Національний університет оборони України імені Івана Черняховського

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національний університет оборони України імені Івана Черняховського
НУОУ
Azsu.jpg
НУОУ (2013).jpg
50°25′57″ пн. ш. 30°28′09″ сх. д. / 50.43270278002777474° пн. ш. 30.469252780027780148° сх. д. / 50.43270278002777474; 30.469252780027780148Координати: 50°25′57″ пн. ш. 30°28′09″ сх. д. / 50.43270278002777474° пн. ш. 30.469252780027780148° сх. д. / 50.43270278002777474; 30.469252780027780148
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Київ
Засновано 1914
Акредитація IV  рівня
Ректор генерал-лейтенант
Анатолій Сиротенко
Декан Марценківський Вадим Тадеушевич
Приналежність Міністерство оборони України
Випускники Категорія:Випускники Національного університету оборони України імені Івана Черняховського
Адреса 03049, Україна, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28
Телефон/факс (044) 248-10-78
Сайт nuou.org.ua
info@nuou.org.ua
CMNS: Національний університет оборони України імені Івана Черняховського на Вікісховищі

Націона́льний університе́т оборо́ни Украї́ни і́мені Іва́на Черняхо́вського — вищий військовий навчальний заклад України, був заснований у 1914 році у місті Києві як військове та артилерійське училища.

Історія[ред. | ред. код]

НУОУ.jpg

Історія становлення та розвитку Національного університету оборони України починається з відкриття у м. Києві у 1914 році Другого Київського військового піхотного та Миколаївського артилерійського училищ. Місто Київ не випадково було вибране для розміщення додатково ще двох військових училищ. У розпорядженні військового відомства в межах Київського Володимирського кадетського корпусу знаходилась значна вільна ділянка землі, яку у 1913 році було вирішено відвести для будівництва приміщень для Другого Київського військового піхотного училища та Миколаївського артилерійського училища. Головний корпус Національного університету оборони України імені Івана Черняховського розташовується в приміщенні головного корпусу Другого Київського військового піхотного училища (19141918 роки). Для потреб розбудови нового навчального закладу у 1914 році було відведено 18 десятин землі у так званому «Кадетському гаю», що дало змогу створити найбільший в імперії навчальний полігон для стрільб. Перший набір до училища (180 юнкерів) відбувся 15 жовтня 1915 року. До завершення будівництва головного навчального корпусу юнкери розміщувалися в казармах поряд з ним. Навчання у новій будівлі училища розпочалося у березні 1917 року. 17 серпня 1918 року законом Ради міністрів Української Держави ВНЗ реорганізовано в Київський державний український університет і переведено в приміщення Миколаївського артилерійського училища. У 1919 році на базі містечка колишнього Миколаївського юнкерського училища були створені Перші артилерійські курси для підготовки командного складу для Робі́тничо-Селя́нської Черво́ної А́рмії (РСЧА, РККА). Далі 16 червня 1920 року наказом по Південно-Західному фронту курси отримують назву Четверті Київські артилерійські курси[1].

Історичний шлях Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

  • 19141917 рр. — Миколаївське артилерійське і Друге Київське військове піхотне училища.
  • 1917—1919 рр. — Київський державний український університет.
  • 19191920 рр. — Перші артилерійські курси для підготовки командного складу для Української Радянської Червоної Армії.
  • 1918—1951 рр. — Київське військове піхотне училище ім. робітників Червоного Замоскворіччя
  • 1920-1935 рр.—  Четверті Київські артилерійські курси.
  • 1935-1937 рр. — Перша Київська артилерійська школа[2].
  • 1937-1958 рр. — Перше Київське артилерійське училище[3]. Указами Президії Верховної Ради СРСР 22 лютого 1941 року училищу було надано ім'я С. М. Кірова також училище було нагороджене Орденом Червоного Прапора[4].
  • У часи Великої Вітчизняної війни в липні 1941 року училище було передислоковане до Красноярська (Росія) та повернулось до Києва тільки у вересні 1944 р.
  • У часи Великої Вітчизняної війни в липні 1941 року Київське військове піхотне училище ім. робітників Червоного Замоскворіччя було передислоковане до Ачинську (Росія) та повернулось до Києва тільки у вересні 1944 р.
  • У 1946 році при виконанні постанови Ради Міністрів СРСР № 1532-680СС і наказу Міністра Збройних Сил Радянського Союзу № 030 від 18.07.1946 року, на основі існуючих в СРСР з 1937 року, в системі Міністерства просвіти спеціальних артилерійських шкіл на 1 вересня 1946 року було сформовано 10 артилерійських підготовчих училищ, підлеглих спеціально створеному Управлінню підготовчих училищ (під командуванням генерал-лейтенанта Каріофіллі Г. С.) в апараті Командуючого артилерією Радянської Армії. Одним за таких училищ стало Київське артилерійське підготовче училище (КАПУ). В оголошені на прийом в 8-9 класи Училища писалось: — «Артилерійське підготовче училище має намір дати вихованцям загальну закінчену середню освіту і підготувати їх для вступу в артилерійські Училища. Вихованці, які успішно закінчили училище в обов'язковому порядку направлялися в Артилерійські училища Радянської Армії» Така дія підтверджувалась письмовою згодою батьків, при цьому затверджувалась місцевими органами влади. Абітурієнти складали вступні іспити з математики і російської мови, тестувалися медичною та мандатною комісіями. Перевага надавалась юнакам, батьки котрих загинули під час другої світової війни, військовослужбовцям, а також відмінникам в навчанні.
  • 1958-1974 рр. — Київське вище артилерійське інженерне ордена Леніна Червонопрапорне училище ім. С. М. Кірова ППО Сухопутних віськ СРСР (КВАІУ). На вулиці Пархоменка, 21 була розташована філія — Іноземний факультет КВІАУ та технічна база. В другій половині 1970-х років вони стали базою для новоствореного Київського вищого зенітно-ракетного інженерного училища (КВЗРІУ)
  • 1974—1977 рр. — Філія ППО Сухопутних військ Воєнної артилерійської академії ім. М. І. Калініна.
  • 1977—1980 рр. — Військова академія армійської ППО.
  • 1980—1992 рр. — ВА ППО СВ.
  • 1992—1999 рр. — на навчальній базі КВЗРІУ[5] та КВТІУ[6] створено Українську військово-медичну академію та Київський інститут сухопутних військ[7].
  • 1992—1999 рр. — Академія Збройних Сил України.
  • 1999—2008 рр.—  Національна академія оборони України[8].
  • 1999—2002 рр. — до складу академії входить Військовий інститут керівного інженерного складу[9]
  • 2001 — розпочата програма підготовки офіцерів запасу.
  • 2008 — 2013 — Національний університет оборони України[10][11].
  • 2013 — наш час — Національний університет оборони України імені Івана Черняховського[12].

Структура[ред. | ред. код]

  • Управління університету.
  • Начальник Національного університету оборони України.
  • Заступники начальника університету.
  • Науково-методичний центр (організації освітньої діяльності).
  • Науково-методичний центр (організації наукової і науково-технічної діяльності).
  • Адміністративне управління.
  • Відділ міжнародного військового співробітництва.
  • Фінансово-економічне управління.
  • Відділ захисту інформації та криптології.
  • Відділ виховної роботи.
  • Відділ особового складу.
  • Редакційно-видавничий відділ.
  • Юридичний відділ.
  • Відділ зв'язку та інформаційних систем.
  • Служба пожежної безпеки.
  • Медична служба.
  • Служба охорони праці.
  • Відділ служби військ.
  • Відділ озброєння.
  • Відділ тилового забезпечення.
  • Відділ експлуатації та ремонту фондів.

Основні навчальні та наукові підрозділи[ред. | ред. код]

  • Інститут державного військового управління.
  • Командно-штабний інститут застосування військ (сил).
  • Інститут авіації та протиповітряної оборони.
  • Інститут оперативного забезпечення та логістики.
  • Гуманітарний інститут.
  • Інститут інформаційних технологій.
  • Центр імітаційного моделювання[13].
  • Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації.
  • Навчально-науковий центр міжнародної миротворчої діяльності.
  • Навчально-науковий центр іноземних мов.
  • Навчально-науковий центр фізичної підготовки та спортивно-оздоровчих технологій.
  • Центр воєнно-стратегічних досліджень[14].
  • Навчальний центр.
  • Навчальні командні пункти.
  • Бібліотека.
  • Кафедра військової підготовки[15].

Підрозділи забезпечення[ред. | ред. код]

  • 33 База забезпечення навчального процесу.
  • Інформаційно-телекомунікаційний вузол.
  • Клуб.
  • Військовий оркестр.
  • Поліклініка.
  • Офіцерська їдальня.
  • Експериментальна майстерня.
  • Склади.
  • Бюро перепусток.

Начальники[ред. | ред. код]

  1. Генерал-лейтенант Борискін Валентин Данилович (1992—1997)
  2. Генерал-лейтенант Романенко Олег Петрович (1997—1999)
  3. Генерал-полковник Палій Віктор Миколайович (1999—2000)
  4. Генерал-полковник Толубко Володимир Борисович (2000—2005)
  5. Генерал армії України Радецький Віталій Григорович (2005—2010)
  6. Генерал-лейтенант Телелим Василь Максимович (2010—2016)
  7. Генерал-полковник Воробйов Генадій Петрович (2016—2017)
  8. Генерал-лейтенант Сиротенко Анатолій Миколайович (2017-)[16]

Викладачі[ред. | ред. код]

Випускники[ред. | ред. код]

Див. також: Випускники Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

Цікаві факти[ред. | ред. код]

З серпня 1949 по квітень 1951 року — начальник  Київського піхотного училища ім. Робітників Червоного Замоскворіччя генерал-лейтенант Іван Михайлович Пузіков

4 грудня 2014 року на території університету відкрили стелу на честь захисників України в Російсько-українській війні 2014 року. Пам'ятний знак відкрили слухачі університету — учасники АТО: командир 25-ї окремої повітрянодесантної бригади полковник Юрій Содоль і командир роти спецпризначення підполковник Олексій Пугачов.[17]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Яловой, 1979, с. 7
  2. Яловой, 1979, с. 17
  3. Яловой, 1979, с. 18
  4. Яловой, 1979, с. 22
  5. КВЗРІУ
  6. КВТІУ
  7. Київський інститут сухопутних військ
  8. Історія: Національний університет оборони України імені Івана Черняховського. Архів оригіналу за 22 грудень 2017. Процитовано 25 грудень 2017. 
  9. Військовий інститут керівного інженерного складу
  10. Указ Президента України від 30 грудня 2008 року № 1217/2008 «Про Національний університет оборони України» Архівовано 22 листопада 2011 у Wayback Machine..
  11. Національний університет оборони України
  12. Указ Президента України від 22 лютого 2013 року № 85/2013 «Про присвоєння імені Івана Черняховського Національному університету оборони України».
  13. http://www.sim.nuou.org.ua Центр імітаційного моделювання.
  14. http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Znpcvsd/index.html Збірник наукових праць центру воєнно-стратегічних досліджень.
  15. http://www.nudu.io.ua
  16. Міністр оборони України представив нового керівника Національного університету оборони. http://www.mil.gov.ua/. Міністерство оборони України. 2017-08-16. Процитовано 16 серпня 2017. 
  17. У Києві відкрили меморіальну стелу захиснику вітчизни. ФОТО. Київ. Українська правда. 04.12.2014

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • История Киевского высшего зенитного инженерного ракетного училища / Под ред. С. М. Ялового и др. — К. : КВЗРИО, 1979. — 148 с.