Наша Ніва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наша Ніва
Nn obklad.png

Паперова версія газети «Наша Ніва»
Країна Flag of Belarus.svg Білорусь
Мова білоруська[1]

Засновано 1906
Головний редактор Єгор Мартинович
Ціна 8000 бр (20 ₴) на місяць
Головний офіс Мінськ
ISSN 1819-1614, 1819-1630

nashaniva.by
nn.by
CMNS: Наша Ніва у Вікісховищі

«Наша Ніва» (укр. Наша Нива) — щотижнева білоруська газета. Заснована 1906 року у Вільні та відновлена 1991-го. Виходить щотижня‚ по четвергах. Паралельно з паперовим виданням з 1997 року існує інтернет-сторінка. Так само діють новинний RSS-канал і такий же LiveJournal-користувач.

Історія газети[ред. | ред. код]

1906—1915 роки в білоруській історіографії називають Нашанивським періодом (біл. Нашаніўскім пэрыядам). Бо з виходом у Вільні першого номера тижневика «Наша Нива» 10 листопада 1906 р. було започатковано цілу епоху в розвитку білоруської культури і суспільства.

Фактично «Наша Ніва» на початку 20-го століття створила білоруську літературну мову‚ білоруську класичну літературу і державну ідею Білорусі. Скерована на широку освітню працю‚ ця газета стала центром масової й цікавої для суспільства інформації. Її видання супроводжувалося відродженням інтектуального життя‚ в ній друкувалося чимало письменників‚ які стали класиками білоруської літератури — серед них біл. Янка КупалаЯкуб КоласМаксім Багдановіч.

Сучасність газети[ред. | ред. код]

Масштабні трансформації в Радянській Білорусі та розгортання національно-визвольного руху зробили можливим відновлення газети. Від травня 1991 року у Вільні знов почала виходити «Наша Ніва»‚ цього разу під редакцією Сергія Дубовця[be]. Відновлене видання зайняло виняткове місце серед білоруських часописів. «Наша Ніва» відмовилася від «оборончої стратегії»‚ скерованої на експансію білоруської культури. На її сторінках значне місце зайняли розмови на універсальні теми‚ з'явилося чимало перекладів. У центрі уваги опинилися також модель взаємозв'язків народів регіону і «синтетична» культура Вільні‚ як спадщини Великого князівства Литовського (спільної держави білорусів‚ литовців та тривалий час українців).

Політичні і соціальні процеси в Білорусі призвели до формулювання нових викликів для білоруського суспільства. На порядку денному з'явилася проблема дійсно вартісних медіа. Через це 1996 року було ухвалене рішення про перенесення редакції до Мінська і трансформацію «Нашої Ниви» з видання літературно-інтелектуального у видання соціально-політичного характеру. «Наша Ніва» власне знову стала газетою‚ що надає значну увагу політичним‚ соціальним і культурним процесам у Білорусі та світі.

  • 1999-го року газета повертається до щотижневої періодичності.
  • 2002-го року газета товщає з 12 до 16 сторінок, з 2005 року — до 24-ох.
  • У 2005 році влада забороняє розповсюдження газети через «Білпошту» і «Білсоюздрук[be-x-old]». Газета виживає завдяки створенню власної системи розповсюдження. Вона переходить у кишеньковий формат‚ зате кількість сторінок збільшується до 48-ми.
  • З 2006 року інтернет-версія «Наша Ніва» розпочинає поступ у формат інтернет-газети‚ пристосовуючи технолоґію видання‚ яка була до епохи електронних ЗМІ.
Газеті «Наша Ніва» (1906) виповнилося 100 років

Незважаючи на перепони‚ традиція видання «Нашої Ниви» існує вже 100 років. Для білоруської преси це — унікальне явище‚ помножене ще й тим‚ що «Наша Ніва» завжди була виданням суспільним і ніколи — державним‚ ніколи не трапляла під нагляд авторитарної чи тоталітарної влади. За весь час існування на її сторінках пропонувалися та обговорювалися культурні моделі‚ які допомогли білорусам у розвитку сучасної нації.

У 1990-ті було розпочате відродження видання 19061915 років, і крім того почав виходити «Словник мови „Нашої Ниви“» (біл. Слоўнік мовы «Нашай Нівы»).

2020—2021[ред. | ред. код]

З серпня 2020 року доступ до сайту «Наша Ніви» nn.by на території Білорусі заблоковано владою країни через висвітлення протестів в Білорусії.[2] 23 вересня 2020 силовики провели обшук в квартирі головного редактора Єгора Мартиновича і конфіскували всі технічні пристрої і носії інформації. Його допитали в Слідчому комітеті[be-x-old], після чого він три дні сидів в одиночній камері.[3] Крім того, проти нього було порушено кримінальну справу за наклеп.[3] Міжнародна організація «Репортери без кордонів» розкритикувала цю політику щодо «Нашої Ніви».[3]

8 липня 2021 року в офісі і будинках ключових співробітників були проведені обшуки.[4] Головний редактор Єгор Мартинович, керівник відділу реклами Андрій Скурко[be], головний бухгалтер Ольга Ракович та головний редактор дочірніх журналів «Наша гісторыя[be]», «Асцярожна: дзеці!» і «Дуду» Андрій Динько[be] були заарештовані за звинуваченням в організації акцій протесту,[4][5] причому, за інформацією редакції, головного редактора побили при затриманні.[4] З цього дня перестало працювати доменне ім'я, і сайт «Наша Ніва» не відкривається.[4][6] Міністерство інформації покарало редакцію за «заборонену інформацію», що була розміщена на сайті.[4] 12 липня 2021 року спільною заявою десяти організацій, у тому числі Правозахисного центру «Вясна», Білоруської асоціації журналістів, Білоруського Гельсінського комітету, Білоруського ПЕН-центру, заарештовані співробітники були визнані політичними в'язнями.[7][8]

18 липня термін арешту головного редактора Єгора Мартиновича сплив, але міліціянти продовжили утримувати його в СІЗО, затримавши вдруге на 10 діб і не повідомивши при цьому причини[9].

Незважаючи на репресії, редакція продовжила роботу[10].

Нагороди та призи[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в The ISSN portalParis: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 1819-1614
  2. Information Ministry about blocked websites: Creating conflict between society and state (en). Белсат. 2020-09-08. 
  3. а б в Kritik an Lukaschenkos Medienpolitik (de). Репортери без кордонів. 2020-10-06. Архів оригіналу за 2020-10-06. Процитовано 2020-10-06. 
  4. а б в г д Massive crackdown on independent media throughout Belarus (en). Белсат. 2021-07-08. Процитовано 2021-07-08. 
  5. Силовики пришли в издание «Наша Ніва»: у сотрудников и в офисе провели обыски, сайт недоступен (обновляется) (ru). ZERKALO.IO. 2021-07-08. Процитовано 2021-07-08. 
  6. «Мы давно к этому готовились». Что будет с «Нашай Нівай» после блокировки сайта и ареста сотрудников (ru). ZERKALO.IO. 2021-07-12. Архів оригіналу за 2021-07-13. Процитовано 2021-07-13. 
  7. Коваль, Илья (2021-07-13). В Беларуси ряд сотрудников издания "Наша Нива" признали политзаключенными (ru). Deutsche Welle. Архів оригіналу за 2021-07-13. Процитовано 2021-07-13. 
  8. Праваабаронцы прызналі палітвязнямі чатырох супрацоўнікаў "Нашай Нівы" (be). Европейское радио для Беларуси. 2021-07-12. Архів оригіналу за 2021-07-12. Процитовано 2021-07-13. 
  9. У Білорусі закінчився термін арешту головреда "Нашої Ниви". Його не випустили з СІЗО. РБК-Украина (ru). Процитовано 2021-07-20. 
  10. Пульша, Сяргей (2021-07-23). З рагаткі па хмарачосе. Новы Час (be) (28 (736)): 4. «... усе “разгромленыя” СМІ ў цэлым перабудаваліся і працуюць як раней. Працуе TUT.BY, працуе “Еўрарадыё”, працуе “Наша Ніва”. Якасць кантэнту не змянілася ў цэлым, рэгулярнасць выхаду – таксама.» 
  11. Прэмію «Люблю Беларусь» нарэшце ўручылі ляўрэатам (be). Радіо Свобода. 2010-02-20. Архів оригіналу за 2021-03-20. Процитовано 2021-03-20. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]