Національна комісія з радіаційного захисту населення України
Національна комісія з радіаційного захисту населення України | |
---|---|
(НКРЗУ) | |
![]() | |
Загальна інформація | |
Країна |
![]() |
Керівництво діяльністю здійснює | Міністерство екології та природних ресурсів України |
Річний бюджет | 1.04 млн. ₴ (2019)[1] |
Ключовий документ | Положення «Про Національну комісію з радіаційного захисту населення України» |
nkrzu.gov.ua | |
Національна комісія з радіаційного захисту населення України (НКРЗУ) є «постійно діючим вищим незалежним колегіальним науково-експертним дорадчо-консультативним органом з питань протирадіаційного захисту та радіаційної безпеки населення України».
Головною метою діяльності НКРЗУ є визначення загальних принципів та критеріїв протирадіаційного захисту життя і здоров'я людини від негативного впливу іонізуючих випромінювань.
У своїй діяльності НКРЗУ керується Конституцією України[2], актами Президента України і Кабінету Міністрів України, Концепцією радіаційного захисту населення України у зв’язку з Чорнобильською катастрофою, законами України[3][4][5][6], іншими нормативно-правовими актами та Положенням про НКРЗУ[7].
Окрім того, у своїй діяльності НКРЗУ спирається на рекомендації та висновки міжнародних організацій, членом яких є Україна та/або з якими вона має угоди про співробітництво з питань оцінки впливу дії іонізуючого випромінювання на здоров'я людини та з питань протирадіаційного захисту населення.
В рамках визначених повноважень і компетенції НКРЗУ:
- Бере участь у розробленні та формуванні національної політики з питань державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, поводження з радіоактивними матеріалами (речовинами) та радіоактивними відходами, у розробленні та запровадженні в Україні основних концепцій, принципів, норм, правил, стандартів та заходів протирадіаційного захисту людини, рекомендацій щодо зменшення впливу на здоров'я населення України радіаційного фактора та економічних і соціальних наслідків дії іонізуючого випромінювання, а також у формуванні системи правових, соціально-економічних і організаційних заходів,спрямованих на забезпечення протирадіаційного захисту та охорони життя та здоров'я населення України.
- Розробляє основні напрями і шляхи комплексного вирішення науково-технічних, економічних і соціальних проблем у сфері протирадіаційного захисту.
- Погоджує науково обґрунтовані допустимі рівні (норми) радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища, вмісту радіоактивних речовин у продуктах харчування і сільськогосподарській продукції, повітрі, ґрунті, воді, а також заходи щодо обмеження впливу на людину природного, промислового, медичного та побутового опромінення.
- Визначає критерії встановлення зон радіоактивно забруднених територій та розробляє пропозиції щодо заходів протирадіаційного захисту населення, персоналу, навколишнього природного середовища в цих місцевостях.
- Здійснює науково-експертний аналіз проектів законодавчих актів, інших нормативно-правових актів у сфері забезпечення протирадіаційного захисту населення та радіаційної безпеки, експертизу планів будівництва підприємств атомної енергетики, підприємств, що використовують джерела іонізуючого випромінювання та об'єктів поводження з радіоактивними відходами, програм використання відпрацьованих ядерного палива і джерел іонізуючого випромінювання та їх захоронення, бере участь в екологічній експертизі цих об'єктів.
- Надає рекомендації щодо основних напрямів дій при радіаційних аваріях, нормативно-методичної документації з питань подолання наслідків радіаційних аварій.
- Бере участь у створенні систем управління базами даних з норм радіаційної безпеки, радіаційно-екологічної ситуації в Україні, рівнів опромінення, стану здоров'я населення та персоналу, який зайнятий у сфері використання ядерної енергії.
Історія[ред. | ред. код]
Національна комісія з радіаційного захисту населення України була створена Постановою Верховної Ради України[8] відповідно до Декларації про державний суверенітет України[9] з метою забезпечення науково обґрунтованого підходу до вирішення проблем радіаційного захисту населення з урахуванням регіональних особливостей республіки, розширення участі у міжнародному співробітництві з цих питань. Постановами Президії Верховної Ради України[10][11] було затверджено Тимчасове положення про Комісію та її персональний склад. Розпорядженням Кабінету Міністрів України[12] були визначені структура, штати та матеріально-технічне забезпечення НКРЗУ.
Першим Головою Комісії Верховна Рада обрала видатного вченого, академіка Національної академії наук, доктора біологічних наук, професора Гродзинського Дмитра Михайловича[13].
Верховна Рада України своєю постановою[14] затвердила постійне Положення про НКРЗУ, а постановою[15] новий склад НКРЗУ в кількості 30 осіб, серед яких 8 академіків та членів-кореспондентів НАН та НАМН України, 20 докторів наук.
У квітні 2009 року Верховна Рада України визначила свої повноваження у сфері радіаційного захисту населення, доповнивши Закон України[3] статтею 8-1, згідно з якою Положення та персональний склад НКРЗУ затверджується Верховною Радою України. На виконання цієї норми Закону у 2009 році Верховна Рада України затверджує нове Положення про Комісію[7]. Цією ж Постановою Головою Комісії затверджений Скубенко Володимир Петрович.
Постановою Верховної Ради України[16] затверджено новий склад в кількості 45 осіб, серед яких 11 академіків і 6 членів-кореспондентів національних академій наук України, а також 38 докторів наук та 5 кандидатів наук.
Постановою Верховної Ради України[17] затверджено оновлений склад в кількості 25 осіб[18][19]. Головою Комісії затверджений Копиленко Олександр Любимович.
Структура Комісії[ред. | ред. код]
На засіданні Комісії 15 квітня 2010 року були створені комітети (робочі органи) та затверджений їх персональний склад. На засіданні Комісії 28 жовтня 2020 року було оновлено персональний склад та голови комітетів[20].
Комітет | Назва комітету | Голова комітету |
I | Комітет комплексного аналізу безпеки ядерних і радіаційних технологій | Носовський Анатолій Володимирович, член-кореспондент Національної академії наук України, директор Інституту проблем безпеки АЕС Національної академії наук України |
II | Комітет комплексного аналізу впливів іонізуючого опромінення природного і техногенного походження на людини і біоту | Блюм Ярослав Борисович, академік Національної академії наук України, директор Державної установи «Інститут харчової біотехнології та геноміки Національної академії наук України» |
III | Комітет комплексного аналізу проблем, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи | Сушко Віктор Олександрович, доктор медичних наук, професор, перший заступник генерального директора Державної установи «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України» |
IV | Комітет комплексного аналізу безпеки поводження з радіаційними відходами та відпрацьованим ядерним паливом | Долін Віктор Володимирович, доктор геологічних наук, професор, заступник директора Державної установи «Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України» |
V | Комітет комплексного аналізу проектів законодавчих ініціатив, нормативно-правових актів та адаптації на території України міжнародних норм і стандартів у сфері ядерної та радіаційної безпеки | Бершеда Євген Романович, член-кореспондент Національної академії наук України, професор, виконувач обов’язків директора Інституту законодавства Верховної Ради України |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Розподіл видатків Державного бюджету України на 2019 рік (документ .xls), лист «dod3», рядок 326 — офіційний сайт Верховної Ради України
- ↑ Конституція України. Верховна Рада України; Конституція, Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР
- ↑ а б Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань. Верховна Рада України; Закон від 14.01.1998 № 15/98-ВР
- ↑ Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку. Верховна Рада України; Закон від 08.02.1995 № 39/95-ВР
- ↑ Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Верховна Рада УРСР; Закон від 27.02.1991 № 791а-XII
- ↑ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Верховна Рада УРСР; Закон від 28.02.1991 № 796-XII
- ↑ а б Про затвердження Положення про Національну комісію з радіаційного захисту населення України. Верховна Рада України; Постанова, Положення від 06.10.2009 № 1630-VI
- ↑ Про невідкладні заходи щодо захисту громадян України від наслідків Чорнобильської катастрофи. Верховна Рада УРСР; Постанова від 01.08.1990 № 95-XII
- ↑ Декларація про державний суверенітет України. Верховна Рада УРСР; Декларація від 16.07.1990 № 55-XII
- ↑ Про Концепцію проживання населення на територіях Української РСР з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Верховна Рада УРСР; Постанова, Концепція від 27.02.1991 № 791-XII
- ↑ Про склад Національної комісії по радіаційному захисту населення України (НКРЗУ). Президія ВР України; Постанова від 30.08.1991 № 1461-XII
- ↑ Кабінет Міністрів України; Розпорядження від 16.11.1992 № 751-р
- ↑ Про Голову Національної комісії по радіаційному захисту населення України (НКРЗУ). Верховна Рада УРСР; Постанова від 28.02.1991 № 798-XII
- ↑ Про Положення про Національну комісію з радіаційного захисту населення України. Верховна Рада України; Постанова від 19.05.1999 № 675-XIV
- ↑ Про Голову та склад Національної комісії з радіаційного захисту населення України. Верховна Рада України; Постанова від 02.03.2000 № 1530-III
- ↑ Про чисельність та склад Національної комісії з радіаційного захисту населення України. Верховна Рада України; Постанова від 23.12.2009 № 1791-VI
- ↑ Про затвердження Голови та складу Національної комісії з радіаційного захисту населення України; Постанова від 20.12.2019 № 426-IX
- ↑ Верховна Рада України прийняла Постанову про затвердження Голови та складу Національної комісії з радіаційного захисту населення України
- ↑ Склад IV скликання НКРЗУ
- ↑ Структура — НКРЗУ. nkrzu.gov.ua. Процитовано 20 січня 2021.