Націоналізація
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Націоналіза́ція — вилучення з приватної власності осіб у власність держави землі, промислових і транспортних підприємств або цілих галузей економіки.
Політика переведення промисловості і сфери послуг країни в суспільну власність. Проводилася, наприклад, урядом лейбористів в Англії в 1945—1951 роках. Рахунки, які знаходяться під контролем іноземних держав або компаній, також можуть бути націоналізовані, наприклад, нафтова промисловість Ірану, були націоналізовані Суецький канал, фруктові плантації в Гватемалі, які належали США, усе — в 1950-х. В Україні найбільш гучними подібними справами свого часу були зокрема націоналізація ПриватБанку.
Типовим економічним антагоністом націоналізації є приватизація.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела та література[ред. | ред. код]
- С. В. Кульчицький. Націоналізація // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 239. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- І. Ф. Севрюкова. Націоналізація // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
Література[ред. | ред. код]
- О. І. Ступницький. Націоналізація // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- Л. Нагорна. Націоналізація // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.485 ISBN 978-966-611-818-2
Посилання[ред. | ред. код]
- Націоналізація // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1099-1100. — 1000 екз.
![]() |
Це незавершена стаття з економіки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|