Національний академічний Великий театр опери та балету Республіки Білорусь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національний академічний Великий театр опери та балету Республіки Білорусь
Нацыянальны акадэмічны Вялікі тэатр опэры і балету Рэспублікі Беларусь
Національний академічний Великий театр опери та балету Республіки Білорусь
Національний академічний Великий театр опери та балету Республіки Білорусь
Національний академічний Великий театр опери та балету Республіки Білорусь

53°54′37″ пн. ш. 27°33′41″ сх. д. / 53.91027777780555397° пн. ш. 27.56138888891666738° сх. д. / 53.91027777780555397; 27.56138888891666738Координати: 53°54′37″ пн. ш. 27°33′41″ сх. д. / 53.91027777780555397° пн. ш. 27.56138888891666738° сх. д. / 53.91027777780555397; 27.56138888891666738
Країна Білорусь Білорусь
Місто
Адреса
Архітектор Й. Г. Лангбард, Г. Лавров
Місткість 1,200 місць
Тип оперний театр
Статус національний академічний
Відкрито 25 травня 1933 року
Знову відкрито 1947 рік
Колишні назви Державний театр опери та балету БРСР
Репертуар національна і світова опера
Керівництво генеральний директор В. П. Гридюшко[1]
bolshoibelarus.by
Нагороди
орден Леніна
Ідентифікатори і посилання

Мапа

CMNS: Національний академічний Великий театр опери та балету Республіки Білорусь у Вікісховищі

Національний академічний Великий театр опери та балету Республіки Білорусь (біл. Нацыянальны акадэмічны Вялікі тэатр опэры і балету Рэспублікі Беларусь; рос. Национальный академический Большой театр оперы и балета Республики Беларусь) — єдиний оперний театр і найбільший театр у Білорусі, розташований у столиці держави місті Мінську, головна музична і театральна сцена країни.

Загальні дані[ред. | ред. код]

Національний академічний Великий театр опери та балету Республіки Білорусь розташований в історичному районі Мінська — Троїцькому передмісті у величній будівлі, оточеній мальовничим парком, за адресою:

пл. Паризької Комуни, буд. 1, м. Мінськ (Білорусь).

Будинок мінської опери є взірцем радянського міжвоєнного конструктивізму (автори — Й. Г. Лангбард, Г. Лавров), нині — пам'ятка архітектури національного значення.

Вистави в театрі відбуваються обома державними мовами країни — білоруською та російською.

На початок 2010 року генеральний директор театру — Володимир Павлович Гридюшко, головний диригент Віктор Михайлович Плоскина, художній керівник балету Юрій Антонович Троян, головний хормейстер Ніна Йосипівна Ломанович, головний художник Олександр Олександрович Костюченко.

З історії театру[ред. | ред. код]

Початки театру і довоєнний розвиток[ред. | ред. код]

Державний театр опери та балету БРСР був створений на базі студії й відкрився 25 травня 1933 року постановкою опери «Кармен» з Ларисою Александровською в заглавній ролі[2]. Власного приміщення заклад на той час не мав, і аж до 1938 року всі його вистави відбувалися на сцені Білоруського драматичного театру.

У 1934 році розпочалось масштабне будівництво приміщення Мінського оперного театру за проектом відомого радянського архітектора Йосипа Лангбарда (в стилі радянського конструктивізму). Будівництво велося на місці знесеного найдавнішого в місті Троїцького базару (кірмашу), і тривало доволі довго — 5 років, причому 1937 року першопочатковий плян був переопрацьований у бік зменшення видатків і, відповідно, розмірів будівлі[3]. Нарешті 10 березня 1938 року відбулося урочисте відкриття новозбудованого оперного театру в Мінську.

У перші роки роботи театру на сцені були поставлені опери: «Князь Ігор», «Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Лебедине озеро» тощо

У 193940 роки на сцені театру було здійснено постановки перших білоруських національних опер — «Міхась Падгорны» Є. К. Тикоцького, «У пушчах Палесся» А. В. Богатирьова, «Кветка шчасця» А. Є. Туренкова та перший національний балет «Салавей» М. Є. Крошнера.

Перші діячі театру — І. О. Гітгарц (художній керівник), Г. Н. Петров (диригент), О. М. Борисович (режисер), Л. В. Крамаревський (балетмейстер); солісти співів — Л. П. Александровська, Р. В. Млодек, С. Ю. Друкер, І. М. Болотін, М. І. Денисов; солісти балету — А. В. Ніколаєва, Т. С. Узунова, Ю. В. Хераско, С. В. Дречин тощо.

Під час німецької окупації 194144 рр. театр зазнав ушкоджень — у перші ж дні німецько-радянської війни в приміщення поцілила авіабомба, зруйнувавши глядацьку залу, представники окупаційної влади влаштували в напівзруйнованій будівлі стайні, а інтер'єри та оздоблення театру розграбували й вивезди до Німеччини.

Колектив закладу в цей час перебував на евакуації в Горькому (зараз Нижній Новгород), де в місцевому оперному театрі навіть працювала доволі значна (50 осіб) група мінських солістів, потому в Коврові.

Мінський оперний після ІІ Світової[ред. | ред. код]

Після зайняття міста радянськими військами (1944) театр було ретельно реконструйовано й добудовано, зокрема, з'явилися ярусні балкони в глядацькій залі. Під час відновлювальних робіт усередині будівлі використовувались заамльовки Андрія Бембеля.

Вид на театр під час робіт зі спорудження набережної Свіслочі, 1952

Реконструкція приміщення мінської опери тривала три роки й завершилась у 1948 році. Навколо театру було організовано парк, також спроектований Лангбардом. Колектив же театру, що повернувся відразу по звільненні Мінська, відновивши діяльність, деякий час давав вистави у Окружному Будинку офіцерів.

1947 року реконструйовану будівлю театру було відкрито прем'єрною постановкою однієї з найкращих національних опер «Кастусь Каліноўскі» Д. А. Лукаса. Довоєнний репертуар вдалося повністю відновити лише 1949 року. Загалом наприкінці 1940 — у 1950-х рр. було здійснено постановки, що увійшли до золотого фонду білоруського оперного театру — балет «Князь-озеро» В. А. Золотарьова (1949), «Дзяўчына з Палесся» Тикоцького (1953) тощо, а також опер класичного репертуару — «Борис Годунов», «Садко», «Иван Сусанин» (1950), «Мазепа» тощо. 1955 року з'явився перший дитячий оперний спектакль «Марынка».

Упродовж 1967 року відбулися нові реставраційні й будівельні роботи — в результаті будівля отримала низький шоломоподібний дах. А 1978 року відбувалась нова реконструкція будівлі.

У колишньому Радянському Союзі театр мав стійку репутацію одного з найяскравіших та відкритих до творчих пошуків оперних колективів, за що 1940 року отримав звання «Великий», а 1964-го — «академічний»[4].

Розквіт Мінського оперного театру в повоєнний радянський період творили такі відомі театральні діячі: диригенти Онисим Брон, Володимир Пірадов, Лев Любимов, Тетяна Коломійцева, Ярослав Вощак, Володимир Мошенський, Геннадій Проваторов, Марк Шнейдерман Олександр Анісімов; режисери Олег Моралев, Дмитро Смолич, Юрій Юженцев, Семен Штейн, В'ячеслав Цюпа, Маргарита Ізворська-Єлізарьєва; художники Сергій Ніколаєв, Євген Чемодуров, Ернст Гейдебрехт, Євген Ждан, В'ячеслав Окунєв.
Солісти опери: Микола Ворвулєв, Зеновій Бабій, Нінель Ткаченко, Олександр Дедик, Людмила Шемчук, Ігор Сорокін, Марія Гулегіна, Едуард Пелагейченко, В'ячеслав Полозов.

Театр багато гастролював у містах СРСР, зокрема не раз виступав на найпрестижнішій у Союзі сцені — у Большому театрі в Москві.

1989 року на сцені Оперного театру БРСР було поставлено шедевральну національну оперу «Дзікае паляваннє караля Стаха» Солтана (за твором В. С. Короткевича), що здобула Державну премію Білорусі.

Театр у незалежній Білорусі[ред. | ред. код]

Остання реконструкція театру, жовтень 2006

Діяльність театру в 1990-ті позначена безперервним збагаченням репертуару шедеврами класики, подальшим зверненням до національного матеріалу, продовженням творчих пошуків.

1996 року в результаті реорганізації єдиний театр розділився на самостійні структури: опери та балету.

У 1996 році балет «Страсці» («Рагнеда») Мдивані-Єлізарьєва, присвячений непростій долі полоцької княгині Рогніди, було удостоєно Державної премії Республіки Білорусь, премії Міжнародної асоціації танцю під егідою ЮНЕСКО «Бенуа де ля данс».

Останні великі (терміном на 2 роки) відновлювальні роботи у приміщенні мінського оперного театру здійснювались, починаючи від 2006 року.

У 2009 році після капітальної реконструкції приміщення було прийнято рішення знову об'єднати трупи в єдиний Національний академічний Великий театр опери та балету.

Реперутар і діяльність[ред. | ред. код]

Театр сьогодні, травень 2010 року

Основу репертуару[5] Національного академічного Великого театру опери та балету Республіки Білорусь складають опери світового надбання — європейської та російської класики, зокрема шедеври італійського бельканто: «Набукко», «Бал-маскарад», «Аїда», «Отелло» Джузеппе Верді, «Мадам Баттерфляй», «Тоска», «Богема» і «Турандот» Джакомо Пуччіні. Одні з найулюбленіших постановок також опера «Князь Игорь» Олександра Бородіна, «Травіата» Дж. Верді, «Кармен» Жоржа Бізе, «Євгеній Онєгін» Петра Чайковського.

Не сходять зі сцени й взірці білоруської національної опери — «Дзікае паляванне караля Стаха» Володимира Солтана, «Зорка Венера» Юрія Семеняко, «Сівая легенда» Дмитра Смольського, «Князь Новоградский» Андрія Бондаренка тощо.

Діяльності балетної трупи у 8090-і рр. притаманне збагачення репертуару та засвоєння сучасної хореографії — в цей час здійснено яскраві постановки Валентина Єлізарьєва «Кармен-сюита», «Сотворение мира», «Тиль Уленшпигель», «Спартак», «Щелкунчик», «Кармина Бурана», «Болеро», «Ромео і Джульєтта», «Страсти», «Жар-птица», «Весна священная».

Значною подією в історії Білоруської опери стали масштабні постановки опер «Война и мир» Сергія Прокоф'єва, «Леди Макбет Мценского уезда» Дмитра Шостаковича, «Борис Годунов» Модеста Мусоргського. З 1997 року педагогом-репетитором працює Людмила Бржозовська.

Яскраві прем'єри останнього десятиліття (2000-ні):

  • «Юбилей» Сергія Кортеса (2002);
  • «Записки сумасшедшего» В'ячеслава Кузнецова (2005);
  • «Синяя Борода и его жены» Віктора Копитька (2006);

У 76-му театральному сезоні (2008/2009) відбулася прем'єра білоруської комічної опери «Чужое багацце», реконструйованої Володимиром Байдовим та Віктором Скоробогатовим за автентичними партитурам композитора Яна Голланда, а також німецьким хореографом-постановником Дитмаром Зайффертом було відновлено балет «Тщетная предосторожность» . У 77-му театральному сезоні (2009/2010) відбулися прем'єрні покази балету «Золушка» в постановці московського хореографа Юрія Викторовича Пузакова та опери «Трубадур» шведського режисера Маріанни Берглоф. До театру у 2009 році повернулась провідний майстер сцени Марина Вежновець.

За останні 15 років (дані на поч. 2010 року) колектив театру побував із гастролями у понад 30 країнах світу, причому в деяких з них неодноразово.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дирекція театру на Офіційна вебсторінка театру (рос.)
  2. Світлини та інформація на вебсайті www.minsk-old-new.com («Мінськ Старий і Новий») [Архівовано 2009-01-26 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. Беларусы: У 8 т. Т.2. Дойлідства / А. І. Лакотка; Ін-т мастацтвазнаўства, этнаграфіі і фальклору; Рэдкал.: В. К. Бандарчык, М. Ф. Піліпенка, А. І. Лакотка. — Мн.: Тэхналогія, 1997. С. 320 (біл.)
  4. Історія театру [Архівовано 2012-03-28 у Wayback Machine.] на Офіційна вебсторінка театру [Архівовано 27 січня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. Репертуар [Архівовано 2012-03-28 у Wayback Machine.] на Офіційна вебсторінка театру [Архівовано 27 січня 2010 у Wayback Machine.]

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Беларусы: У 8 т. Т.2. Дойлідства / А. І. Лакотка; Ін-т мастацтвазнаўства, этнаграфіі і фальклору; Рэдкал.: В. К. Бандарчык, М. Ф. Піліпенка, А. І. Лакотка. — Мн.: Тэхналогія, 1997. С. 320 (біл.)
  • Смольскі Б., Беларускі дзяржаўны ордена Леніна Вялікі тэатр оперы і балета // Мастацтва Совецкай Беларусі. Сборник артыкулаў, Мінск, 1955 (біл.)

Посилання[ред. | ред. код]