Нація прозаку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нація прозакуPicto infobox cinema.png
англ. Prozac Nation
Жанр кінодрамаd[1][2]
Режисер Erik Skjoldbjærgd[1]
Сценарист Elizabeth Wurtzeld і Frank Deasyd
У головних
ролях
Крістіна Річчі[2], Джессіка Ленг, Мішель Вільямс[3][2], Джейсон Біггс[3][2], Енн Хеч[3][2], Jesse Mossd, Джонатан Ріс-Маєрс, Лу Рід і Nicholas Campbelld
Оператор Erling Andersen Thurmannd
Композитор Nathan Larsond
Кінокомпанія Miramax Films
Дистриб'ютор Miramax Films
Тривалість 99 хв.
Мова англійська
Країна Flag of Germany.svg Німеччина
Flag of the United States.svg США
IMDb ID 0236640
miramax.com/prozacnation/

Нація прозаку (англ. Prozac Nation) — художній фільм 2001 року. Заснований на однойменній автобіографії журналістки Елізабет Вурцель[en], в якій описано досвід боротьби Елізабет з атиповою депресією. Назва є відсиланням до «Прозаку», торгової марки приписаного їй антидепресанту.

Сюжет[ред. | ред. код]

Героїня фільму — Елізабет «Ліззі», юна, обнадійлива журналістка, музична критикиня, страждає від сильної депресії, можливо, пов'язаної з розлученням батьків, які розійшлися, коли Ліззі було два роки. Навчання в Гарварді, вечірки, зловживання алкоголем і наркотиками, безладне статеве життя лише погіршують її стан. У підсумку після страшного нервового зриву їй приписують прозак, і цей препарат, хоча позірно, повертає її до життя.

Ліззі пише статтю для музичної рубрики в Гарвардській газеті. За цю статтю їй вручають премію «Роллінг Стоун», але через деякий час Ліззі вже не може писати, застрягши в порочному колі зловживання психоактивними речовинами та алкоголем.

Багатонадійна літературна кар'єра Ліззі, як і її психічне і фізичне здоров'я, перебуває під загрозою. Її мати відправляє дівчину на дороге психіатричне лікування. Після тривалого періоду реабілітації, під впливом ліків, і спроби суїциду, Ліззі стабілізується і починає пристосовуватися до життя такою, яка вона є насправді.

В ролях[ред. | ред. код]

Актор Роль
Крістіна Річчі Елізабет Вурцель Елізабет Вурцель
Джейсон Біггс Рейф Рейф
Енн Гейч Стерлінг доктор Стерлінг
Мішель Вільямс Рубі Рубі
Джонатан Ріс-Маєрс Ноа Ноа
Джессіка Ленґ Вурцель міссіс Вурцель
Джессі Мосс[ru] Сем Сем
Ніколас Кемпбелл[en] Дональд Дональд
Лу Рід камео

Випуск[ред. | ред. код]

Світова прем'єра фільму відбулася на Міжнародному кінофестивалі в Торонто 8 вересня 2001 року; права на розповсюдження придбала компанія Miramax Films[4].

Фільм випущено в Норвегії, в серпні 2003 року, але на американському ринку вийшов на національному рівні. Прем'єра на каналі Starz[en] відбулася в березні 2005 року, і того ж літа фільм випущено на DVD.

Френк Дізі[en], співавтор сценарію, поділився своєю думкою з The Guardian про те, що Miramax не випустила фільм: «Це правдивий опис депресії. І я думаю, що причина, з якої Miramax так вчинили, полягає в тому, що у фільму немає традиційної драматичної структури. Подивіться на книгу: Елізабет цілком ясно, що Прозак допоміг їй, але в читачів залишається дилема, бо, можливо, вона більше не знає, хто вона. Людям, які пережили депресію, подобається цей аспект фільму, але багатьом це не подобається, наприклад, Miramax.[5]»

Критика[ред. | ред. код]

Фільм отримав переважно негативні відгуки критиків.

На сайті Rotten Tomatoes фільм має рейтинг 28 %, на основі 25 рецензій, із середньою оцінкою 4,6 з 10[6].

Саундтрек[ред. | ред. код]

Список пісень, які прозвучали, згідно з кінцевими титрами:

  1. «The Promise» — Брюс Спрінгстін
  2. «Mystery Achievement» — The Pretenders
  3. «I Will Dare» — The Replacements[en]
  4. «Perfect Day» — Лу Рід
  5. «Sweet Jane» — Лу Рід
  6. «Keep the Promise» — The Pontiac Brothers[en]
  7. «Ivory Tower» — The Long Ryders[en]
  8. «Who Is Who» — Adolescents[en]
  9. «The Real West» — Thin White Rope[en]
  10. «Das Testament des Dr. Mabuse» — Propaganda[ru]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б http://www.imdb.com/title/tt0236640/
  2. а б в г д http://www.adorocinema.com/filmes/filme-28796/
  3. а б в http://stopklatka.pl/film/pokolenie-p
  4. Vinciguerra, Thomas (2003-11-09). For Author of 'Prozac Nation,' Delayed Film Is a Downer. The New York Times. 0362-4331. Процитовано 2019-05-24. 
  5. Harris, John (2004-07-17). Release me. The Observer. 0029-7712. Процитовано 2019-05-24. 
  6. Prozac Nation (2001) (en). Процитовано 2019-05-24. 

Посилання[ред. | ред. код]