Націоналістичне підпілля Луганщини 2014—2016
Націоналістичне підпілля Луганщини 2014—2016 рр (українські партизани або луганські партизани) — український рух спротиву російській окупації який був сформований з мешканців Луганської області в 2014 році, та активно діяв до 2016 року. Рух був сформований переважно з членів та симпатиків ВО «Свобода», хоча з його розвитком до нього приєднались нейтральні мешканці регіону. Підпільною мережею керував штаб підпілля який очолював Артем Заіка і Тарас Попов.
Історія створення підпілля[ред. | ред. код]
З початком активних дій проросійських мешканців та росіян на Луганщині проукраїнські громадяни, переважно учасники Революції Гідності, почали створювати місцеву самооборону.[1] Проте через різні політичні погляди та саботаж з боку місцевих правоохоронців дієвої самооборони на Луганщині не виникло. З травня 2014 року в луганську починаються активні дії проросійських сепаратистів, які впродовж місяця переросли в активні військові дії за участі російської армії. Одна з груп учасників Революції Гідності — прихильники та члени ВО «Свобода» та їх симпатики почали діяльність спрямовану на перешкоджання діям російських військ та сепаратистів на Луганщині, що швидко переросло у підпільну партизанську боротьбу націоналістів проти окупантів.[2]
Центром підпілля стало м. Ізюм Харківської області, куди перемістилось керівництво обласної організації «Свободи». Очолив рух спротиву голова обласної організації — Артем Заіка. В організації та управлінні рухом також брали участь Тарас Попов, Андрій Лебідь, Ольга Мотінова. Всього за різними оцінками в русі брало участь від 300 до 500 чоловік.[3]
«Стаханівська» операція[ред. | ред. код]
Першою операцією націоналістів стала «Стаханівська». Вона проводилася наприкінці березня, до активних військових дій, коли про «підпілля» ще не йшлося. Проте, ця операція, припускають, уплинула на хід усієї війни.[4]
На основі інформації, зібраної й опрацьованої кадіївськими (стаханівськими) націоналістами, було попереджено теракт, а інформація, яку передали в СБУ, вивела нашу спецслужбу на озброєну мережу сепаратистів, яких було заарештоване. Саме це призвело до мітингу 6 квітня 2014 року під стінами Луганського СБУ, який переріс у захоплення будівлі. За інформацією тодішнього начальника обласного управління СБУ на Луганщині — генерала Петрулевіча, арешт сепаратистів, який змусив почати «рускую вєсну» раніше запланованого, не дав достатньо часу на підготовку сепаратистів у інших регіонах півдня та сходу України, тому російсько-українська війна обмежилася окремими регіонами Луганщини і Донеччини[5].
Відомі операції підпілля[ред. | ред. код]
З джерел відомо про декілька суттєвих операцій даної організації, а саме порятунок екіпажу збитого АН-26, та порятунок волонтерської групи Гаврилюка.
14 червня партизани допомогли спецпризначенням з пошуком в глибокому тилу та подальшою евакуацією екіпажу збитого українського літака АН-26.
В ніч з 8 на 9 липня Михайло Гаврилюк - один з символів Революції Гідності разом зі своїми волонтерами помилково потрапив в окупований на той час Сєвєродонецьк. Його київські побратими зателефонували Народному Депутата Святославу Ханенко, який в той день був на прифронтовій Луганщині.[6] Свободівський нардеп[хто?] надав вказівку керівництву підпілля організувати переховування та подальшу евакуації людей з окупованого міста[джерело?]. Її здійснили досі не розкриті партизани-націоналісти з Сєвєродонецька[джерело?].
За наявною інформацією основною діяльністю підпілля була класична партизанська робота - збір та передача розвідувальних даних. Керівництво підпілля на пряму контактувало з командування штабу АТО, луганською СБУ та поліцією. За допомогою мережі було попереджено про десятки артобстрілів, було затримано близько 10 високопоставлених осіб сепаратистів та ще більшу кількість рядових. В 2016-2017 роках від організації підпілля чули лише аналітичну інформацію про обстановку на тимчасово окупованій Луганщині.[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сотни патриотов Украины в Луганске записались в ряды Самообороны. Цензор.нет (рос.). 14.04.2014.
- ↑ Богдан Савур (26.05.2016). Націоналістичне підпілля Луганщини: передумови, створення та структура. Архів оригіналу за 21 жовтня 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
- ↑ Націоналістичне підпілля луганщини. Архів оригіналу за 21 жовтня 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
- ↑ Богдан Савур (27.505.2016). Націоналістичне підпілля Луганщини: перші операції націоналістичного спротиву.[неавторитетне джерело]
- ↑ Наталія Двалі (2.07.2014). Экс-начальник Луганской СБУ Петрулевич: Террористические группы ГРУ России уже в Киеве и ждут сигнала. ГОРДОН.
- ↑ Богдан Савур (18.05.2016). Націоналістичне підпілля Луганщини – 4: Порятунок групи Гаврилюка в Сєвєродонецьку. ВО «Свобода».
- ↑ Тарас Попов: Суспільно-політична ситуація на окупованій Луганщині загострюється, а люди українізуються. ВО «Свобода». 13.07.2016.
