Національний транспортний університет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Національний транспортний університет
НТУ
Лого НТУ.jpg
Головний корпус НТУ
Заснований 1944 як Київський автомобільно-дорожній інститут (КАДІ)
Акредитація IV рівня
Ректор Микола Федорович Дмитриченко
Тип національний університет
Студентів бл. 20 тисяч (2010)
Розташування Київ, Україна Україна
Адреса вул. Суворова, 1, м. Київ-01010
Сайт www.ntu.kar.net

Націона́льний тра́нспортний університе́т (НТУ) — вищий навчальний заклад IV рівня акредитації в Києві.

Меморіальна дошка Даденкова Ю.М. на головному корпусі Національного транспортного університету у Києві

Історія[ред.ред. код]

  • 1944 рік — розпорядженням Ради Народних комісарів СРСР № 11.06-р від 7 листопада 1944 року засновано Київський автомобільно-дорожній інститут (КАДІ) — майбутній Національний транспортний університет (НТУ). Було створено два факультети — дорожній та механічний для підготовки фахівців з чотирьох спеціальностей: автомобільні дороги, мости, автомобілі та автомобільне господарство, дорожні машини і механізми. Директором КАДІ призначено Даденкова Юрія Миколайовича.
  • У 1945 році в КАДІ навчалося 247 студентів і працювало 49 професорів, доцентів та викладачів. У повоєнний період першому директору щойно створеного інституту Ю. М. Даденкову (згодом — член-кореспондент АН України, впродовж багатьох років — Міністр вищої освіти України) вдалося залучити до викладацької роботи багатьох видатних вчених.
  • 1958 рік — механічний факультет КАДІ перейменовано на автомобільний.
  • 1959 рік — ректором КАДІ призначено Вериженка Євгена Петровича.
  • 1964 рік — у КАДІ створено науково-дослідний сектор (у подальшому називався науковою частиною).
  • 1965 рік — у КАДІ організовано інженерно-економічний факультет.
  • 1970 рік — у КАДІ починає діяти підготовче відділення.
  • 1975 рік — створено факультет підвищення кваліфікації.
  • 1984 рік — ректором КАДІ призначено Канарчука Вадима Євгеновича.
  • 1984 рік — інженерно-економічний факультет КАДІ реорганізовано у факультет економіки та експлуатації автомобільного транспорту.
  • 1985 рік — у КАДІ організовано заочний факультет.
  • 1987 рік — автомобільний факультет КАДІ реорганізовано в автомеханічний.
  • 1990 рік — у КАДІ організовано загальноінженерний факультет.
  • 1992 рік — на базі факультетів підвищення кваліфікації КАДІ створено факультет післядипломної освіти.
  • 1992 рік — розпочинається діяльність освітнього комплексу у складі КАДІ та автомобільно-дорожніх, автотранспортних технікумів (коледжів) та технікумів транспортного будівництва України.
  • 1993 рік — факультет економіки та експлуатації автомобільного транспорту перейменовано на факультет управління на транспорті.
  • 1994 рік, серпень — після державної акредитації КАДІ отримує статус технічного університету, найвищий — IV рівень акредитації і назву Український транспортний університет (УТУ).
  • 1998 рік — на базі підготовчого відділення та підготовчих курсів створено факультет довузівської підготовки.
  • 1999 рік — на базі факультету післядипломної освіти створено Інститут економіки і бізнесу на транспорті УТУ.
  • 2000 рік — УТУ отримує статус національного і теперішню назву — Національний транспортний університет (НТУ).
  • 2000 рік — на базі наукової частини створено науково-дослідний інститут «Проблем транспорту і будівельних технологій».
  • 2003 рік — ректором НТУ призначено професора Дмитриченка Миколу Федоровича, обраного конференцією трудового колективу університету.
  • 2003 рік — рішенням Вченої ради університету від 1 жовтня 2003 року на базі заочного факультету НТУ створено Інститут заочного та дистанційного навчання НТУ.
  • 2003 рік — університет знову визнано акредитованим за статусом вищого закладу освіти IV рівня.
  • 2004 рік — факультет довузівської підготовки НТУ реорганізовано в Інститут доуніверситетської підготовки і міжнародного співробітництва НТУ.

Значення[ред.ред. код]

Із заснуванням Київського автомобільно-дорожнього інституту у Києві відновилася підготовка автомобілістів, дорожників та мостобудівників. Ще до 1930 року таких фахівців вже готували на відповідних факультетах Київського політехнічного інституту, а згодом і Київського інституту народного господарства (згодом на їх базі було створено Харківський автомобільно-дорожній інститут т а Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту).

За більш ніж 60 років свого існування Національний транспортний університет підготував понад 69 тисяч спеціалістів для України, колишнього СРСР та багатьох країн світу.

КАДІ одним із перших вищих навчальних закладів СРСР запровадив ступеневу підготовку на заочній та вечірній формі навчання, створивши спочатку у Києві, а потім у Кам'янці-Подільському та Луцьку загальнотехнічні факультети.

Університет свого часу першим серед вищих навчальних закладів України розпочав підготовку фахівців з організації дорожнього руху, економіки автомобільного транспорту, економіки дорожнього будівництва, обладнання і технології підвищення зносостійкості та відновлення деталей машин і конструкцій, організації перевезень та управління на транспорті. З урахуванням вимог ринкових відносин та інформатизації транспорту до майбутніх випускників в університеті створено нові кафедри: «Менеджмент та підприємництво», «Транспортні системи та маркетинг», «Економіка та інформатика», «Організація виробництва», «Виробничі системи і сервіс на транспорті», «Транспортне право, системний аналіз та логістика», «Конституційне та адміністративне право».

Викладачі[ред.ред. код]

У КАДІ викладали доктор технічних та фізико-математичних наук М. О. Лаврентьєв (академік і віце-президент AH CPCP, академік АН України та ряду академій країн світу, засновник і голова Сибірського відділення АН CPCP, лауреат Ленінської і Державних премій); відомий фахівець в галузі машинобудування, академік АН України А. О. Василенко; відомий вчений-будівельник, лауреат Державної премії CPCP професор Д. А. Руденко; фізико-хімік, професор В. А. Рейтер (академік АН України, Заслужений діяч науки УРСР); вчений-металург, лауреат Державної премії CPCP О. О.Сігов; математик і механік Микола Кільчевський (згодом академік АН України); механік В. Д. Кубенко (згодом академік НАН України); талановиті вчені Й.І.Гіхман, О. М. Пеньков, С.I.Тетельбаум, І.А.Кириєнко — майбутні члени-кореспонденти АН України; визначний спеціаліст в області тунелебудування, доктор технічних наук, професор Ю. М. Айвазов.

Посилання[ред.ред. код]