязьовими вулканами, багато з яких являють собою доволі високі пагорби. Наприклад, вулканічні конуси Турагай, Кинжі-Даг і Калмес на узбережжі Каспійського моря підносяться на 400 метрів над його рівнем. Серйозні пошуково-розвідувальні роботи на Апшеронському півострові почали проводити лише з 1870 року. У 1871 році тут був змонтований і запущений в роботу перший буровий верстат для ударно-штангового (не канатного) буріння. Через два роки був отриманий перший фонтан нафти. У Бакинському районі був створений один з перших у світі морських промислів. Для залучення до розробки нафтових пластів, прихованих під водами Каспію, нафтовики засипали частину Бібі-Ейбатської бухти і побудували штучний острівець на дерев'яних палях.
Нові родовища були виявлені й після закінчення війни. Одним з морських родовищ є родовище Нафтові Камені. Тут вже давно були відомі природні виходи нафти на поверхню моря. Нафта просочувалася тріщинами з виступаючої над поверхнею моря кам'яної гряди. Зараз основна частина всього видобутку нафти і газу в Азербайджані здійснюється з дна Каспійського моря. Освоюються глибини моря до 110—120 м і більше. З морськими родовищами пов'язуються великі надії. У 1980 р. на площі Булла-море було виявлено газовий поклад на глибині 6 км. Це свідчить про перспективність великих глибин.
Саме шельф Каспійського моря і перш за все Апшеронський поріг є на сьогодні основним нафтогазоносним районом Азербайджану. Залишкові запаси родовищ, що розробляються, на Апшеронському порозі в азербайджанському секторі Каспію (імені Наріманова, Булла-Деніз та ін.) оцінюються в 61,6 млн т нафти і близько 100 млрд м³ газу[1].
Державна нафтова компанія[ред. | ред. код]
29 грудня 1999 року загальнонаціональний лідер Гейдар Алієв підписав Указ «Про створення Державного Нафтового Фонду Азербайджанської Республіки». Основний сенс філософії створення Нафтового Фонду полягає в забезпеченні справедливого розподілу між поколіннями нафтових багатств, дарованих азербайджанському народові Всевишнім. Якщо однією з цілей, поставлених перед Фондом, є зосередження і примноження одержуваних від продажу нафти доходів для майбутніх поколінь, то інший — використання цих доходів на благо нинішніх поколінь з урахуванням задоволення поточних соціальних потреб країни, прогресу та потреб розвитку економіки[2].
Представництва SOCAR в різних країнах мають свою спеціалізацію. Так одним із головних завдань австрійського та німецького офісів компанії є просування азербайджанських енергоресурсів до Європи. Зокрема у взаємодії з австрійським нафтогазовим концерном OMV в частині що стосується реалізації проєкту Набукко-Вест.
Державна нафтова компанія Азербайджанської Республіки (SOCAR) — державна азербайджанська нафтогазова компанія. Штаб-квартира — в Баку. Має кілька АЗС під брендом SOCAR в Грузії, Україні, Румунії та Швейцарії.
Таблиця видобутку нафти SOCAR та Азербайджаном за період 2004—2013 років (тис. т.)[3][ред. | ред. код]
| Рік | SOCAR | Азербайджан |
|---|---|---|
| 2013 | 8314,9 | 43 483,9 |
| 2012 | 8289,8 | 43 389,8 |
| 2011 | 8400,9 | 45 625,4 |
| 2010 | 8459,7 | 50 795,5 |
| 2009 | 8543,3 | 50 419,3 |
| 2008 | 8651,3 | 44 527,2 |
| 2007 | 8800,9 | 42 604,3 |
| 2006 | 8993,8 | 32 273 |
| 2005 | 8967,4 | 22 220 |
| 2004 | 8976,4 | 15 548,8 |
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://energetika.in.ua/ua/books/book-1/part-2/section-8/8-5
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 вересня 2016. Процитовано 24 травня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 березня 2015. Процитовано 3 квітня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Нафтова промисловість Азербайджану |
- Caspian Pipeline Controversy from the Dean Peter Krogh Foreign Affairs Digital Archives
- Free Political Journal
- Contract of the Century – 15 years
- Interactive map of the oil and gas infrastructure in Azerbaijan
Література[ред. | ред. код]
- Білецький В. С., Гайко Г. І., Орловський В. М.;Історія та перспективи нафтогазовидобування: Навчальний посібник / В. С. Білецький та ін. — Харків, НТУ «ХПІ»; Київ, НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського»; Полтава, ПІБ МНТУ ім. академіка Ю. Бугая. — Київ: ФОП Халіков Р. Х., 2019.
|
Це незавершена стаття про нафту і газ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про Азербайджан. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
