Національний музей образотворчих мистецтв (Ріо-де-Жанейро)
Національний музей образотворчих мистецтв  | |
|---|---|
 | |
| 22°54′31″ пд. ш. 43°10′32″ зх. д. / 22.90879803223312550° пд. ш. 43.17573137682715156° зх. д.Координати: 22°54′31″ пд. ш. 43°10′32″ зх. д. / 22.90879803223312550° пд. ш. 43.17573137682715156° зх. д. | |
| Тип |
художня галерея національний і музей[1] |
| Статус спадщини | INEPAC Good Classd[1] |
| Країна |
 Бразилія[1] |
| Адреса |
20040-008[2] РІо-де-Жанейро, Бразилія |
| Засновано | 1937 |
| Відкрито | 13 січня 1937 |
| Фонд | 19 000 експонатів |
| Відвідувачі | 135 726 осіб (2012) |
| Сайт | mnba.gov.br |
  Національний музей образотворчих мистецтв (Ріо-де-Жанейро) (Бразилія) | |
 | |
 Національний музей образотворчих мистецтв у Вікісховищі | |
Національний музей образотворчих мистецтв (порт. Museu Nacional de Belas Artes, MNBA) — художній музей в Ріо-де-Жанейро. Заснований 1937 року.
Історія[ред. | ред. код]
Основою колекції є зібрання, яке король Португалії Жуан VI вивіз з Лісабона 1807 року під час своєї втечі від Наполеонівської армії, яка тоді вторглася в Португалію. Коли Жуан VI повернувся на батьківщину, твори мистецтва залишилися в Бразилії. З часом вони увійшли до колекції Національної школи образотворчих мистецтв при Федеральному університеті Ріо-де-Жанейро.
1937 року з ініціативи міністра освіти Густаво Капанема в Ріо-де-Жанейро було засновано Музей образотворчих мистецтв, куди й увійшло зібрання школи образотворчих мистецтв. Музей розмістили в приміщенні, спорудженому 1908 року за проектом архітектора Адольфо Моралеса де лос Ріоса (1858–1928)[3]. Офіційне відкриття відбулося за участю Президента Бразилії в 1938 році.
Фонди[ред. | ред. код]
Музей образотворчих мистецтв є однією з найважливіших культурних інституцій Бразилії і належить до найвизначніших музеїв бразильського мистецтва. Особливо багатою є колекція живопису і скульптури 19 століття. У фондах музею зберігається загалом 16 000 витворів мистецтва, серед яких картини, скульптури, малюнки, друки бразильських та іноземних митців від часів Середньовіччя й до сьогодення.
Бібліотека музею налічує 19 000 томів. 1973 року музей було занесено до бразильського списку культурної спадщини.[4]
Галерея[ред. | ред. код]
-
-
-
П'єтро Беллотті. «Алегорія зими» -
Колекція копій античної пластики -
Франс Пост, «Пейзаж Пернамбуку», 1635—1644 -
Мейрелліс Віктор, «Перша месса в Бразилії», 1861 -
Педру Америку, «Битва при Авай» (1872-1877) -
Джованні Батіста Гаулі, «Портрет кардинала Луїджі Алессандро Омодеї» (бл. 1670) -
Ян Бокгорст, «Пегас» (1675-1680). -
Педро Вайнгертнер, «Chegou tarde!» («Надто пізно!») -
Август Мюллер, «Портрет Гранжана де Монтіньї» -
Жозе Феррас де Алмейда Жуніор, «Бразильський лісоруб», 1875 -
Родольфу Амоеду, «Останній Тамоіу», 1883 -
Жозе Корреіа де Ліма, «Портрет моряка або вугляра», 1853-1857
_-_Alegoria_do_inverno.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г http://www.ipatrimonio.org/rio-de-janeiro-museu-nacional-de-belas-artes
- ↑ https://dibrarq.arquivonacional.gov.br/index.php/museu-nacional-de-belas-artes-brasil
- ↑ Enzyklopädie Itaú Cultural- Visual Arts. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 21 червня 2013.
- ↑ Minéstrio da Clutura:Museu Nacional de Belas Artes
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Національний музей образотворчих мистецтв (Ріо-де-Жанейро) |