Нгуен Зу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нгуен Зу
в'єт. Nguyễn Du
Tượng đài cụ Nguyễn Du.jpg
Ім'я при народженні в'єт. Nguyễn Du
кит. 阮攸
Псевдо То Ньи (Tố Như) і Тхань Хьєн (Thanh Hiên)
Народився 1765(1765)
Тханглонзі, В'єтнам
Помер 1820(1820)
Хюе, В'єтнам
Поховання Nghi Xuând
Громадянство
(підданство)
Flag of Vietnam.svg В'єтнам
Đại Việtd
Діяльність поет
Мова творів в'єтнамська, китайська
Magnum opus «Страждання понівеченої душі»

CMNS: Нгуен Зу у Вікісховищі

Нгуен Зу (в'єт. Nguyễn Du, 17651820, літературні псевдоніми — То Ньї (Tố Như) і Тхань Хьєн (Thanh Hiên)) — великий[1][2] в'єтнамський поет, що писав на тьї-номі. Найвідоміший як автор епічної поеми «Страждання понівеченої душі» (в'єт. Đoạn Trường Tân Thanh) більш відомої як «Поема про Кьєу» (в'єт. Truyện Kiều}} або просто «Кієу»[3]. У більшості в'єтнамських міст є центральні вулиці, названі на його честь[4].

Біографія[ред. | ред. код]

Юність[ред. | ред. код]

Нгуєн Зу народився у 1765 році у Тханглонзі, на вулиці Бітькау (в'єт. Bích Câu), у сім'ї колишнього міністра при Ле на ім'я Нгуєн Нгієм (Nguyễn Nghiễm). Нгуєн Зу був сьомою дитиною у сім'ї, і, втративши батьків до 13 років, жив то з братом Нгуєн Кханом (Nguyễn Khản), то з чоловіком сестри Доан Нгуєн Туан (Đoàn Nguyễn Tuấn).

У 19 років (за іншими даними — у 17) Нгуєн Зу склав іспити і отримав звання ту тай (tú tài), яке при грубому наближенні можна прирівняти до ступеня бакалавра, хоча за часів Нгуєн Зу набагато менше людей займалися самоосвітою, а стандарти були вищі.

Мати Нгуєн Зу була третьою дружиною його батька, була відома своїми талантами у співі і творі віршів. Вона заробляла на життя співом, що вважалося непрестижним.

Зрілість[ред. | ред. код]

Склавши іспити, Нгуєн Зу отримав посаду військового аташе в імператорській армії. Князі Чінь[en] були розбиті 1786 року Нгуєном Хюе[en] (середній, найбільш талановитий і популярний з братів-тейшонів). Нгуєн Зу відмовився служити тейшонській адміністрації. Його заарештували і тримали в ув'язненні, а потім відправили у рідне село. Незважаючи на це, є свідчення того, що Нгуєн Зу їздив у гості до брата, який служив у тейшонів[5].

Коли Зя Лонг придушив тейшонське повстання і відновив контроль над В'єтнамом у 1802 році, Нгуєн Зу погодився служити при дворі, від чого відмовилися багато мандаринів, вважаючи, що не повинно служити двом династіям. Спочатку Зу поновили на посаді аташе, а через 10 років у 1813 році підвищили до посла у Китаї. У Китаї Нгуєн Зу знаходить і переводить оповідь часів династії Мін під назвою «Цзінь, Юнь і Цяо» (в'єт. Kim Vân Kiều або «Кім, Ван і Кієу»), невідомого китайського автора під псевдонімом Цінсінь Цайжень (в'єт. Thanh Tâm Tài Nhân) («Талановита людина з молодою душею», (в'єт. Thanh Tâm Tài Nhân), яка пізніше стане основою для твору «Страждання понівеченої душі». Пізніше Зу направили з двома дипломатичними місіями у Пекін, але у другу він не потрапив, оскільки помер від тривалої хвороби, яку відмовлявся лікувати.

Страждання понівеченої душі[ред. | ред. код]

У Стражданнях Нгуєн Зу висловлює критичні судження про китайську конфуціанську мораль: любовному зв'язку двох головних героїв заважає відданість героїні сімейній гідності en. Для розуміння сюжету необхідно враховувати контекст створення поеми: Зу вважав себе зрадником, прийнявши посаду у Нгуєнів.

«Страждання» настільки популярні у В'єтнамі, що навіть неписьменні селяни можуть читати їх напам'ять.

Інші роботи[ред. | ред. код]

  • «Подорожі на північ» (в'єт. Bắc Hành Tạp Lục)
  • Điêu la thành ca giả,
  • Long thành cầm giả ca,
  • Mộng đắc thái liên,
  • Nam Trung Tạp Ngâm,
  • Ngẫu hứng V,
  • Ngô gia Đệ cựu ca cơ,
  • Thác lời trai phường nón,
  • Thanh Hiên thi tập,
  • Văn chiêu hồn.

Нгуєн Зу писав також і китайською мовою[5].

Література[ред. | ред. код]

  • Renowned Vietnamese Intellectuals prior to the 20th Century (есе історика Нгуєн Кхак Вьен), The Gioi Publishers, 2004.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Нгуєн Зу // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник. : у 2 т. / За ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 252.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Николай Иванович Никулин. Великий вьетнамский поэт Нгуен Зу. — 1965.
  2. Культура Вьетнама. Архів оригіналу за 2012-10-07. Процитовано 2012-07-29. «Другой великий вьетнамский поэт, Нгуен Зу, развил до совершенства литературный вьетнамский язык также, как А.С.Пушкин русский язык в России.» 
  3. Стародавні екземпляри поеми" Кієу" — Ілюстрований журнал В'єтнам[недоступне посилання з червень 2019]
  4. Vietnam Country Map. Periplus Travel Maps. 2002–03. ISBN 0-7946-0070-0. 
  5. а б История всемирной литературы / под ред. Г. П. Бердникова. — АН СССР; Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького, 1988. — Т. 5. — С. 629.