Нахсько-дагестанські мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

На́хсько-дагеста́нські мови зосереджені в основному на сході Північного Кавказу (нині Росія), а також в Азербайджані, Грузії, Туреччині, Йорданії та в деяких інших країнах Близького Сходу. Загальна кількість мовців сягає близько 2,4 млн.

Нахсько-дагестанські мови

У лінгвістиці також уживаний термін «дагестанські мови», що охоплює майже всі гілки нахско-дагестанської сім'ї за винятком Нахської групи. Характерні риси:

Класифікація[ред. | ред. код]

Нахська група[ред. | ред. код]

Андо-Аваро-Цезька група[ред. | ред. код]

Даргінська група[ред. | ред. код]

Лезгінська група[ред. | ред. код]

Можливо споріднені мови[ред. | ред. код]

А. К. Глейє висловив здогадки про те, що племена, споріднені абхазо-черкеським, в давнину жили і південніше, аж до самої Месопотамії. Щоб довести це, він звертається до досемітської мітаннійської мови та порівнює її лексику та граматику з лексикою та граматикою абхазо-черкеських мов, роблячи висновок, що мітаннійська мова посідає середнє місце між абхазо-черкеськими та нахсько-дагестанськими мовами.

1995 року С. А. Старостін, висловив гіпотезу про віддалену спорідненість хурритської мови з сучасними північнокавказькими мовами. Виявлення нових текстів на хурритській мові, а також розвиток північнокавказького порівняльно-історичного мовознавства нині зробили цю гіпотезу менш популярною. В 100-словному списку базової лексики майже не знаходяться збіги між засвідченою хурритською та північнокавказькою прамовами. Лінгвістичний аналіз показує, що хурритська мова бутувала паралельно пранахській мові увесь час своєї фіксації.

Див. також[ред. | ред. код]

Списки Сводеша для нахсько-дагестанських мов