Національна академія деї Лінчеї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національна академія деї Лінчеї
італ. Accademia Nazionale dei Lincei
Палац Корсіні
Палац Корсіні
Основні дані
Засновано 17 серпня 1603
Кількість співробітників 540 академіків
Контакт
Ключові особи Ламберто Maффеї[1]
Розташування м. Рим
Італія Італія
Адреса

Палац Корсіні

Віа делла Лунґара 10
Веб-сторінка Офіційна сторінка Академії
E-mail

segreteria@lincei.it
тел:. +39 06 686 8223

факс:. +39 06 689 3616

CMNS: Національна академія деї Лінчеї на Вікісховищі

Національна академія деї Лінчеї (італ. Accademia Nazionale dei Lincei) — одна з найстаріших академій наук Італійської республіки. Знаходиться у Римі, в палаці Корсіні та віллі Фарнезіна.

Основне завдання академії — сприяти розвитку мистецтва, літератури і науки в Італії. Академія координує наукові дослідження, організує національні та міжнародні наукові конгреси, симпозіуми та конференції, підтримує зв'язки з іноземними академіями, науковими центрами, інститутами та окремими великими вченими, присуджує премії за видатні праці і винаходи.

Назва та символи[ред. | ред. код]

Назва походить від слова італ. lince — рись, засновники її присягнулися пізнавати природу очима, зіркими, як у рисі. При створенні Академії на її гербі була зображена рись, над нею розміщений девіз лат. sagacius ista.

Історія[ред. | ред. код]

Академія деї Лінчеї заснована у Римі 17 серпня 1603 Федеріко Чезі (1585 — 1630), аристократом з Умбрії, разом з голландцем Іоганном Гекко (італізоване — Еккіо), Франческо Стеллуті (1577-1651) з Фабріано та Анастасіо де Філіісом з Терні. Метою цієї Академії було вивчення та розповсюдження наукових знань у галузі фізики. Академія, перше засідання якої відбулося в Римі 17 серпня 1603, відразу ж піддалася лютим нападкам батька Федеріко Чезі, людини грубої, що зневажає всякі дослідження. Йому вдалося змусити перервати засідання у 1604 році.

Ґалілео Ґалілей

У 1609 Федеріко Чезі реорганізував Академію, запросивши увійти до її складу нових членів — італійців та іноземців, у першу чергу Ґалілео Ґалілея, який дав згоду на вступ до Академії 25 квітня 1611 року. Між 1609 — 1630 роками Академія процвітала та постійно виступала відкрито на захист вчення Ґалілео Ґалілея. У цей період вона опублікувала важливі наукові праці, з яких варто згадати «Про сонячні плями» (1613) та «Пробірщіка» (1623) Ґалілея.

Через відсутність коштів припинила існування у 1630. Спроби підтримати діяльність Академії після смерті Чезі ні до чого не привели. У 1745 Джованні Паоло Сімоне Бьянкі, лікар, натураліст та антиквар з Ріміні відновив ім'я та традиції академії. Однак це тривало всього кілька років.

У 1795 році її намагалися перетворити, а у 1802 році перейменували на «Нова Академія деї Лінчеї» (італ. Accademia dei Nuovi Lincei), а двома роками пізніше знову повернулися до колишньої назви — «Академія деї Лінчеї». Академія проіснувала до 1840 року і за пропозицією папи Григорія XVI знову була закрита. У 1847 році папою Пієм IX Академія була відновлена під назвою «Нова папська академія деї Лінчеї» (італ. Accademia Pontificia dei Nuovi Lincei).

Після об'єднання Італії у 1870 році перетворена в «Королівську академію деї Лінчеї» (італ. Reale Accademia dei Lincei). Її науковий рівень підвищився головним чином завдяки роботам Квінтіно Селл (1827 — 1884). У 1883 році, у статут були внесені поправки, число членів збільшилося, форма виборів змінилася, кількість наук збільшено, змінено поділ дисциплін на дві групи. У 1920 та 1925 роках були проведені реформ і Академія стала називатися Національною.

У 1939 році академія критично зустріла заходи фашистського уряду в галузі науки та культури, тому була об'єднана з розпущеною Італійської академією. Після повалення фашистського режиму, за наполяганням Бенедетто Кроче академія була відтворена у 1944 році в колишньому вигляді — «Національна академія деї Лінчеї».

Структура[ред. | ред. код]

Вілла Фарнезіна

За статутом 1986 року Академія складається з 540 академіків.

Академія підрозділяється на факультети:

1) фізико-математичних та природничих наук,
2) моральних, історичних та філологічних наук.

Кожен з них об'єднує 72 національних, 72 іноземних члена та 72 член-кореспондента. На кожен факультет можуть бути обрані декілька почесних членів.

Діяльністю академії керують президент та Рада президії. Кошторис академії складається з надходжень від міністерства народної освіти, Національної ради досліджень Італії та приватних фондів.

Видання Академії[ред. | ред. код]

Серед видань академії найбільш важливими є:

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]