Національна школа хартій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національна школа хартій
Зображення
Дата створення / заснування 1821
Офіційна назва фр. École nationale des chartes (1870)
Менеджер/директор Michelle Bubenicekd
Держава Flag of France.svg Франція
Адміністративна одиниця Париж
Член у PSL Research Universityd і Couperin Consortiumd[1]
Отримані нагороди
кавалер ордена Почесного легіону Воєнний хрест 1914–1918
Організаційно-правова форма EPSCPd[2]
Батьківська компанія (організація, установа) HESAMd
Офіційний сайт chartes.psl.eu
URL каналу enc-sorbonne.fr/fr/rss
Категорія працівників d
CMNS: Національна школа хартій на Вікісховищі

Координати: 48°52′02″ пн. ш. 2°20′15″ сх. д. / 48.867298611138778597° пн. ш. 2.33761000002777797° сх. д. / 48.867298611138778597; 2.33761000002777797

Національна школа хартій (фр. École nationale des chartes, скорочена назва: «„ENC“») — французька державна спеціалізована установа вищої освіти в підпорядкуванні Міністерства вищої освіти і наукових досліджень. Заснована 1821 року.

Національна школа хартій розташовується в Парижі в Латинському кварталі і спеціалізується на допоміжних історичних дисциплінах. Випускники школи: історики, філологи, архівісти-палеографи працюють в архівах, бібліотеках або займаються дослідницькою та викладацькою діяльністю. З 2005 року школа присвоює ступінь магістра, а з 2011 року — ступінь доктора наук.

Історія[ред. | ред. код]

Школа хартій завдячує своїй появі загальним захопленням середньовіччям в епоху романтизму, тобто в період між 1820-ми та 1830-ми роками. Важливою була також та обставина, що після Французької революції у власність держави потрапили численні монастирські архіви та архіви аристократичних родин. Всі ці архіви слід було описати і забеспечити їхнє подальше збереження.

Перша школа хартій закрилася вже через два роки після її заснування в 1821 році. Та 11 листопада 1829 року було прийняте рішення про відновлення її діяльності, а 1834 року відбувся випуск першого потоку студентів. У той час школа хартій розташовувалася в приміщеннях Національної бібліотеки Франції. 1862 року школа переїхала в окремий палац неподалік від Отелю Субіз, в якому донині розташовані Національні архіви Франції. 1897 року Школа хартій переїхала до Сорбонни.

Традиційно Школа хартій вважалася осередком консерваторів, сюди поступали переважно діти із заможних родин. Хоча ще 1906 року до Школи хартій вступила перша жінка.

У зв'язку з інформатизацією та цифровізацією останніх десятиліть дещо змінився як викладацький, так і студентський контингент школи, яка позбулася свого консервативного іміджу.

Навчання[ред. | ред. код]

Диплом «Архівіст-палеограф»[ред. | ред. код]

Навчання за програмою «Архівіст-палеограф» триває 3 роки і 9 місяців. Цей найстаріший навчальний цикл школи, починаючи з 1960-х років, був поступово модернізований. Випускники з дипломом архівіста-палеографа мали право обіймати посади зберігачів національного надбання в архівах і бібліотеках. З 1991 року система набору зберігачів змінилася, але науковий престиж Школи, особливо в галузі допоміжних історичних дисциплін, залишився високий. По закінченні навчання студенти повинні написати дипломну роботу, що дає право на отримання диплома архівіста-палеографа. Ці роботи, як правило, публікуються в серії «Бібліотека Школи Хартій».

Магістратура «Історія і нові технології».[ред. | ред. код]

З 2005 року в школі хартій була відкрита магістратура «Історія і нові технології». За цією програмою щорічно проходять навчання 20 студентів.

  • Розклад першого курсу магістратури складається із загальних і профільних дисциплін, в залежності від обраної спеціалізації:
  1. середньовічні архіви;
  2. сучасні архіви;
  3. рукописи та література середньовіччя;
  4. історія книги та інформаційних носіїв (XVI—XXI ст.);
  5. історія мистецтва та археології.
  • На другому курсі магістратури крім лекцій студентам пропонується два види діяльності: наукове дослідження (письмова робота) або створення мультимедійного продукту.

Відомі випускники[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]