Націонал-соціалістична партія північнокавказьких братів
Націонал-соціалістична партія північнокавказьких братів | |
|---|---|
| Країна |
 Німеччина |
| Голова партії | Хасан Ісраїлов |
| Засновник | Хасан Ісраїлов |
| Дата заснування | 28 січня 1942 |
| Ідеологія | націонал-соціалізм |
Націонал-соціалістична партія північнокавказьких братів (нім. Nationalsozialistische Partei der Nordkaukasischen Brüder), також Особлива партія кавказьких братів (ОПКБ) — націонал-соціалістична партія, заснована 28 січня 1942 року Хасаном Терлоєвим. Спочатку заснована як ОПКБ, але пізніше була перейменована на «Націонал-соціалістичну партію північнокавказьких братів», яка мала об'єднати народи Північного Кавказу.
Історія[ред. | ред. код]
Терлоєв прислав свою заяву у Чечено-Інгуський обком ВКП(б), де остаточно порвав свої відносини з радянською владою:
Я вирішив стати на чолі визвольної війни мого народу. Я надто добре розумію, що не тільки одній Чечено-Інгушетії, але навіть всьому національному Північному Кавказу важко буде звільнитися від тяжкого ярма червоного імперіалізму. Але фанатична віра в справедливість і законна надія на допомогу волелюбних народів Північного Кавказу та всього світу надихають мене на цей подвиг, у ваших очах зухвалий та безглуздий, а за моїми переконаннями, єдиний правильний історичний крок. Хоробрі фіни доводять зараз, що велика рабовласницька імперія безсила проти маленького, але волелюбного народу. На Північному Кавказі ви матимете другу Фінляндію, а за нами підуть інші пригноблені народи[1].
Я решил встать во главе освободительной войны моего народа. Я слишком хорошо понимаю, что не только одной Чечено-Ингушетии, но даже всему национальному Северному Кавказу трудно будет освободиться от тяжелого ярма красного империализма. Но фанатичная вера в справедливость и законная надежда на помощь свободолюбивых народов Северного Кавказа и всего мира вдохновляют меня на этот подвиг, в ваших глазах дерзкий и бессмысленный, а по моему убеждению, единственно правильный исторический шаг. Храбрые финны доказывают сейчас, что великая рабовладельческая империя бессильна против маленького, но свободолюбивого народа. На Северном Кавказе вы будете иметь вторую Финляндию, а за нами последуют другие угнетённые народы[2].
28 січня 1942 року Терлоєв проводить у Орджонікідзе збори, де засновується «Особлива партія кавказьких братів». Партія мала свій статут, програму, що передбачає «створення на Кавказі вільної братерської Федеративної республіки країн братніх народів Кавказу за мандатом Німецької імперії», і навіть символіку.
За складеними Ісраїловим документами, у листопаді 1941 року в його партії перебувало до 5 тисяч осіб, а партійні осередки існували, крім Чечено-Інгушетії, ще у 7 сусідніх регіонах. У Чечено-Інгушській АРСР у наміченому на січень 1942 року «озброєному повстанні» нібито були готові брати участь «до 25 тисяч людей», але жодного повстання насправді не відбулося[3].
Символіка[ред. | ред. код]
У 1942 році для партії створюється герб:
- голова орла оточена зображенням сонця з одинадцятьма золотими променями;
- на його лицьовому крилі намальовані пучком коса, серп, молот та ручка;
- у його пазурах правої ноги у захопленому вигляді намальована отруйна змія;
- у його пазурах лівої ноги у захопленому вигляді намальована свиня;
- на спині між крилами намальовані озброєні двоє людей у кавказькій формі, один з них стріляє в змію, а інший шашкою ріже свиню.
Пояснення самого герба таке:
- орел загалом означає Кавказ.
- сонцем позначається Воля.
- одинадцять сонячних променів позначають одинадцять братніх народів Північного Кавказу.
- коса позначає скотаря-селянина; серп — хлібороба-селянина; молот — робітника з кавказьких братів; ручка — наука та навчання для братів Північного Кавказу.
- отруйна змія — позначається більшовик, який зазнав поразки.
- свиня — позначається російський варвар, який зазнав поразки.
- озброєні люди — позначаються брати НСПСБ, які ведуть боротьбу з більшовицьким варварством та російським деспотизмом[4].
Існування організації[ред. | ред. код]
І. М. Сігаурі у своїй книзі «Нариси історії та державного устрою чеченців з найдавніших часів» пише:
|
Вражаючим є те, що немає жодного безперечного доказу, що «створена» X. Ісраїловим організація існувала насправді. Агентурні донесення, опубліковані в останні роки, містять конкретні імена, дати і місця зустрічей X. Ісраїлова з багатьма особами з числа чеченців та інгушів, так же як, і він сам, перебували на нелегальному становищі. Повідомляється про переговори з працівниками чечено-інгуського НКВС і німецькими парашутистами. Але як тільки мова заходить про діяльність ОПКБ, з донесень зникає всяка конкретика: «… Він також повідомив мені про майбутню поїздку у Владикавказ на нелегальний з'їзд партії, де будуть присутні грузини, азербайджанці, осетини, чеченці, ингуші та інші представники національностей Кавказу, а також представники Німеччини, Туреччини та Ірану. На з'їзд, нібито, мали прибути і деякі керівні робітники Чечено-Інгуської АРСР»; "Крім секретарів, існує створене у 1942 році Оргбюро, в котре входять близько 30 чеченців та 11 членів інших національностей Кавказу. Персональний склад Оргбюро в його повному складі мені невідомий… Цікавлячись цим питанням, я пізніше від Борщигова Вахи взнав, що у травні 1943 року в горах «Доку» Майстинської с/ради дійсно відбувся з'їзд «Особливої партії кавказьких братів», організований Канадзе та Ісраїловим Хасаном, на якому були присутні представники різних республік Кавказу (Репрессированные народы: чеченцы и ингуши. Пакет документов № 1 // Шпион: Альманах писательского и журналистского расследования. Вып. 1. — М., 1993. — С. 27, 29, 31). У кожного, хто хоч раз побував у Майстинській ущелині, повідомлення про проведення там спільнокавказького з'їзду може викликати тільки посмішку[4]. | 
|
У плани Ісраїлова входило створення з розрізнених груп цілої дивізії. Їм було складено документ під назвою «Тимчасова програма організації Чечено-Інгушетії». Але його плани не враховували реального стану справ і були практично неможливими. Німецький диверсант Ерхард Ланге, ознайомившись із документами партії, назвав Ісраїлова фантазером, а його програму – дурною[4].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Национал-социалисты Северного Кавказа и восстание против большевиков. pn14.info. 6 січня 2013. Процитовано 27 травня 2017.
- ↑ Национал-социалисты Северного Кавказа и восстание против большевиков. pn14.info. 6 січня 2013. Процитовано 27 травня 2017.
- ↑ Ахмадов Я. З., Хасмагомадов Э. Х. История Чечни в XIX-XX веках. — [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]] : «Пульс», 2005. — 996 с. — 1200 прим. — ISBN 5-93486-046-1.
- ↑ а б в Сигаури И. М. Очерки истории и государственного устройства чеченцев с древнейших времен. — [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]] : «Русь», 2001. — Т. 2. — С. 202-238.
Джерела[ред. | ред. код]
| ||||||||