Національний банк Грузії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національний банк Грузії
Тип .
Засновано 1919
Головний офіс Тбілісі
Сайт nbg.ge
nbg.ge

Національний банк Грузії — центральний банк Грузії[1]. Національний банк Грузії був створений на основі Грузинського республіканського банку Державного банку СРСР в 1991 році.

Історія[ред. | ред. код]

Національний банк Грузії був заснований в 1919 році[1], а в 1991 році після розпаду Радянського Союзу почав функціонувати як незалежний інститут. Тоді рішенням Верховної Ради Грузії на основі радянської фінансово-кредитної структури був заснований Національний банк Грузії[2].

Офіційно незалежний Грузинський центральний банк був створений у серпні 1991 року, на основі прийнятого Закону «Про Національний банк Грузинської Республіки». Тоді ж був прийнятий Закон «Про грошово-кредитне регулювання в Республіці Грузія», що визначила основні аспекти діяльності Центрального банку в сфері монетарної політики.

Сьогоднішній статус Національного банку визначена конституцією Грузії. Згідно з 95-ою статтею Конституції, Національний банк незалежний у своїй діяльності. Права й обов'язки Національного банку, порядок його діяльності й гарантія незалежності визначаються органічним Законом «Про Національний банк», прийнятим парламентом Грузії 23 червня 1995 року[3].

Статус[ред. | ред. код]

Статус Національного банку визначений Конституцією Грузії. Згідно з 95-ою статтею Конституції. Національний банк незалежний у своїй діяльності.

Національний банк вільний від втручання виконавчої влади й Парламенту Грузії, що щорічно затверджує основні напрямки грошово-кредитної й валютної політики[2].

Права й обов'язки[ред. | ред. код]

Права й обов'язки Національного банку визначаються законом « Про Національний банк», прийнятим Парламентом Грузії 23 червня 1995 року.

Основні права й обов'язки:

  • здійснення грошово-кредитної й валютної політики,
  • здійснення банківського нагляду,
  • здійснення керування монетарним і фінансовим секторами
  • підтримка купівельної здатності національної валюти й стабільності цін,
  • забезпечення ефективного функціонування грошово-кредитної системи,
  • взаємодія з національними банками інших країн[1].

Керівники[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]