Національний музей літератури України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Національний музей літератури України
Будівля Національного музею літератури України.JPG
50°26′43″ пн. ш. 30°30′58″ сх. д. / 50.44533332999999686° пн. ш. 30.51630555999999928° сх. д. / 50.44533332999999686; 30.51630555999999928Координати: 50°26′43″ пн. ш. 30°30′58″ сх. д. / 50.44533332999999686° пн. ш. 30.51630555999999928° сх. д. / 50.44533332999999686; 30.51630555999999928
Тип музей
Розташування м. Київ
Адреса вул. Богдана Хмельницького, 11
Засновано 1986
Режим роботи

понеділок – п’ятниця – 9.00 – 17.00 субота – 10.00 – 17.00

Вихідний – неділя
Фонд 85000 одиниць

Національний музей літератури України в Києві почав свою діяльність у 1986 році.

Приміщення[ред.ред. код]

Музей розташований в будинку-пам'ятнику архітектури 19 століття, побудованому в 1870 році за проектом архітектора О. Я. Шилле. З 1871 року в цьому будинку знаходилася Колегія Павла Галагана, яка вважалася одним із найкращих приватних навчальних закладів столиці України. Тут неодноразово бували представники української літератури, а в період з 1885 по 1886 роки в бібліотеці Колегії, інтер'єр якої був розроблений італійськими майстрами й зберігся до наших днів майже повністю, працював відомий український письменник Іван Франко. Нині у бібліотеці розгорнуто постійнодіючу експозицію, матеріали якої розповідають про історію цього навчального закладу. Колегія Павла Галагана ввійшла в історію вітчизняної культури і освіти як «школа академіків». З Колегією пов'язані імена відомих діячів науки, освіти, літератури, серед яких А.Кримський, П.Житецький, М.Мурашко, М.Пимоненко, М.Драй-Хмара, П.Филипович та багато інших митців та науковців. При Колегії на той момент функціонувала церква Святого Павла. Саме тут у травні 1886 року Іван Франко вінчався з Ольгою Хоружинською. На сьогоднішній день в приміщенні бібліотеки знаходиться перший зал експозиції

Експозиція та діяльність[ред.ред. код]

Національний музей літератури України є центральним музеєм подібного профілю на території країни. Його експозиція досить велика, вона охоплює всі періоди розвитку української літератури, починаючи етапом Київської Русі й закінчуючи сучасністю. Загальна кількість виставлених експонатів становить близько 5 тисяч одиниць, всього ж музей має в своєму розпорядженні близько 85 тисяч одиниць зберігання. Гордістю колекції музею є зразки старовинних видань 17-18 століть, фотографії, твори образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, унікальні стародруки, зокрема перша друкована книга слов'янськими літерами «Апостол» Івана Федорова.

Серед реліквій музею — прижиттєві видання творів І.Котляревського, Т.Шевченка, П.Куліша, М.Костомарова, І. Франка, М. Драгоманова, рукописи Лесі Українки, М. Старицького, П. Тичини, М.Рильського, В.Симоненка, особисті речі П.Мирного, І.Нечуя-Левицького, Марка Вовчка, Г.Косинки, О. Гончара, І. Багряного, У. Самчука та сучасних письменників, часописи та альманахи XIX — поч. ХХ ст., твори відомих художників, документальні матеріали.

У музеї постійно проводяться літературні зустрічі, фестивалі культури, вручення літературних премій, презентації книжкових і періодичних видань, вечори за участю письменників, вчених, художників, майстрів мистецтв. Працюють Клуб вихідного дня, лекторій, Клуб шанувальників модерної літератури, літературно-мистецька студія, музична вітальня, школа народознавства, відвідувати які можуть усі охочі. Традиційним став щорічний Тиждень дитячої книги у музеї. Успішно діє розроблена науковцями програма «За духовне відродження України». У виставкових залах музею експонуються літературні та мистецькі твори, які представляють не лише вітчизняну культуру, а й найкращі світові надбання. Заходи проводяться у співпраці з провідними науковими установами, видавництвами, культурними центрами та громадськими організаціями.

Музей має філію — Київський літературно-меморіальний музей-квартиру Миколи Бажана.

Музейні бджілки[ред.ред. код]

З січня 2015 року в музеї працює волонтерська організація «Музейні бджілки». Волонтери займаються плетінням маскувальних сіток та костюмів-кікімор для бійців україно-російської війни на Сході України. Проект заснований волонтерами на чолі з Юлією Козачок за сприянням адміністрації музею та Анжеліки Рудницької.

Станом на січень 2016 року волонтери виготовили 57 сіток і 51 кікімору[1].

2015-го року волонтери стали героїнями документального фільму «Народження кікімори»[2], литовського режисера Артурас Морозовас. Улітку 2015-го фільм побував у Києві та на Сході України.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]