Національний історико-археологічний заповідник «Ольвія»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Національний історико-археологічний заповідник «Ольвія»
Стела з гербом Ольвії при вході до заповідника

Стела з гербом Ольвії при вході до заповідника
Розташування: Очаківський район, Миколаївська область
Площа: 300 га
Заснований: 1926
Керівна
організація:
НАН України

Національний історико-археологічний заповідник «Ольвія» — комплекс пам'яток відомого античного міста-держави Ольвії в Миколаївській області біля села Парутине.

Відстань від заповідника до Миколаєва становить 40 км, до Очакова — 30 км.

Історія створення[ред.ред. код]

У кінці XVIII століття академік П. С. Палас і письменник П. І. Сумароков довели, що городище на березі Бузького лиману — це і є останки міста Ольвії, описаного в стародавній хроніці. Першу точну картину міста склав академік П. І. Кеппен у 1848–1853 роках, а вчений А. С. Уваров (1848–1853 рр.) очолив археологічну експедицію, що стало, по суті, початком професійного дослідження Ольвії. Великий внесок в її вивчення зробив відомий археолог Б. Ф. Фармаковський.

Систематичні розкопки розпочалися на початку ХХ ст. під керівництвом Б. Ф. Фармаковського, Л. М. Славіна. Значний внесок у дослідження Ольвії зробили академік І. І. Мєщанінов, учені Болгарії, Польщі, Англії.

Статус заповідника Ольвія набула у 1926 році. З 1938 року заповідник знаходиться у складі Інституту археології. У 2002 році йому було надано статусу національного.[1]

З 1970-х років у заповіднику систематично провадяться роботи з консервації та реставрації архітектурно-будівельних залишків, а також охоронні розкопки ділянок, яким загрожує знищення водами лиману.

У різні роки заповідник очолювали Л. М. Славін, Н. І. Богатирьова, С. Д. Крижицький, А. І. Кудренко, В. І. Яковенко. З 1988 року директор заповідника — Галина Сергіївна Лисікова.

Склад заповідника[ред.ред. код]

Територія заповідника включає городище і некрополь стародавньої Ольвії. До складу заповідника також включено острів Березань, де існувало найдавніше в Північному Причорномор'ї давньогрецьке поселення. Острів Березань розташований у Чорному морі, за 12,8 км на південний захід від Очакова.

Городище являє собою трикутник між Північною, Заячою балками та лиманом. Воно складається з трьох частин: верхнього міста, терасного міста, площею 30 га, та нижнього міста. Нижнє місто з портом, площею понад 25 га, затоплене водами Бузького лиману. Некрополь (місто мертвих) Ольвії займає площу близько 300 га і знайомить нас з різноманітними типами поховань і споруд для цього.

Цікавою в північному Причорномор'ї є ольвійська система водопостачання. Тут збереглися резервуари для води, фрагменти кам'яного жолоба, по якому вода подавалася за допомогою так званого сифона до побутових споруд. Типовою для стародавнього архітектурного ансамблю є Агора — майдан розміром біля тисячі квадратних метрів. Навколо нього розміщувались торгові, адміністративні, культурні, навчальні і спортивні споруди.

Заповідник має власний музей, фонди археологічних матеріалів (понад п'ятдесят тисяч одиниць зберігання), наукову бібліотеку, експозицію архітектурно-будівельних залишків античної доби. Експонуються залишки фортечних мурів, житлових кварталів, римської цитаделі, Західного та Центрального теменосів, поховальних склепів та ін.

Питання про театр у Ольвії[ред.ред. код]

Достеменних знахідок, котрі б доводили про існування у давньогрецькому місті власного театра, на початок 21 ст. не знайдено. Але дотично про існування театра можна говорити. Так, кожне давньогрецьке велике місто мало театр (у третьому столітті до н.е. Ольвія мала близько 20.000 мешканців). Є й перша ластівка - археологами знайдений уламок поліхромної театральної маски. Її неможливо вважати сувеніром, привезеним здалеку прихильником театрального мистецтва. Можливо, кам'яна і важка театральна споруда була розташована на узбережжі міста і з часом при ссуві вологих ґрунтів була скинута у лиман. Адже ми маємо зараз зовсім іншу берегову лінію, ніж ольвіополіти у 5-3 століттях до н.е.

Дотично про знайомство з театром можна говорити і в городищі Гермонаса, неподалік міста Керч. Там теж поки що не знайдено решток театральної споруди, але про театр знали. У Гермонасі при розкопках була знайдена голівка від кам'яної скульптури актора в ролі ментора або педагога.

Рештки давньогрецького театра знайдені в Криму лише у Херсонесі. Під час побудови Севастополя російський уряд дозволив переселенцям забирати готові кам'яні брили з розкопаного міста. Їх використовували як будівельний матеріал, а рештки каменів перепалювали на вапно. Тому сучасні рештки міста Херсонес справляють враження бідних і понівечених, серед понівечених споруд і давньогрецький театр, котрий був нікому не потрібний ні в добу середньовіччя, ні в добу Російської імперії.

Експозиція музею[ред.ред. код]

Під час багаторічних розкопок у Ольвії виявлено велику кількість високохудожніх творів мистецтва, які прикрашають вітрини багатьох музеїв світу: Петербурзького Ермітажу, Одеського археологічного музею, Київського національного історичного музею, Британського музею у Лондоні, Паризького Лувру, Берлінського музею та інших. Унікальна колекція античних пам'яток представлена і в музеї заповідника Ольвії.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]