А. К. Глейє висловив здогадки про те, що племена, споріднені абхазо-черкеським, в давнину жили і південніше, аж до самої Месопотамії. Щоб довести це, він звертається до досемітської мітаннійської мови та порівнює її лексику та граматику з лексикою та граматикою абхазо-черкеських мов, роблячи висновок, що мітаннійська мова посідає середнє місце між абхазо-черкеськими та нахсько-дагестанськими мовами.
1995 року С. А. Старостін висунув гіпотезу про віддалену спорідненість хуритської мови з сучасними північнокавказькими мовами. Виявлення нових текстів на хуритській мові, а також розвиток північнокавказького порівняльно-історичного мовознавства нині зробили цю гіпотезу менш популярною. В 100-словному списку базової лексики майже не знаходяться збіги між засвідченою хуритською та північнокавказькою прамовами. Лінгвістичний аналіз показує, що хуритська мова бутувала паралельно пранахській мові увесь час своєї фіксації.
