Національний гірничий університет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
громадський університет, університет
Національний гірничий університет України
НГУ
National Mining University, Dnipropetrovsk logo.png
48°27′20″ пн. ш. 35°03′43″ сх. д. / 48.45555555555600336° пн. ш. 35.06222222222199747° сх. д. / 48.45555555555600336; 35.06222222222199747Координати: 48°27′20″ пн. ш. 35°03′43″ сх. д. / 48.45555555555600336° пн. ш. 35.06222222222199747° сх. д. / 48.45555555555600336; 35.06222222222199747
Девіз Національний гірничий університет — відповідність часу
Засновано 16 червня  1899
Акредитація: IV рівня
Ректор Півняк Генадій Григорович
Студентів: 16,000
Веб-сайт: www.nmu.org.ua
Юридична адреса: 49027, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 19

CMNS: Національний гірничий університет України на Вікісховищі

Націона́льний гірни́чий університе́т — державний вищий навчальний заклад, багатогалузевий технічний університет, найстаріший вищий навчальний заклад у місті Дніпро, перший вищий гірничий навчальний України. Має статус національного, IV рівень акредитації.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Заснований 1899 року як Катеринославське вище гірниче училище. Катеринославський гірничий інститут імператора Петра I  — з 1912 року.

У 1993 р. здобув статус державного ВНЗ IV рівня та назву Державна гірнича академія України. 11 червня 1997 року академія здобула статус Національної. 28 лютого 2002 року НГАУ реорганізована в Національний гірничий університет. У вересні 2017 року рішенням Вченої ради розпочато процедуру ребрендінґу та визначена нова назва вищого навчального закладу: Технічний університет «Дніпровська політехніка» (Dnipro University of Technology, DniproTech).

Університет має повний цикл гірничо-геологічних спеціальностей, понад 800 викладачів, серед яких близько 200 докторів наук та професорів, 400 кандидатів наук, доцентів, члени НАН України та галузевих академій. За 118 років існування підготовлено більш як 80 тисяч фахівців. В університеті навчається близько 12 тис. студентів.

Національний гірничий університет. Корпус № 1. Пам'ятник Михайлу Ломоносову на бульварі проспекту Дмитра Яворницького

Інститути та факультети[ред.ред. код]

Крім того, в складі університету: 108 навчальних лабораторій, 52 кафедри, Українсько-американський ліцей, Українсько-американський лінгвістичний центр, Українсько-німецький культурний центр, Українсько-Японський центр, Центр українсько-польської співпраці, Українсько-Іспано-Латиноамериканський центр, Центр розвитку підприємництва «Бізнес-інкубатор НГУ», Гемологічний центр, технікум (м. Павлоград), коледж (м. Марганець), науково-дослідна частина, відділ міжнародних наукових проектів, регіональний центр міжнародного співробітництва. Інноваційна інфраструктура: науково-освітній центр (НОЦ) як грант фонду CRDF (США), науково-навчальний центр (ННЦ) як грант МОН, кафедри і лабораторії, інститути і центри (спільно з НАН і НАПН України), центр інноваційного розвитку, навчально-науково-виробничі (інноваційні) комплекси, міжнародні науково-інноваційні центри, лабораторії унікального наукового обладнання, центр трансферу технологій. На базі НГУ діють Дніпровський центр Корпорації «Науковий парк „Київська політехніка“», Міжнародний університет ресурсів (IUR), Міжнародний центр інженерної педагогіки (формат IGIP). Автотранспортний технікум.

Спеціальності підготовки[ред.ред. код]

Підготовка фахівців відбувається за освітньо-кваліфікаційними рівнями: бакалавр за 30 напрямками і спеціальностями, спеціаліст — за 40 та магістр за 42 спеціальностями. Діє аспірантура за 29 спеціальностями та докторантура за 15 спеціальностями, функціонують 7 спеціалізованих вчених рад.

Напрями підготовки за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Бакалавр»:

  • 0203 Галузь знань: «Гуманітарні науки»
    • 6.020303 Напрям підготовки: «Філологія» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
  • 0304 Галузь знань: «Право»
    • 6.030401 Напрям підготовки: «Правознавство» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
  • 0305 Галузь знань: «Економіка та підприємництво»
    • 6.030502 Напрям підготовки: «Економічна кібернетика» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
    • 6.030504 Напрям підготовки: «Економіка підприємства» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
    • 6.030507 Напрям підготовки: «Маркетинг» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
    • 6.030508 Напрям підготовки: «Фінанси і кредит» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
    • 6.030509 Напрям підготовки: «Облік і аудит» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
  • 073 «Менеджмент»
    • 6.030601 Напрям підготовки: «Менеджмент» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
  • 0401 Галузь знань: «Природничі науки»
    • 6.040103 Напрям підготовки: «Геологія» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
    • 6.040106 Напрям підготовки: «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
  • 0403 Галузь знань: «Системні науки та кібернетика»
    • 6.040303 Напрям підготовки: «Системний аналіз» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
  • 0501 Галузь знань: «Інформатика та обчислювальна техніка»
    • 6.050101 Напрям підготовки: «Комп'ютерні науки» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
    • 6.050102 Напрям підготовки: «Комп'ютерна інженерія» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
    • 6.050103 Напрям підготовки: «Програмна інженерія» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
  • 0502 Галузь знань: «Автоматика та управління»
    • 6.050201 Напрям підготовки: «Системна інженерія» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
    • 6.050202 Напрям підготовки: «Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
  • 0503 Галузь знань: «Розробка корисних копалин»
    • 6.050301 Напрям підготовки: «Гірництво» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
    • 6.050303 Напрям підготовки: «Переробка корисних копалин» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
  • 0505 Галузь знань: «Машинобудування та матеріалообробка»
    • 6.050502 Напрям підготовки: «Інженерна механіка» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
    • 6.050503 Напрям підготовки: «Машинобудування» (форма навчання — денна)
  • 0507 Галузь знань: «Електротехніка та електромеханіка»
  • 0509 Галузь знань: «Радіотехніка, радіоелектронні апарати та зв'язок»
    • 6.050903 Напрям підготовки: «Телекомунікації» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
  • 0510 Галузь знань: «Метрологія, вимірювальна техніка та інформаційно-вимірювальні технології»
    • 6.051001 Напрям підготовки: «Метрологія та інформаційно-вимірювальні технології» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
  • 0601 Галузь знань: «Будівництво та архітектура»
    • 6.060101 Напрям підготовки: «Будівництво» (форма навчання — денна, заочна)
  • 0701 Галузь знань: «Транспорт і транспортна інфраструктура»
    • 6.070101 Напрям підготовки: «Транспортні технології (за видами транспорту)» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
    • 6.070106 Напрям підготовки: «Автомобільний транспорт» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
  • 0801 Галузь знань: «Геодезія та землеустрій»
    • 6.080101 Напрям підготовки: «Геодезія, картографія та землеустрій» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
  • 1701 Галузь знань: «Інформаційна безпека»
    • 6.170101 Напрям підготовки: «Безпека інформаційних і комунікаційних систем» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
    • 6.170102 Напрям підготовки: «Системи технічного захисту інформації» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)
    • 6.170103 Напрям підготовки: «Управління інформаційною безпекою» (форма навчання — денна, заочна, вечірня)

Наукові видання[ред.ред. код]

Дослідницька платформа[ред.ред. код]

Національний гірничий університет, враховуючи світовий досвід і удосконалюючи процес передачі технологій, започаткував нову ініціативу — наукову діяльність через відкриті платформи, об'єднуючи зусилля з дослідними установами та представниками бізнес структур. З'єднання фінансових можливостей підприємств та наукових ідей через відкритість інформаційного простору дає найбільший ефект для розвитку не тільки енергетичного комплексу, а економіки в цілому, так як ґрунтується не просто на зацікавленості один в одному, а на синергії можливостей різних структур для створення високотехнологічної продукції та трансферу технологій.

З історії вишу[ред.ред. код]

Будівництво першого корпусу НГУ, попереду пам'ятник Катерині ІІ (нині знаходиться пам'ятник Ломоносову).

16 червня 1899 року був заснований попередник Національного гірничого університету — перший вищий гірничий навчальний заклад нашої держави. Більш ніж столітня історія університету яскраво відображає не лише економічний розвиток великого південного регіону держави і науково-технічний прогрес, але і його суспільно-політичне та культурне життя. Можна знайти подібний вищий навчальний заклад за багатопрофільністю та висококласністю підготовки спеціалістів для народного господарства, за науковим потенціалом професорсько-викладацького складу і навіть за багатством традицій суспільно-політичного і культурного життя. Та не багато в межах держави вищих закладів освіти, які б своїм науковим і кадровим потенціалом (відокремлення, надання кадрів) поклали початок більш ніж двом десяткам навчальних закладів і науково-дослідних інститутів, серед яких Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут (1930), Дніпропетровський металургійний інститут (1930), Північно-Кавказький гірничо-металургійний інститут (1931), Науково-дослідний хімічний інститут ім. П. Г. Мелікішвілі в Тбілісі (1929), Московський зварювальний інститут (1925), Всесоюзний науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості (1929), Інститут фізичної хімії ім. Л. В. Писаржевського в Києві (1927) та ін. Крім того, цьому вишу судилося стати першим у всій величезній Катеринославській губернії. 16 червня 1899 р. Державна Рада отримала «височайше затвердження» «Положення про Катеринославське вище гірниче училище», в якому говорилося: «…2. Доручити Міністру землеробства і Державного майна відкрити перший курс означеного навчального закладу у вересні 1899 р.»

Церемонія відкриття Катеринославського вищого гірничого училища була проведена 12 жовтня 1899 р. в Потьомкінському палаці (нині — Палац студентів). У квітні наступного року почалося будівництво навчальних корпусів. Першим директором училища був гірничий інженер С. М. Сучков (1899—1908), а другим — професор геології М. Й. Лебедєв.

Вище гірниче училище спочатку мало два відділення — гірниче і заводське, але їх навчальні плани до реорганізації мало відрізнялись один від одного (лише кількістю годин з деяких дисциплін).

На самому початку діяльності в училищі також були створені бібліотека з двома відділами, мінералогічний музей, хімічна, механічна і пробірна лабораторії, кабінети з кожної дисципліни. Керівництво закладу при підтримці місцевих органів влади і громадських організацій клопотало про розширення навчальних курсів та отримання випускниками диплому не техніка, а інженера. У березні 1902 р. клопотання КВГУ було розглянуто в Гірничому вченому комітеті і далі його передали для обговорення у відповідних законодавчих інстанціях.

25 травня 1903 р. цар затвердив постанову Державної Ради про термін навчання в КВГУ — 4 роки та присвоєння випускникам звання інженера. Так що жодного випуску техніків не відбулося.

Порушили клопотання про перетворення КВГУ в гірничий інститут з повним зрівнянням його в правах з іншими вишами Катеринославські громадські організації, Товариство інженерів, які закінчили КВГУ, і саме училище. Восени 1911 р. навчальний відділ Міністерства торгівлі і промисловості розробив проект закону з цього питання. Альтернативний законопроект підготувала комісія з народної освіти Державної Думи. В доповіді комісії народної освіти від 18 лютого 1912 р. відмічалося, що вишу потрібно для 18 кафедр 18 професорських ставок і що треба збільшувати набір студентів до 700—800 чоловік. Крім того, вказувалося на необхідність виділення державних коштів для завершення будівництва головного корпусу та спорудження окремих корпусів для лабораторій і кабінетів, а також двох житлових будинків.

19 червня 1912 р. Державна Дума після тривалого обговорення законопроекту прийняла Закон про перетворення Катеринославського вищого гірничого училища на гірничий інститут з 1 липня 1912 р. Його першим ректором став професор геології Микола Йосипович Лебедєв. Згідно з законом з 1 липня 1912 р. скасовувалося Положення про Катеринославське вище гірниче училище, встановлювався новий штат працівників і професорсько-викладацького складу та з Державного казначейства виділялися кошти в сумі 1125370 рублів на добудову та остаточне облаштування інституту. У 1912 р. кількість викладачів КГІ становила 44 чол., з них 14 професорів.

У 1918 р. Катеринославський гірничий інститут поповнився двома новими відділеннями — маркшейдерським (закритим у 1921 р.) та геологорозвідувальним і одержав право присуджувати вчений ступінь через публічний захист наукових дисертації. У 1921 р. створено механічний факультет з двома відділеннями — гірничозаводським і електромеханічним. Відкриття нових спеціальностей диктувалося розвитком промисловості. Також було відкрито робітничий (підготовчий) факультет, який очолив професор В. М. Маковський. До свого 25-річного ювілею Катеринославський гірничий інститут мав кілька власних будівель, 35 кабінетів і лабораторій, 2 бібліотеки. Працювали в інституті 69 викладачів. Інститут мав три факультети: гірничий (з гірничим і геологічним відділенням); металургійний, гірничо-механічний (з відділеннями механічним і електротехнічним). У 1926 р. на металургійному факультеті було створено хіміко-технологічне відділення для підготовки інженерів-коксохіміків.

Згідно з наказом Вищої Ради народного господарства СРСР від 17 квітня 1930 р. на базі Дніпровського гірничого інституту були відкриті 2 галузевих ВТУЗи: «На базі металургійного факультету і заводського відділення факультету гірничозаводської механіки організувати Дніпропетровський металургійний інститут… На базі хімічного факультету створити хімічний інститут зі спеціальностями: вуглехімічна і мінеральна технологія…». Крім того, факультет кольорових металів передавався під нагляд Кольорметзолота і з нього у 1931 р. було створено інститут кольорових металів (згодом Північно-Кавказький металургійний інститут). З 1930 р. гірничий інститут став готувати інженерні кадри тільки для вуглевидобувної промисловості та геологорозвідувальних робіт. У 1932 р. замість відділень з'явилися факультети: гірничий, електромеханічний, геолого-маркшейдерський.

ДГІ 1972 р. Перший корпус.

У 1920-х — 1930-х роках процес формування наукових шкіл продовжувався. В цей період сформувалися школи фізика А. Е. Малиновського, електрозварювальника В. П. Нікітіна, гірничого електромеханіка Г. Є. Євреїнова, механіка (теорія пружності) О. М. Динника та інші.

Протягом 30-х років ДГІ втратив немало кадрового складу (близько 30 чоловік), але вистояв і продовжив готувати високопрофесійні кадри для промисловості та науки. Серед репресованих були і професори Г. Є. Євреїнов, І. П. Бухиник, С. С. Гембицький, А. Е. Малиновський, П. І. Герасимов, А. Є. Гут, військовий керівник ДГІ О. Д. Семенов і багато викладачів маркшейдерської та військової кафедр.

У 60-ті роки стали до ладу новозбудовані навчальні та навчально-лабораторні корпуси, три багатоповерхові гуртожитки для аспірантів і студентів, навчально-виробничі майстерні, спортивний корпус, будівлі навчально-геодезичного полігону в с. Орловщина.

У 1968 році в стінах гірничого інституту під час концерту сучасної пісні загинуло близько 20 чол. Концерт організували в «верхньому залі» корпусу № 1 (третій поверх). Але прохід обмежили і внаслідок тісняви на сходах перила не витримали і охочі пройти на концерт студенти впали з великої висоти на сходи що вели у підвальне приміщення та на підлогу 1-го поверху.

У травні 1993 р. за результатами державної акредитації ДГІ отримав статус автономного державного вишу IV рівня та назву Державна гірнича академія України. 11 червня 1997 р. Указом Президента України гірничій академії надано статус Національної. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. НГАУ реорганізована у Національний гірничий університет. Такий статус є визнанням не стільки минулих заслуг колективу вишу у підготовці спеціалістів для народного господарства та значних наукових досягнень, скільки провідної ролі вишу в підготовці висококваліфікованих фахівців і науковців з усіх сучасних спеціальностей геологорозвідувальної та гірничодобувної галузей промисловості, паливно-енергетичного та мінерально-сировинного комплексів, машинобудування, систем автоматизації та інформації виробництва.

З 2009 до 2014 року мав статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу України. У вересні 2017 року конференція трудового колективу та Вчена рада Національного гірничого університету ухвалили рішення про початок процедури ребрендінґу та зміну назви на Технічний університет «Дніпровська політехніка».

Відомі науковці[ред.ред. код]

Відомі випускники[ред.ред. код]

Нагрудний знак випускника гірничих та інших інженерно-технічних технікумів СРСР
Нагрудний знак. Вища технічна освіта СРСР

Білецький Володимир Стефанович, Бондаренко Володимир Ілліч, Бунько Віктор Олександрович, Єфремов Ернест Іванович, Кушнір Семен Якович, Півняк Геннадій Григорович, Родіонов Сергій Петрович, Іванов Анатолій Олександрович, Команов Геннадій Геннадійович, Тимошенко Юлія Володимирівна, Фокін Вітольд Павлович, Халимендик Юрій Михайлович, Чекмарьов Олександр Петрович та інші.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]