Національний військовий університет імені Васила Левски

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національний військовий університет ім. Васила Левски
Национален военен университет "Васил Левски"
НВУ "Васил Левски"
Vasil-Levski-National-Military-University-3.jpg
43°05′04″ пн. ш. 25°36′10″ сх. д. / 43.084700000027773115° пн. ш. 25.60280000002777712° сх. д. / 43.084700000027773115; 25.60280000002777712Координати: 43°05′04″ пн. ш. 25°36′10″ сх. д. / 43.084700000027773115° пн. ш. 25.60280000002777712° сх. д. / 43.084700000027773115; 25.60280000002777712
Тип Державний
Країна Flag of Bulgaria.svg Болгарія
Розташування Велико-Тирново, Болгарія
Гасло Времето е в нас и ние сме във времето!
Назва на честь Васил Левський
Засновано 26 листопада 1878
Ректор Бригадний генерал Цветан Георгієв Харізанов
Випускники Q9813507?
Штаб-квартира Велико-Тирново
Сайт nvu.bg
CMNS: Національний військовий університет імені Васила Левски на Вікісховищі

Національний військовий університет ім. Васила Левски (болг. Национален военен университет "Васил Левски") — вищий військовий навчальний заклад Болгарії, який розміщується у містах Велико-Тирново, Шумен та Долна Митрополія. Хоча статус вищого навчального закладу було отримано 1924 року, університет є наступником заснованого 1878 Військового училища, що робить його найстарішою високою школою Болгарії.

Університет носить ім'я Васила Левски.

Історія[ред. | ред. код]

Ще влітку 1878 Тимчасове російське управління в Болгарії почало підготовку створення військового училища у Пловдіві.

6 вересня 1878 капітан російської гвардії Ніколай Флейшер видав Наказ № 1 по училищу. З цієї дати почалось не тільки власне Військове училище, але й новітня болгарська система військової освіти.

Після підписання Берлінського трактату училище до 19 листопада перемістилось до Софії, де 26 листопада 1878 відбулось освячення й офіційне відкриття військового навчального закладу. Сьогодні ця дата є офіційним святом університету.

Спершу училище розташувалось у будівлі колишньої турецької лікарні, де нині розміщується Центральний військовий клуб.

1892 училище переїхало до спеціально зведеної будівлі у південно-східній частині міста, де нині розміщується Військова академія імені Г. С. Раковски. Військове училище відіграло важливу роль в житті Болгарської армії, оскільки в ньому було підготовлено майже всіх офіцерів, що служили в армії наприкінці XIX й на початку XX століть.

1924 училище отримало статус спеціалізованого університету.

1945 його перейменовано на 'Народне військове училище імені Васила Левски. 1946 з нього було виділено Народне військово-повітряне училище імені Георги Бенковски, а 1948 — Народне військово-артилерійське училище імені Георгія Димитрова. 1958 року Народне військове училище було переведено з Софії до Велико-Тирново.

2002 три основних військових училища знову були об'єднані в Національний військовий університет імені Васила Левски.

Начальники Військового училища в Софії[ред. | ред. код]

Гуртожиток університету

Звання відповідають періоду займаної посади.

# звання ім'я період
1 капітан Микола Флейшер 1 вересня 1878 — 21 травня 1879
2 капітан Консантин Ревянкін 31 травня 1879 — 12 січня 1882
3 полковник Арнольд Ремлінґен 12 січня 1882 — 19 березня 1884
4 полковник Всеволод Сахаров 20 березня 1884 — 8 жовтня 1885
5 ротмістр Анастас Бендерев 10 жовтня 1885 — 28 жовтня 1885
6 майор Петр Ґруєв 23 грудня 1885 — 9 серпня 1886
7 капітан Христофор Хесапчієв 28 серпня 1886 — 28 січня 1887
8 майор Рачо Петров 28 січня 1887 — 1 липня 1887
9 майор Врбан Вінаров 24 липня 1887 — 27 жовтня 1887
10 підполковник Стефан Паприков 27 жовтня 1887 — 5 червня 1891
11 підполковник Рачо Петров 5 червня 1891 — 2 листопада 1891
12 підполковник Кирил Ботев 2 листопада 1891 — 1 березня 1897
12 підполковник Павел Христов 1 березня 1897 — 29 травня 1897
13 підполковник Михаїл Савов 1 липня 1897 — 18 березня 1903
14 підполковник Васіл Петев 21 березня 1903 — 4 червня 1903
15 генерал-майор Стефан Ільєв 4 червня 1903 — 9 січня 1904
16 підполковник Васіл Петев 9 січня 1904 — 14 березня 1905
17 полковник Атанас Назламов 14 березня 1905 — 1 листопада 1907
18 генерал-майор Вічо Діков 2 листопада 1907 — 2 квітня 1910
19 генерал-майор Кирил Ботев 3 квітня 1910 — 1 січня 1912
20 полковник Нікола Жеков 18 березня 1912 — 19 вересня 1912
21 полковник Іван Луков 27 вересня 1913 — 9 березня 1914
22 полковник Стефан Тасев 9 березня 1914 — 10 вересня 1915
23 полковник Ґеорґі Стойнев 16 вересня 1915 — 12 вересня 1917
24 полковник Атанас Каїшев 17 вересня 1917 — 23 вересня 1918
25 полковник Петр Міділев 29 жовтня 1918 — 7 листопада 1919
26 полковник Стефан Нойков 24 листопада 1919 — 13 червня 1920
27 полковник Славейко Василев 16 червня 1920 — 18 жовтня 1920
28 полковник Ілія Каблешков 4 листопада 1920 — 10 січня 1923
29 полковник Христо Христов 10 січня 1923 — 13 червня 1923
30 полковник Дамян Велчев 14 червня 1923 — 5 вересня 1928
31 генерал-майор Сотір Марінков 5 вересня 1928 — 30 січня 1929
32 полковник Михаїл Йовов 31 січня 1929 — 18 травня 1934
33 полковник Крум Колев 19 травня 1934 — 11 квітня 1935
34 полковник Димитар Стоянов 11 квітня 1935 — 28 жовтня 1935
35 полковник Васіл Бойдев 28 жовтня 1935 — 12 жовтня 1936
36 полковник Нікола Хаджипетков 12 жовтня 1936 — 17 лютого 1937
37 полковник Нікола Міхов 17 лютого 1937 — 19 квітня 1941
38 полковник Александар Попдимитров 28 квітня 1941 — 19 вересня 1942
39 полковник Іван Сапунджиєв 19 вересня 1942 — 9 вересня 1944
40 полковник Христо Стойков 10 вересня 19441948

Відомі випускники[ред. | ред. код]

  • Цар Борис III — глава держави з 3 жовтня 1918 до 28 серпня 1943 року. Вступив у січні 1906 року в чині поручика. Закінчив училище 1912 разом із 32-м випуском й отримав звання капітана.
  • Кирило (князь Преславський) — спадкоємець престолу з 3 жовтня 1918 до 16 червня 1937 року; голова Регентської ради при малолітньому царі Симеоні II з 9 вересня 1943 до 9 вересня 1944 року.
  • Генерал-лейтенант Нікола Міхов — член Регентської ради з 9 вересня 1943 до 9 вересня 1944 року.

Голови народних зборів[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]