Національна об'єднана партія Вірменії
| Країна |
 СРСР |
|---|---|
| Голова партії | Паруйр Айрікян |
| Засновник | Айказ Хачатрян, Шаген Арутюнян і Степан Затикян |
| Дата заснування | 1966 |
| Дата розпуску | 1987 |
| Штаб-квартира | Єреван, Вірменія |
| Ідеологія | націоналізм |
Національна об'єднана партія (вірм. Ազգային Միացյալ Կուսակցություն — підпільна партія, заснована 24 квітня 1966 р. у Вірменській РСР. Засновники — Айказ Хачатрян, Шаген Арутюнян і Степан Затикян.
Після арешту і ув'язнення засновників партії у 1968 р. Паруйр Айрікян стає лідером партії. Основні цілі НОП — незалежність Вірменії від СРСР, подолання наслідків геноциду вірмен. Програма визначала НОП як «національно-демократичну партію», загальновірменську організацію, членом якої може стати кожен вірменин незалежно від його політичних та релігійних переконань і навіть партійної приналежності[1]. З 1973 р. переобраний голова НОП Паруйр Айрікян запропонував стратегію незалежність шляхом референдуму.
Серію терактів у Москві (1977) радянський суд пов'язав з діяльністю НОП, був приведений у виконання смертний вирок трьом молодим вірменам, включаючи Затикяна. 1 лютого 1979 р. був оприлюднений документ N81 Московської групи «Гельсінкі», в якому говорилося: "Відсутність гласності та вся обстановка секретності дають підставу сумніватися в обґрунтованості обвинувачення, в об'єктивності та неупередженості суду. Ряд осіб, наприклад, стверджує, що С. Затикян взагалі не був у Москві в момент вибуху "[2].
Партія діяла до 1987 року, після чого була перейменована в партію «Національне самовизначення», яка стала першою демократичною партією в СРСР.
Як писала правозахисниця Людмила Алексєєва, "Вірменія — єдина в СРСР республіка, де існує партія, яка ставить собі за мету відділення від СРСР, і ідея ця викликає співчуття народу. Протягом 15 років КДБ мав можливість переконатися в незнищенності НОП — після кожної серії арештів з'являлися нові й нові прихильники "[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ АРМЯНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ. Архів оригіналу за 7 січня 2017. Процитовано 6 березня 2019.
- ↑ Справа про вибух в метро, memo.ru. Архів оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 6 березня 2019.
- ↑ Л. Алексєєва Історія інакодумства в СРСР[недоступне посилання]