Перейти до вмісту

Нафтопровід Одеса — Броди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Одеса — Броди
Місцезнаходження
КраїнаУкраїна
Загальна інформація
Типнафтопровід
ВласникТОВ «МТП „Сарматія“»

Нафтопровід Одеса — Броди - нафтогін, побудований між містом Одеса на Чорному морі і містом Броди у Львівській області, де він з'єднується з нафтогоном «Дружба». Експлуатаційна довжина — 674 км, проєктна потужність — 14,5 млн тонн нафти на рік.

Історія

[ред. | ред. код]

Використання та напрямок нафтопроводу Одеса–Броди вважаються такими, що мають значне геополітичне значення, і тому стали предметом як політичних розбіжностей, так і міжнародного тиску. Росія неодноразово виступала проти потоку нафти з Бродів до Польщі та віддає перевагу зворотному потоку нафти з Росії до Бродів та порту Південний, звідки нафта транспортуватиметься через турецькі протоки (Босфор і Дарданелли) до Європи[1][a][b].

Починаючи з 1973 року, Арманд Хаммер перетворив порт Південний на найглибший тепловодний порт на Азово-Чорноморському узбережжі, здатний обслуговувати судна з осадкою до 18,5 метра (61 фт)[1][3].

Спочатку нафтопровід мав досягти Гданська для транспортування нафти з Каспійського моря (головним чином з Казахстану) до польського порту на Балтійському морі, а звідти до решти Європи. Морський термінал «Південний» на захід від Південного, передмістя Одеси, та нафтопровід між Одесою та Бродами були побудовані у травні 2002 року компанією «Укрнафтогазбуд» та експлуатуються компанією «Укртранснафта». «УкрТрансНафта» була створена для розвитку комерційної привабливості нафтопроводу Одеса–Броди. З 2002 по 2004 рік потік нафти нафтопроводом був призупинений[1]. Однак нафтопровід залишався невикористаним до 2004 року[4].

Однак, оскільки достатні потужності для постачання нафти не були узгоджені, 5 липня 2004 року Кабінет Міністрів України прийняв пропозицію російських нафтових компаній щодо реверсу потоку трубопроводу, що дозволить перекачувати російську нафту на південь до Чорного моря, а звідти до Середземномор'я, і 18 серпня 2004 року підписав довгострокову угоду між Росією та Україною, яка забезпечує реверсний потік нафти[1]. Наразі[коли?] нафта постачається до трубопроводу зі з'єднання південної гілки нафтопроводу «Дружба» [джерело?].

Після Помаранчевої революції та обрання Юлії Тимошенко прем'єр-міністром, яка 5 березня 2005 року оголосила, що нафта подаватиметься з Бродів до Європи, Україна виступає проти плану Росії[1].

24 березня 2010 року посол України в Білорусі запропонував розпочати роботу трубопроводу в аверсному напрямку для постачання венесуельської сирої нафти на білоруські нафтопереробні заводи[5].

Після початку російсько-української війни нафтопровід був зупинений на два роки — з 2014 по 2016 рік[6].

У березні 2020 року Україна відновила транспортування нафти з Бродів до Білорусі та Польщі[1].

Вартість будівництва — 550 млн гривень.[джерело?]

Використання

[ред. | ред. код]
Танкер підходить до нафтового терміналу трубопроводу «Південний» у порту "Південний" Одеської області.

Станом на 13 травня 2005 року[джерело?]:

  • загальний обсяг транспортування нафти за 2004 рік становить 1049,5 тис. тонн.
  • за січень — квітень 2005 р. в порту МНТ «Південний» було відвантажено у танкери близько 1770,9 тис. тонн нафти;
  • у травні 2005 р. було заплановано перекачати 729 тис. тонн нафти.

Поточна довжина трубопроводу становить 674 кілометри (419 миля). Нафтопроводом керує «Укртранснафта», а нафту постачає ТНК-BP. У 2006 році ТНК-BP прокачала 3,42 мільйон тонн нафти трубопроводом. У 2007 році цей обсяг було перевищено, оскільки вже протягом семи місяців у січні-липні було перекачано майже 5,3 мільйона тонн нафти[7].

15 липня 2011 року першу партію азербайджанської нафти «Азері лайт» було прокачано на Мозирський НПЗ[8]. З економічних причин замість планових 4 млн тонн на рік у 2011 році вдалося прокачати лише 1 млн тонн. З кінця 2011 року постачання за цим контрактом було припинено[9].

2011 року «Укртранснафта» не змогла забезпечити прокачування частини експериментальної партії нафти, закупленої у Азербайджану для НПЗ у Чехії. Офіційно причиною стала позиція Словаччини. В результаті нафту було перероблено на території України зі збитком близько 400 млн гривень[10].

29 жовтня 2013 року на зборах акціонерів «Сарматії» представники польської компанії PERN Przyjaźń[en] призупинили подальше фінансування проекту[11]. Навесні 2014 року технологічну нафту з трубопроводу було відкачано в резервуари компанії Коломойського «Приват»[12]. З того часу нафтопровід простоює[12].

Як заявив у квітні 2014 року міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Продан, з Польщею було відновлено переговори про продовження нафтопроводу «Одеса — Броди»[13].

Нафта для Білорусі

[ред. | ред. код]

Після тиску Росії на Білорусь і низки економічних і тарифних воєн Білорусь стала шукати альтернативу російській нафті, щоб диверсифікувати постачання. На поміч Лукашенку прийшов Уго Чавес. Системою міжнародних взаємозамін венесуельська нафта була замінена на азербайджанську (за своп-схемами з Венесуелою). 2010 року ця нафта постачалася на білоруські НПЗ цистернами. У листопаді 2010 року нафтопроводом успішно було прокачано пробну партію нафти марки Urals в обсязі 80 тис. тонн в аверсному режимі.[джерело?]

17 січня 2011 компанія «Укртранснафта» і Білоруська нафтова компанія домовилися про надання послуг із транспортування легкої нафти в обсязі 4 млн тонн на рік нафтопроводом «Одеса-Броди» до 2013 року. Договір підписано на 2 роки з можливою подальшою його пролонгацією за згодою сторін. Договір передбачає гарантії транзиту не менш як 4 млн тонн на рік з можливим збільшенням до 8 млн тонн у рік. 13 лютого 2011 почалося регулярне транспортування нафти сорту Azeri Light нафтопроводом «Одеса — Броди» в аверсному режимі[14] На момент початку перекачування нафтопроводи «Одеса-Броди» і «Дружба» наповнені технологічною нафтою Urals (430 тисяч тонн і 120 тисяч тонн відповідно). У міру надходження каспійської сировини, російська нафта буде витіснятися із цих трубопроводів, зокрема для подальшої переробки на білоруських НПЗ із врахуванням коефіцієнту якості.[джерело?]

«Укртранснафта» зазначає, що поставки каспійської нафти в аверсному режимі підвищують рівень завантаження нафтотранспортної системи, зміцнюють енергетичну безпеку України, країн регіону і Європи в цілому, а також підтверджують роль України як надійної країни-транзитера і посилюють її статус як одного із ключових факторів у сфері диверсифікованості поставок енергоресурсів у Каспійсько-Чорноморському регіоні.[джерело?]

Прогнозується, що поставка азербайджанської нафти на нафтопереробні підприємства «Нафтохімік Прикарпаття» (Івано-Франківська область) і НПК «Галичина» (Львівська область) почнеться після витіснення технологічної нафти, цей процес може завершитися до квітня 2011.[джерело?]

Розширення

[ред. | ред. код]

Існують наміри реалізувати початковий проєкт. 13 травня 2003 року Європейська Комісія оголосила проєкт транспортування нафти Одеса–Броди–Плоцьк проєктом загальноєвропейського інтересу, і було створено тристоронню Спільну експертну робочу групу ЄС-Україна-Польща (OBP JEWG)[4].

У 2005 році, після успіху Віктора Ющенка на президентських виборах 2004 року в Україні та Помаранчевої революції, новий уряд виявив зацікавленість у використанні трубопроводу в початковому напрямку, для транспортування нафти з Каспію до Європи. Планується продовжити трубопровід до Плоцька в Польщі, а звідти через існуючу гілку північної гілки нафтопроводу «Дружба» до Гданська. Для розвитку цього проекту «УкрТрансНафта» та польський оператор трубопроводів PERN Przyjazn SA(інші мови) 12 липня 2004 року створили спільне підприємство Sarmatia sp.zoo[4].

27 жовтня 2006 року на саміті Європейський Союз-Україна Президент України Віктор Ющенко запропонував побудувати продовження через Словаччину до нафтопереробного заводу в Кралупах у Чехії. 15 листопада 2006 року цю ідею підтримав прем'єр-міністр України Віктор Янукович[15].

11 травня 2007 року президенти Польщі, України, Литви, Грузії та Азербайджану, а також спеціальний посланець президента Казахстану домовилися про будівництво трубопроводу, що з'єднає існуючий трубопровід з Гданськом[16].

5 червня 2007 року на зустрічі в Гданську міжурядова робоча група проєкту погодилася розширити склад акціонерів Sarmatia sp.zoo за рахунок компаній з Азербайджану, Грузії та Литви[17]. Новими акціонерами з 2007 року стали литовська Klaipedos Nafta(інші мови), Грузинська нафтогазова корпорація (GOGC)(інші мови) та Державна нафтова компанія Азербайджанської Республіки (SOCAR)[18]. Згідно з угодами між компаніями, Укртранснафта, PERN, SOCAR та GOGC володітимуть по 24,75 % акцій, тоді як Klaipedos Nafta володітиме 1 % акцій[19].

10 жовтня 2007 року на конференції з енергетичної безпеки у Вільнюсі президенти Польщі, України, Литви, Грузії та Азербайджану підписали угоду про створення трубопровідного консорціуму[20].

Див. також

[ред. | ред. код]

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Щоб усунути залежність Росії від України в транспортуванні російських енергоносіїв, Росія в 2004 році почала будівництво величезного нафтового комплексу в порту Тамань на Азовському морі для експорту нафти компанією «Таманьнєфтєгаз» (рос. ЗАО «Таманьєфтегаз») з Росії через Туреччину до Європи. З 2004 року генеральним директором «Таманьнєфтєгаз» є Олександр Михайлович Меткін[ru], а сама компанія належить асоційованій з бельгійцем Мішелем Литваком[en] зареєстрованій у Нідерландах Об’єднаній транспортно-експедиційній компанії (OTEKO) (рос. ЗАО «Объединенная транспортно-экспедиторская компания»).
  2. ↑ Росія експортує нафту вздовж Азово-Чорноморського узбережжя через Новоросійськ, Туапсе та порт Тамань.[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Самый-самый порт Пивденный: от Хаммера до наших дней [The most-most port of Pivdenny: from Hammer to the present day]. "Юкрейниан Шиппинг Мегазин" (USM) website (рос.). 11 червня 2021. Архів оригіналу за 19 серпня 2021. Процитовано 17 серпня 2021.
  2. ↑ Chumakova, Natalia; Stolyarov, Gleb (31 січня 2019). Storms, snow disrupt oil product exports from Russian Baltic, southern ports. Reuters. Процитовано 19 серпня 2021.
  3. ↑ Нефтетранспортная Система Украины [Oilpipeline System of Ukraine]. "Юкрейниан Шиппинг Мегазин" (USM) website (рос.). 11 червня 2021. Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 19 серпня 2021.
  4. ↑ а б в Odessa-Brody-Plock Oil Transportation System. INOGATE Technical Secretariat. 12 жовтня 2006. Архів оригіналу за 18 липня 2011. Процитовано 30 вересня 2007.
  5. ↑ Ukraine Offers Odessa-Brody for Venezuelan Crude to Belarus. Oil&Gas Eurasia. Eurasia Press. 25 березня 2010. Архів оригіналу за 27 березня 2010. Процитовано 25 березня 2010.
  6. ↑ Міські легенди України. Нафтопровід "Одеса-Броди". Слово і Діло (укр.). 5 червня 2023. Процитовано 5 червня 2023.
  7. ↑ TNK-BP reports on higher Odessa-Brody volume for 2007. Alexander's Gas & Oil Connections. 9 серпня 2007. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 30 вересня 2007.
  8. ↑ Белта, Мозырский НПЗ начал прием азербайджанской нефти. Архів оригіналу за 16 вересня 2013. Процитовано 15 липня 2011.
  9. ↑ «Одесса — Броды»: опять реверс? — Экономика и бизнес — TUT.BY | НОВОСТИ — 20.09.2012, 00:37. Архів оригіналу за 24 жовтня 2012. Процитовано 28 листопада 2012. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 8 (довідка)
  10. ↑ Спешка «Укртранснафты» стоила госкомпании 400 млн гривен убытков — Экономика: деловой новостной сайт Дело Украина. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 15 липня 2016. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 46 (довідка)
  11. ↑ Ukraina oskarża Polskę o blokowanie przedłużenia ropociągu Odessa — Brody Архівна копія на сайті Wayback Machine.. Wyborcza.biz, 30.10.2013.
  12. ↑ а б Максим Гардус. Нефтепровод Одесса-Броды: что мешает реализации проекта Архівна копія на сайті Wayback Machine.. // Порты Украины, 19 июля 2016.
  13. ↑ Украина и Польша возобновили переговоры по строительству нефтепровода «Одесса-Броды» | Обозреватель. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 15 липня 2016.
  14. ↑ Україна почала транзит нафти по «Одеса-Броди». Архів оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 15 лютого 2011.
  15. ↑ Socor, Vladimir (16 листопада 2006). Kyiv changing ideas, mixing signals on Odesa-Brody oil pipeline. Eurasia Daily Monitor. The Jamestown Foundation. Процитовано 30 вересня 2007.
  16. ↑ Six countries agree on oil pipeline bypassing Russia. Forbes. 11 травня 2007. Архів оригіналу за 19 травня 2007. Процитовано 30 вересня 2007.
  17. ↑ Communiqué on the Intergovernmental Working Group on energy issues meeting (DOC). 5 червня 2007. Процитовано 30 вересня 2007. [недоступне посилання з 01.10.2010]
  18. ↑ History - Sarmatia Sp. z o.o. sarmatia.com.pl. Архів оригіналу за 2 січня 2018. Процитовано 2 січня 2018.
  19. ↑ Ukrtransnafta Predicts That Odesa-Brody Pipeline Won't Start To Pump Oil Toward Brody Before 2011. Ukranews. 17 липня 2007. Архів оригіналу за 8 лютого 2013. Процитовано 30 вересня 2007.
  20. ↑ Vilnius unveils Caspian pipe pact. Upstream Online[en]. NHST Media Group. 10 жовтня 2007. Процитовано 13 жовтня 2007.

Посилання

[ред. | ред. код]


Автошлях Це незавершена стаття про транспорт.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нафтопровід_Одеса_—_Броди&oldid=48101175